Рецензія на фільм “Пограбування” / The Pickup

6 серпня на сервісі Prime Video вийшов комедійний бойовик “Пограбування”, де у спробі розважити та повеселити глядача свої комедійні таланти об’єднали Едді Мерфі та Піт Девідсон. Що з цього вийшло — виклали у рецензії. 

“Пограбування” / The Pickup

Жанр комедійний бойовик про пограбування
Режисер Тім Сторі
У ролях Едді Мерфі, Піт Девідсон, Кеке Палмер, Джек Кесі, Ісмаель Крус Кордова, Єва Лонгорія, Ендрю Дайс Клей, Джеф Голбрук, Маршон Лінч, Джо Аноа’й, Лара Грайс
Прем’єра Prime Video
Рік випуску 2025
Сайт IMDb

Працівник інкасаторської служби Тревіс Столлі з тих хлопців, хто у паніці хапається за пістолет, коли бачить перед собою симпатичну дівчину, що написала свій номер телефону на серветці. Його підстаркуватий колега Рассел Пірс з тих дядьків, які працюють на одній посаді все життя і навіть у передпенсійному віці мусять коритися волі шкідливого боса. Саме цим двом доведеться везти цінний вантаж сьогодні. Але конфлікт молодецького запалу зі старечим буркотінням стає найменшою проблемою для новоспечених напарників, коли їх беруться атакувати грабіжники.

Щось останнім часом сюжетів з пограбуванням інкасаторів почастішало. Буквально місяць тому розкрити інкасаторську вантажівку в усіх сенсах безрезультатно намагався Сильвестр Сталлоне у нісенітній “Броні”. Трохи згодом те саме провертали у кримінальному трилері “Кривавий лідер” Джастіна Курзеля. Тепер от перед глядачем постають чергові претенденти на великий куш.

Але “Пограбування” — то кіно не тільки власне про пограбування. Поряд з намаганнями незаконно збагатитися сусідить старе добре бадді-муві. Причому за традицією, що вростає корінням у комедійні стрічки 70-х (“Срібна стріла”) та поліційні бойовики 80-х (“Смертельна зброя”), місцева взаємодія становить напарництво білого та темношкірого хлопців. Зрештою, і сам Едді Мерфі добряче постарався у цьому напрямку — можна згадати “48 годин” (1982), “Помінятися місцями” (1983), звісно, “Поліцейського з Беверлі-Гіллз” (1984) або більш пізнє “Шоу починається” (2002).

У цьому контексті “Пограбування” нагадало нещодавній сиквел “Щасливчика Гілмора”. Там теж наснаги і творчого запалу авторам вистачило хвилин на 30, а потім сценаристи напевно довірили роботу штучному інтелекту, а безпосередньо на знімальному майданчику режисер та усі причетні пустили процес на самоплив.

Тім Сторі і раніше знімав бадді-муві — згадуємо дві частини “Шаленого патруля” з Айсом К’юбом та Кевіном Гартом, — але масовому глядачу він найбільш відомий по роботі над “Фантастичною четвіркою” зразка 2005 та 2007 років. І коли над новітньою версією супергеройської команди працюють вже зовсім інші люди, цьому кіноробу так і не вдалося закріпитися у вищій лізі високобюджетного кіно.

Що Сторі та маловідомі сценаристи Метт Мідер і Кевін Берроуз пропонують глядачу цього разу? Окрім ледачого конфлікта характерів персонажів Мерфі та Девідсона у стрічці є частка непоганого екшену, але його важко назвати захопливим. Під час погонь неодноразово згадується “Форсаж”, але такий, сильно бюджетний. Тобто сцен масштабу крадіжки цистерн бензовоза на повному ходу в Домініканській Республіці тут не знайдеш. Хоча продюсери навіть не поскупилися на епізод з парочкою перевернутих догори дриґом поліційних автівок у слоумоушені.

Та головна зірка шоу поводить себе на диво стримано. Здається, явно не натхненний актор сам чудово розуміє, в якій посередності знімається, тому інакше як відбуванням номера його втомлений виступ не назвеш. Водночас і сам сценарій не припускає маневрів, завдяки яким Мерфі міг би якісно проявити свій комедійний хист. У 2011-му він вже знімався у комедії про пограбування “Як обікрасти хмарочос”, і там за абсолютно усіма параметрами було значно, значно краще.

Не запам’ятовуються й інші учасники місцевої авантюри. Хіба що варто відзначити, що у кадрі був помічений реслер Роман Рейнс (але його поява ні на що не впливає), а Єва Лонгорія виглядає просто фантастично як для людини, що прокинулася з першими півнями і паралельно знялася у науковій фантастиці з 0% позитивних відгуків (які, щоправда, на момент написання тексту доповзли до 4%).

Маючи цілком бадьорий захопливий відрізок на початку, в підсумку “Пограбування” скочується в стандартну середньостатистичну нісенітницю на стримінгу, котра чим далі триває, тим більше себе закопує. Це настільки нейтральне і ледаче стримінгове кіно, що навіть над постером творці вирішили не заморочуватися, через що той виглядає максимально вторинним. Краще вже на легковажного Ліама Нісона подивитися, ніж на абсолютно байдужого Едді Мерфі.