На Хортиці вперше сфотографували нетипову тварину: науковці слухали її "плач" понад 20 років

У Запоріжжі на острові Хортиця вперше зафіксували фотокамерою дикого золотавого шакала (Canis aureus). Автор знімка — місцевий фотограф Юрій Батаєв — помітив хижака, який спостерігав за птахами на березі.

Хоча цей фотознімок, який опублікував фотограф у соцмережі — перше візуальне підтвердження, екологи знають про присутність шакалів на Хортиці вже понад 20 років, фіксуючи їхнє характерне нічне виття, що нагадує плач дитини. "Телеграф" дізнався про цих тварин дещо цікаве.

Хто такі шакали

Шакал золотавий — невеликий хижак із родини псових, вагу якого зазвичай становить від 7 до 15 кг. Ці тварини мають грубе, переважно руде з сірими і чорними відтінками хутро, з чорним кінчиком хвоста. Вони ведуть переважно нічний спосіб життя, хоча можуть бути активними і вдень за відсутності небезпеки. Соціальна структура шакалів базується на моногамних парах, які разом доглядають потомство. Часто підлітки залишаються неподалік батьківської території, допомагаючи в вихованні молодших цуценят.

Чим харчуються шакали

Шакали — всеїдні тварини з широким раціоном: вони споживають дрібних ссавців, птахів та їхні яйця, комах, навіть фрукти. Їх всеїдність дозволяє успішно адаптуватись у різних середовищах, від заболочених територій до прибережних районів. Ці хижаки відіграють важливу роль у природній екосистемі, контролюючи чисельність дрібних гризунів та очищуючи територію від падла.

Поява золотавого шакала в регіоні пов’язана зі змінами клімату, що сприяють розширенню ареалу виду, а також із зниженням чисельності вовків — їх природних конкурентів. Хоча шакали не становлять небезпеки для людини, існують окремі захворювання, які можуть переносити ці тварини. Завдяки своїй адаптивності та соціальній поведінці шакали впродовж останніх десятиліть активно оселяють нові території, повертаючись у регіони, де їх не було багато століть.