Здавалося неможливим: запрацювала технологія, придумана 55 років тому. Що вона вміє

Цікаво, що цю ідею вважали "неможливою" 55 років тому. Концепція плавучих вітряних турбін була запропонована інженером Вільямом Е. Херонемусом з Массачусетського університету в 1970-х. У той час він говорив про морські платформи, які генеруватимуть чисту енергію за кілька миль від берега, пише ecoticias.com.

Ідею тоді не прийняли, бо ще не було технологій, щоб її втілити, та й коштувала б така установка надто дорого. "Це ніколи не спрацює", — говорили Херонемусу. Що ж, 55 років потому команда з Барселони взяла цю "неможливу" концепцію і нарешті реалізувала її.

Усе це стало можливим завдяки міцному, плавучому і неймовірно складному пристрою, створеному іспанською компанією X1 Wind. Прототип X30 встановлено в глибоководних водах Канарських островів. Він виробив перший заряд електроенергії, успішно переданий підводним кабелем на морську платформу, підключену до електромережі. Ця конструкція використовує інноваційний тип якірного кріплення, званий платформою з натяжними опорами (TLP), який значно знижує її вплив на морське дно.

Ця нова технологія важлива, оскільки вона зберігає місцеву екосистему, дає змогу поєднувати її з іншими видами морської діяльності (наприклад, рибальством або транспортуванням) і, що найголовніше, її можна встановлювати в місцях, де стаціонарні турбіни ніколи б не працювали.

Варто зазначити, що цей перший кіловат не просто символічний; він має величезний потенціал. Із запуском X30 компанія X1 Wind вже розробляє більші платформи потужністю 15 МВт і більше, яких достатньо для забезпечення електроенергією тисяч будинків.

Крім того, система вертикального швартування TLP дає змогу скоротити займану площу морського дна, що чудово підходить для збереження біорізноманіття. Модульна конструкція платформи також дає змогу легко масштабувати її, використовуючи більші турбіни, за менших витрат на будівельні матеріали та обслуговування. По суті, таке рішення особливо перспективне для країн з глибоководною береговою лінією, низькою щільністю прибережної зони і високим вітровим потенціалом, таких як Японія, Норвегія, Бразилія і деякі райони США.