Сон чи кошмари: як ПТСР ускладнює нічний відпочинок захисників і захисниць

Після повернення з фронту багато українських військових стикаються з наслідками бойового досвіду у вигляді посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Один із найболючіших проявів ПТСР — порушення сну. Втрата здатності відпочивати стає ще одним фронтом, де триває боротьба.

На передовій теж спати нема коли — військові перебувають у режимі постійної бойової готовності, напруження, тривоги, нестачі безпечного місця для сну.

Хронічне недосипання підвищує ризик емоційного вигорання, імпульсивних рішень, втрати концентрації уваги. Отже, це стає не лише особистою проблемою, а й загрозою для бойової ефективності та безпеки підрозділу.

Чому сон — це більше, ніж нічний спокій, і як саме ПТСР його знищує, ZN.UA пояснювали експерти.

Як відрізняється сон військових і цивільних в умовах війни

Сон — складна система, коли мозок проходить через чергування фаз, особливо важливих для відновлення психіки. Фази глибокого сну відповідають за фізичне та психічне відновлення, формування довгострокової пам’яті, а REM-фаза (швидкого сну) — за опрацювання емоцій і формування процедурної пам’яті.

Порушення сну у цивільних в умовах війни зазвичай проявляється як безсоння, скорочення тривалості сну й часті пробудження через повітряні тривоги.

«До таких змін графіку мозок адаптуватися не може, але дуже намагається. Спершу організм все ж таки прагне переналаштувати системи: збільшити пильність, підвищити рівень певних гормонів, аби підтримувати рівень бадьорості в умовах дефіциту сну. Але «борг» сну накопичується, й компенсувати його повністю неможливо», — пояснює лікарка-невропатологиня, сомнотерапевтка, асистентка кафедри нервових хвороб Полтавського державного медичного університету (ПДМУ) Анастасія Шкодіна.

Це має фізіологічні наслідки для тіла людини. В короткостроковій перспективі — сонливість, проблеми з увагою, концентрацією та памʼяттю, роздратованість, зростання ризику помилок, може посилюватися почуття страху. В довгостроковій — більша частота серцево-судинних захворювань, ожиріння, підвищений ризик розвитку цукрового діабету, ослаблення імунітету, вищий ризик психічних розладів і когнітивних порушень.

«У військових сон змінюється, коли вони починають нести службу, бо цього вимагають умови. У них часто виникає фрагментація (сплять скільки та як доведеться) і депривація сну (повна його відсутність).

Мозок перебуває в режимі підвищеної готовності, бо в будь-який момент треба прокинутися, схопитися й кудись бігти, виконувати завдання. Це питання фізичного виживання. У такому контексті говоримо не про порушення, а радше про адаптаційне явище. Однак імовірність психічних стрес-асоційованих розладів зростає, якщо цьому передувала тривала депривація чи фрагментація сну», — каже лікар-психіатр, психотерапевт, доцент кафедри психіатрії, наркології та медичної психології ПДМУ, керівник Центру ветеранського розвитку при ПДМУ Дмитро Бойко.

Не просто кошмари: як мозок проживає війну уві сні

Більшість військових, звільнених зі служби за станом здоров’я, має психоемоційну травму. Одним із найвідоміших розладів, пов’язаних із травматичним досвідом, є посттравматичний стресовий розлад.

Сон при ПТСР порушується на рівні фізіології: уражуються фази сну, насамперед REM-фаза, яка відповідає за емоційну обробку. Мозок людини не може нормально проходити через потрібні цикли сну — замість глибокого відновлення він знову й знову «перемотує» травматичні образи.

«Уві сні мозок обробляє інформацію, відсіює непотрібне, зберігає досвід. Але при ПТСР ця система ламається, адже людина не здатна позбутися постійних нав’язливих спогадів», — зазначає завідувачка дніпровського Центру ментального здоров’я Всеукраїнської мережі ПОВЕРНЕННЯ Яна Сягайло.

Розлади сну при ПТСР — не вторинна проблема, тому вони потребують специфічного лікування. Найвідомішим порушенням сну, пов’язаним із ПТСР, є нічні кошмари, які не просто спричиняють дискомфорт, а й пробуджують, супроводжуються емоційною та фізичною реакцією, зокрема посиленим серцебиттям, прискореним диханням, надмірною пітливістю, руховою активністю та призводять до страху сну.

Страх заснути: чому ветерани свідомо уникають нічного відпочинку

Із часом виникає нова «оборонна стратегія» — уникання сну. Дехто з військових свідомо затягує момент засинання або відмовляється спати, допоки організм не впаде знеможений. Людина боїться того, що їй може наснитися.

