Пам’яті сапера Олександра Довбенька

Олександр народився навесні 1998 року в селі Білий Потік на Тернопільщині. Дитинство хлопця було непростим - рано втратив батька, а мати з бабусею змушені були виїжджати на заробітки до Польщі. Досвід “сирітства” сформував у Сашка велику потребу в родинній близькості та мрію про власну сім’ю.

У 2021 році доля звела його з 18-річною Оленою. Юнак побачив її сторінку у соціальній мережі та запросив дівчину на побачення. Спочатку Олена була не надто зацікавлена - щойно пережила болісний розрив. Але Сашкові уважність, турботливість і щирість поступово завоювали її серце. Стосунки розвивалися переважно на відстані. Олена поїхала на заробітки до Польщі, де працювала на грибній фермі. Попри розлуку, молоді люди підтримували тісний зв’язок, щодня телефонуючи одне одному.

Коли Росія розпочала повномасштабну агресію, Олена благала Олександра приїхати до неї в безпечне місце. Дівчина інтуїтивно відчувала, що коханий не зможе заплющувати очі на біду своєї країни - така була його вдача. І Сашко відмовився переїжджати. У квітні 2023 року колишній строковик отримав мобілізаційні документи.

Саме тоді, коли Олена повернулася додому, їхні почуття остаточно визначилися. Олександр зробив несподівану пропозицію.

«Ми обідали в кафе, як раптом він вийняв із кишені обручку з діамантиком і не питаючи, чи я згодна, надів на палець. Промовив: «Все, моя». Я засміялася, бо зрозуміла, чому перед цим він так м’яв мені пальці: розмір колечка визначав», - ділиться Олена.

Весільна церемонія була скромною та швидкою. Наречений обрав італійську військову форму, наречена - першу-ліпшу білу сукню. Святкування обмежилося походом до кафе на хінкалі - більше коштів не було. Далі все  - як у вирі. Олександр у Кам'янці-Подільському розпочав підготовку до служби сапером. Молода дружина навіть пропонувала йти служити разом, але чоловік мав інші плани: “Ти будеш мамою, я хочу дівчинку”.

Невдовзі Олена справді завагітніла. Новина про майбутнє батьківство неабияк  зворушила Сашка - він буквально літав від щастя, обіймав дружину, ніжно цілував її живіт.

Майже одразу після хороших новин, військовослужбовця відправили на бойові позиції - спочатку на Миколаївщину, згодом на Запоріжжя. У повідомленнях коханій Олександр применшував небезпеку, стверджуючи, що займається тиловою роботою. Реальність же була іншою - щоденні бойові виходи. Командир пізніше розповідав, що Олександр добровільно взявся за останнє смертельне завдання, коли потрібно було допомагати товаришам, які потрапили під вогонь противника. 4 липня 2023 року молодий сапер загинув, евакуюючи пораненого побратима біля села Приютне на Запорізькому напрямку. Ворожий осколок спричинив смертельне поранення голови. Олександрові було лише 25, а його військова служба тривала три тижні.

Останнє повідомлення дружині:

“Зайчику! Моя рідненька! Кохана, я приїхав. Зараз знову за пів години їдемо на інше завдання”.

21-річна Олена овдовіла на третьому місяці вагітності. Донька Олександра - маленька Сашуня - з’явилася на світ уже після смерті Героя.

“Ми мало були із Сашком разом, навіть не мешкали удвох, але ми почали будувати спільне життя, ми любили одне одного, ми не нади́халися одне одним, і це найбільша печаль”, - ділиться болем Олена.

Вічна пам’ять Герою!

Фото: надано hromadske, Чортківська міськрада