Таємниця Бермудського трикутника: чому насправді зникають кораблі та літаки

Понад 70 років Бермудський трикутник, також відомий як «Море гуду» або «Лігво загублених», розбурхував уяву людей. Це загадкова територія в Атлантичному океані, де, за чутками, безслідно зникали кораблі та літаки. Популярні теорії варіювалися від викрадень інопланетянами до підводних енергетичних променів з загубленої Атлантиди. Але австралійський вчений Карл Крушельницький стверджує, що ніякої таємниці ніколи й не було.

Про це пише The Independent.

Людська помилка та погана погода — головні причини

На думку вченого, висока кількість зникнень пояснюється цілком прозаїчними факторами: людськими помилками, поганою погодою та надзвичайно інтенсивним рухом. Бермудський трикутник охоплює величезну площу — понад 700 000 квадратних кілометрів, — і розташований неподалік від США, що робить його одним із найжвавіших морських та повітряних коридорів у світі.

Крушельницький стверджує, що якщо порівняти кількість зникнень з великим потоком кораблів і літаків, що проходять через цю зону, виявиться, що кількість катастроф у відсотковому співвідношенні така ж, як і в будь-якій іншій частині світу. Цю інформацію, за словами вченого, підтверджують страхова компанія «Ллойдс» у Лондоні та Берегова охорона США.

«Кількість зникнень у Бермудському трикутнику така ж, як і в будь-якій точці світу, у відсотковому співвідношенні», — наголошує Крушельницький.

Розвінчання міфу про «рейс 19»

Найбільший внесок у появу легенд про Бермудський трикутник зробило зникнення так званого «рейсу 19» — п’яти торпедоносців ВМС США, які 5 грудня 1945 року вилетіли на тренувальну місію і безслідно зникли.

Карл Крушельницький розвінчує ці факти. По-перше, погода в той день була далеко не ідеальною, як стверджував автор теорій про таємницю Бермудського трикутника Вінсент Гаддіс, а хвилі сягали 15 метрів. По-друге, командиром «рейсу 19» був лейтенант Чарльз Тейлор, який мав погану репутацію: він часто губився та двічі розбивав літак.

Крушельницький додає, що радіопереговори, що передували зникненню, свідчать про дезорієнтацію команди.

«Якщо ви почитаєте радіопереговори, деякі молодші пілоти кажуть: 'Чому б нам не полетіти на захід? ', а пілот каже: 'Чому б нам не полетіти на схід? '», — розповів вчений.

Ця помилка орієнтації у просторі змусила їх летіти далі вглиб Атлантики. А рятувальний літак, за словами Крушельницького, зовсім не зник безслідно, як стверджували містифікатори. Були свідки вибуху, а також знайшли нафтові плями та уламки. Згодом з’ясувалося, що літак цієї моделі мав прізвисько «літальний бензобак» через технічні недоліки паливної системи.

Стійкість міфів

Попри раціональні пояснення, міф про Бермудський трикутник виявився надзвичайно стійким. Наприклад, книга Чарльза Берлітца «Бермудський трикутник», опублікована в 1974 році, розійшлася тиражем 20 мільйонів примірників. Вона містила чимало недостовірних фактів, як-от історію з кораблем «Мері Селест», який нібито зник у Бермудському трикутнику, хоча насправді його знайшли біля Азорських островів.

Згодом з’являлися нові науковоподібні теорії. Одна з них стверджувала, що причиною зникнень є вибухові викиди метану з морського дна. Величезні бульбашки газу могли зменшити щільність води, змушуючи кораблі тонути. Однак, як заявив учений з Геологічної служби США, останні такі природні викиди біля узбережжя США відбулися близько 15 000 років тому, коли «найтехнологічніші судна людей були, ймовірно, не більше ніж видовбаними колодами». Таким чином, міф про Бермудський трикутник залишається живим не завдяки науковим фактам, а завдяки любові людей до таємниць і незвіданого.