Нафтові доходи нестабільні: де Путін бере гроші на війну

Як РФ "прокачує" грошима свою економіку?

Війну можна фінансувати за рахунок різних джерел:

1. Масове збільшення податків.

2. Зростання дефіциту бюджету.

3. Збільшення держборгу (цей пункт пов’язаний із п.2.).

4. Конвертації у доходи держави сировинних доходів (за допомогою експортного мита на сировину та формування національного резервного фонду).

5. Корпоративного кредитування.

Якщо аналізувати зазначені вище джерела у контексті РФ, ми побачимо, що Росія практично не використовує такий чинник як зростання держборгу.

Дефіцит федерального бюджету перебуває на рівні, властивому економікам "мирного часу".

Податки масово не підвищуються — запровадження прогресивного прибуткового податку торкнулося в основному людей зі щорічним доходом понад 5 млн рублів на рік.

То де ж росіяни беруть гроші на війну?

Це два джерела – конвертація сировинних доходів у військові витрати (експорт нафти, газу, вугілля та інших природних ресурсів).

За допомогою експортних мит уряд оподатковує ці доходи та накопичує їх у Фонді національного добробуту.

А також корпоративне кредитування економіки (за час війни, росбанки видали нових корпоративних кредитів на астрономічну суму в 800 млрд дол і більша частина їх пішла в сектор промисловості).

Розглянемо одну зі схем.

Федеральний бюджет РФ сформований на базі ціни російської нафти на міжнародних ринках $69 за барель

Але це просто індикатор для розрахунку еквівалента у доларах прогнозного експорту російської нафти у барелях на поточний рік.

Є також ціна нафти, закладена у так зване "бюджетне правило".

Цей розрахунок впливає на динаміку формування ресурсів так званого Фонду національного добробуту (ФНД), оскільки у разі перевищення ринкової ціни на нафту рівня встановленого цінового індикатора, доходи від експорту нафти йдуть до Фонду, і, навпаки, коли ціна на нафту падає нижче встановленої планки, Фонд фінансує касові розриви бюджету.

Отже, згідно з бюджетним правилом, граничний обсяг видатків федерального бюджету РФ не повинен перевищувати суму:

• базового обсягу нафтогазових доходів, розрахованого за ціною на нафту $60 за барель зі щорічною індексацією на 2%, починаючи з 2027 р. (позначимо: НГД (P_баз, FX_прогноз));
• обсягу нафтогазових доходів (позначимо: ННГД);
• витрат на обслуговування державного боргу (позначимо: % );
• різниці між коштами, отриманими від повернення наданих із федерального бюджету кредитів, та сумою наданих із федерального бюджету кредитів (позначимо: Ск).

Загальна формула бюджетного правила та граничних видатків федерального бюджету така:

Витрати = НГД (P_баз, FX_прогноз) + ННГД + % + Ск

Тобто якщо ціна на російську нафту опуститься нижче за $60 за барель, ФНД доведеться профінансувати цей касовий розрив коштом своїх ресурсів. А якщо ціна перевищить $60 за барель, надлишок піде на поповнення ресурсів Фонду.

Наведена модель розрахунку видатків федерального бюджету демонструє певну технологію адаптації до нафтових цінових шоків.

По-перше, кредити, надані бюджетом та повернуті, збільшують розрахунковий показник видатків федерального бюджету без залучення ресурсів Фонду національного добробуту.

По-друге, витрати на обслуговування держборгу також залишаються поза цим впливом.

По-третє, дедалі більше зростає роль ненафтогазових, тобто несировинних доходів у загальних параметрах формування російського федерального бюджету.

Зараз на тлі зниження цін на нафту на світових ринках Фонд національного добробуту почав посилено витрачати свої накопичення.

За січень — липень 2025 року з Фонду було вилучено ліквідних коштів (здебільшого юані та трохи золота) в еквіваленті 11 млрд дол, причому лише у липні — понад 4 млрд дол.

При тому, що за весь минулий рік було приблизно стільки, скільки за перші сім місяців 2025-го.

Але як ФНБ витрачає ці ресурси?

Він фондує державні фінансові структури, такі як ВЕБ, ВТБ, Ощад та ГПБ.

Фондує за умов субординованого боргу, який за класифікацією Базельських стандартів вважається капіталом другого рівня (перший рівень — статутний капітал).

Отримуючи ці ресурси на умовах субординованого капіталу, держбанки збільшують розмір свого регулятивного капіталу і, відповідно, покращують такий важливий норматив як коефіцієнт достатності капіталу, який розраховується як:

(капітал 1 рівня + капітал 2 рівня) / Активи, зважені за ризиком.

Тобто нарощування субординованого капіталу — розширення можливості банку з видачі нових кредитів.

Таким чином, умовно кажучи, на 1 млрд рублів фондування банків з боку ФНД, вони можуть видати нових кредитів на 5-7 млрд грн.

Звичайно, для роботи такої схеми необхідно розв'язувати питання з корупцією в держбанках.

Тому у нас ця модель може бути вкрай неефективною.

У нас держбанк, отримавши ресурси від держави, може замість промисловості прокредитувати купівлю бізнес-цетру за 200 млн дол., який реально коштує від сили 30-40 млн дол.

Втім, у нас і системи експортного мита на сировину немає, так само як і національного резервного фонду, тому й обговорювати нема чого.

Звісно, величезна корупція є й у РФ. Але там із нею зараз почали боротися за допомогою вельми специфічних методів.

До речі, як тільки нафта на світових ринках почала падати, я прогнозував, що ліквідних активів російського ФНД у таких умовах вистачить на 1,5 року, тобто на 18 місяців.

Російські економісти у своїх розрахунках зараз дають термін 1 рік 8 місяців.

Різниця в оцінках несуттєва, тобто вона більш-менш адекватна.

Джерело: пост Олексія Куща у Facebook