«Більшість людей не розуміє, що вони уникають сну, — це відбувається напівсвідомо чи підсвідомо. Ситуацію може ускладнювати те, що замість сну людина чимось зайнята — читанням новин, прослуховуванням музики, переглядом відео на YouTube або має якусь іншу активність, котра опосередковано віддаляє сон чи погіршує його якість у подальшому житті», — пояснює Дмитро Бойко.

Яна Сягайло додає, що після нічних кошмарів людина часто прокидається збуджена, роздратована, агресивна. Тому відновлення сну є одним із важливих напрямів роботи з військовими та ветеранами в центрах ментального здоров’я ПОВЕРНЕННЯ. Цей проєкт заснували Віктор та Олена Пінчуки для підтримки ментального здоров’я військових, ветеранів і їхніх родин, які зазнали психологічної травми внаслідок російської агресії проти України. Перший центр мережі вже розпочав роботу в Дніпрі, всі послуги є безоплатними.

«Наслідками кошмарів та вимушеного неспання з часом стає повне виснаження людини, нездатність нормально функціонувати, жити повноцінним життям», — зазначає Яна Сягайло.

З медичного погляду, часті та регулярні нічні кошмари — це прояв порушення автоматичного процесу опрацювання спогадів. Травматична пам’ять «застрягає» в підсвідомості, не аналізує та не виводить у довготривалу пам’ять пережитий досвід. Натомість він знов і знов «відтворюється» на рівні тілесних та емоційних реакцій.

Медикаменти: підтримка, а не панацея

Медикаментозне лікування порушень сну при ПТСР — лише частина комплексного підходу. Фармакотерапія може бути важливим етапом стабілізації, але ніколи не є самодостатнім рішенням.

«Ми не ставимо за мету просто «вимкнути» симптом. Завдання медикаментів — допомогти людині знизити гостроту емоційного реагування, але не «заглушити» її досвід», — зазначає психіатр Дмитро Бойко.

У роботі з ветеранами лікарі іноді призначають снодійні або заспокійливі препарати, але в Україні перевагу надають сучасним антидепресантам із седативним ефектом.

В окремих випадках можливе короткотривале застосування препаратів, які зменшують кількість або інтенсивність кошмарів. Це, наприклад препарати, що впливають на альфа-адренергічну систему, проте їхню ефективність досі не доведено.

Лікарі застерігають від самолікування й неконтрольованого вживання седативів, а також алкоголю. Вони можуть дати тимчасове полегшення, але в довгостроковій перспективі лише поглиблюють розлад.

Оптимальний підхід — поєднання психотерапії з медикаментозною підтримкою за потреби. Саме це дає шанс не просто заснути, а й відновити відчуття безпеки, котре і є основою якісного сну, — додає Яна Сягайло.

Що вже працює: прогрес у лікуванні сну при ПТСР

Фахівці розробляють нові підходи, що не просто зменшують симптоми, а й дають людині змогу знову відчути контроль над власним тілом і психікою.

Одним із найефективніших підходів у лікуванні безсоння при ПТСР визнано когнітивно-поведінкову терапію для безсоння (CBT-I). Вона допомагає поступово відновити здорові асоціації зі сном, навчити мозок не боятися нічного відпочинку й розривати цикл негативного підкріплення.

«CBT-I дає змогу змінити не тільки сон, а й ставлення до нього. Ми працюємо з думками, переконаннями, ритуалами засинання, налагоджуємо гігієну сну. Це тривалий процес. Водночас класичний CBT-І підходить не всім, тому на сьогодні активно вивчається застосування терапії прийняття та відповідальності (АСТ) в разі інсомнії», — пояснює Анастасія Шкодіна.

Також активно застосовується терапія репетиції образів (IRT) — метод, який дозволяє людині в безпечних умовах «переписати» сценарій своїх кошмарів. Це дає змогу зменшити інтенсивність нічних кошмарів, а згодом і повністю їх позбутися.

На сьогодні в разі порушень сну внаслідок стресу й травм фахівці застосовують також методи тілесно-орієнтованої терапії, терапію десенсибілізації та репроцесуалізації рухом очей (EMDR), гіпнотерапію й терапію, засновану на усвідомленості (MBSR).

«Головне — системність. Немає одного чарівного методу. Але коли різні підходи працюють разом, ми бачимо реальний прогрес», — каже психіатриня Яна Сягайло.

Для відстеження прогресу налагодження сну фахівці використовують різні опитувальники, які максимально переводять суб’єктивне сприйняття стану людини в кількісну оцінку.

«Також добрим «сигналом» є фідбек від пацієнта, коли він каже, що має в голові менше (чи майже не має) нав’язливих думок. Або ділиться тим, що може швидко й легко заснути, має кольорові сновидіння та прокидається відновленим», — підсумовує лікарка.