Чому Україна експортує мільйони тонн зерна, а грошей у бюджеті не вистачає?

Нещодавно, у викритті схем з експортом «чорного» зерна, я згадав про роль в них трансфертного ціноутворення. Це поширений серед тіньовиків інструмент, який завдає бюджету величезних втрат. Ціна питання – мільярди гривень. Чимдалі, держава викриває все більше таких тіньових схем, проте попереду ще багато роботи.

Щороку українські компанії проводять контрольовані операції на суму близько 2,4 трлн грн. А загалом це вже понад 26 трлн грн. Це транзакції між пов’язаними компаніями, які мають проходити перевірку на предмет трансфертного ціноутворення. І саме в цих грошових потоках часто ховаються ключові схеми виведення прибутків з України.

Тому на питання: «Чому Україна експортує мільйони тонн зерна, а грошей у бюджеті не вистачає? Чому наші ресурси вивозяться за копійки, а ми потім шукаємо кошти на пенсії чи дрони для армії?» – відповідь очевидна. У «тіні», зокрема і через схеми трансфертного ціноутворення. Виходить так, що українські аграрії чесною працею заробляють фактично копійки, натомість тіньовики на схемах з їхнім зерном крадуть мільярди гривень. Це кошти, які не доходять до бюджету, а осідають на Кіпрі, у Швейцарії чи на Віргінських островах.

Як це працює?

Пов’язані компанії – одна в Україні, інша за кордоном – продають одна одній товари чи послуги не за ринковими, а за «зручними» цінами. Олія, зерно, руда, IT-послуги – усе це може продаватися за копійки, а різниця – осідати в юрисдикціях, де податків немає або їх легко «вирішити».

У результаті – Україна бідніє, а збагачуються ділки, користуючись схемами перекачування капіталу з легального обліку у сірі й чорні зони, подалі від держави, суспільства і закону.

Найбільш розповсюджені схеми

Щоб було більш зрозуміло, про що мова, приведу кілька класичних тіньових схем з трансфертним ціноутворенням. Важливо розуміти – ми розуміємо, як вони влаштовані, й кожну з них врешті зламаємо.

1. Заниження ціни при експорті продукції (кукурудза, олія та пшениця)

Наприклад, компанія з України експортує 100 тис. тонн зерна. На папері – продаж швейцарській компанії по $200 за тонну. Але реальна ситуація інша:

• швейцарська компанія – не кінцевий покупець, а просто пов’язана компанія-прокладка (може бути навіть у складі того ж холдингу);
• вона одразу перепродає той самий товар у Єгипет – вже по $250 за тонну;
• при цьому фізично зерно навіть не заходить у Швейцарію – воно відправляється з українського порту прямо в єгипетський.

Досить проста арифметика показує, що розбіжність між контрактною експортною сумою $20 млн (100 000 т × $200) та ринковою ціною, яка повинна бути за ринкових умов це $25 млн (100 000 т × $250), складає $5 млн прибутку, якій залишається за кордоном.

Результат: Лише з цієї операції по одному контракту бюджет недоотримав податку на $ 900 тис. (18% від $5 млн).

У масштабах тисяч тонн і сотень компаній – це десятки мільйонів доларів щороку!

2. Завищення ціни при імпорті товарів (паливо, ліки, запчастини)

Українська компанія, яка імпортує, наприклад, паливо, замість того, щоб купити цей товар напряму у заводу-виробника, купує його через додаткового посередника в офшорі, який існує тільки «на папері» і просто додає свою націнку та залишає прибуток за кордоном.

Наприклад нафтопереробний завод у Польщі виробляє бензин за $700/т. Але українська компанія не купує напряму, а оформлює контракт з компанією з ОАЕ, яка на папері купує в Польщі за $700, і одразу перепродає Україні по $850/т, хоча фактично паливо напряму йде з Польщі.

Результат: Українська компанія офіційно платить більше – $850, хоча ринкова ціна $700. В обліку компанії: більше витрат – менше прибутку. Менше прибутку – менше податку в Україні. Різниця в $150 на тонні осідає на рахунках фірми в ОАЕ, яка часто належить тим же бенефіціарам. Знову нагадаю, що податок на прибуток в Україні - 18%.

Уявіть десятки таких імпортерів, сотні контрактів, і щомісячне повторення схеми – втрата для бюджету обчислюється сотнями мільйонів гривень щороку!

3. Фіктивні послуги від офшорних компаній

Один із найпоширеніших способів виведення прибутку з України – через так звані «нематеріальні послуги»: маркетингові, консалтингові, IT-супровід, логістика, управління, навчання персоналу, аналітика і багато інших.

Українська компанія (виробник, трейдер, забудовник, агрохолдинг тощо) укладає договір з офшорною компанією, зареєстрованою десь на Британських Віргінських островах, у Люксембурзі чи на Кіпрі.

Результат: На папері ця компанія начебто надає послуги з маркетингу, юридичну підтримку, бізнес-консалтинг або «репутаційний супровід». 

Насправді жодних реальних послуг не надається, а офшорна компанія – з одним працівником і бенефіціаром, який часто є власником або родичем власника української компанії.

За ці «послуги» виставляються рахунки на великі суми. Тобто створюються штучні витрати, що дозволяє зменшити оподатковуваний прибуток.

Що об’єднує всі ці випадки?

Всі ці схеми мають одну мету – вивести прибуток за кордон, сховати його у «тіні» та мінімізувати сплачені в Україні податки.

Зовні в таких операціях все наче добре, є контракти, рахунки, акти виконаних робіт. Але насправді це лише прикриття. Економічної суті угод або зовсім немає, або ж вона сумнівна. Ціни не є ринковими, а прибуток – не там, де створена додана вартість. Та і самі сторони угоди не є окремими самостійними гравцями.

Фактично реальний контроль і над українською, і над іноземною компанією часто здійснює один і той самий бенефіціар. Саме тому «міжнародна угода» між ними – це, по суті, операція із самим собою. Відповідно до чинного законодавства – це вже контрольована операція, яка має проходити перевірку на трансфертне ціноутворення.

Чи виправляється ситуація?

Коли я очолив фінансовий комітет, було абсолютно очевидно: поки великі компанії безкарно виводитимуть прибуток у тінь, лишаючи його в кишенях на офшорах – бюджет буде порожнім, а лікарні недобудованими.

Саме тому ми запустили антиофшорну реформу, яка мала просту мету – повернути прибуток туди, де він справді зароблений: в Україну. І сьогодні я можу говорити не про наміри, а про результати.

За 2022-2025 рр. проведено 60 перевірок дотримання принципу «витягнутої руки» – тобто наскільки ціни у зовнішньоекономічних операціях відповідали ринковому рівню. Результат: 3,3 млрд грн – донараховано податку на прибуток та 3,3 млрд грн зменшено збитки, які раніше штучно створювалися для уникнення оподаткування. Станом на зараз триває ще 59 перевірок, і темпи донарахувань лише зростають.

Але важливо, що і самі компанії, розуміючи, що контролю уникнути не вдасться, почали самостійно коригувати ціни у контрольованих операціях.

Так у період з 2022 по червень 2025 року об’єкт оподаткування було збільшено на 19,5 млрд грн, додатково сплачено 2,1 млрд грн податку на прибуток, і ще на 7,7 млрд грн зменшено збитки.

З 2022 року в Україні також запрацювали правила контрольованих іноземних компаній (КІК). Це означає, що українські власники офшорного бізнесу більше не можуть ховатись за іноземними юрисдикціями – тепер вони зобов’язані розкривати свою участь у компаніях, зареєстрованих за кордоном. Ці правила, у поєднанні з системами автоматичного обміну фінансовою інформацією між країнами, радикально ускладнило використання офшорів – як для приховування доходів, так і для штучного заниження податкового навантаження.

Далі буде більше. Вже підготовлено проєкт Закону про зміни до Податкового кодексу щодо трансфертного ціноутворення – він ґрунтується на найкращих міжнародних стандартах і вимогах Плану дій BEPS.

Це – наступний важливий крок у нашій боротьбі заради виведення прибутків бізнесу з тіні. Ухилення від оподаткування стане не просто складним – воно стане безглуздим, невигідним і надто ризикованим.

Бо чесна сплата податків – це не вибір із двох поганих варіантів, а єдина раціональна й вигідна стратегія для бізнесу. І якщо прибуток формується в Україні, податки мають сплачуватися в український бюджет, вкладатися в розвиток нашої держави. Іншого варіанту бути не може.

Так чи інакше, але всі тіньові схеми зламаємо. Жодних шансів для шахраїв.