Тихий «яструб»

Слова запам’ятати легше, ніж справи, що стоять за ними. Через це світова політика деградує вже не перше десятиліття. Що ж робити людям, які звикли саме показувати результат, а не лише говорити про це? Адаптуватись.

Нинішній державний секретар США Марко Рубіо тривалий час асоціювався з жорсткою антиросійською позицією. Під час першого президентського терміну Дональда Трампа він був справжнім «яструбом». Його гучні заяви про Росію як агресора та підтримка санкцій проти Кремля знаходили відгук, особливо за межами США.

Власне, у цьому перша проблема. Не можна сказати, що на саму політику в Штатах це якось упливало.

Проте це дуже, дуже подобалось українцям у Twitter. Не дивно, що по поверненню Трампа наші громадяни так накинулись на Рубіо. Надто активно йому пригадували більш обережну риторику. Мовляв, ось як наш козак із Флориди рубав Кремль раніше, і ось яке мляве воно зараз. Що ж, спробуймо розібратися із цим.

Навесні пана Рубіо у нас мало не проклинали за припущення територіальних утрат України. Отже, люди люблять інтерв’ю.

Як добре, що в американських чиновників їх беруть не раз на десятиліття. Є шанс не зациклюватись на чомусь одному, а банально вхопити інтерв’ю дещо свіжіше. Наприклад, 31 липня держсекретар США добряче поспілкувався з Fox Radio. Наводимо цитату з тієї розмови. Ловіть «консерву».

– Послухайте, світова торгівля… Індія є союзником. Це стратегічний партнер. У зовнішній політиці неможливо узгоджувати свої дії на всі 100%. Індія має величезні енергетичні потреби. Це нафта, вугілля, газ та інші речі, необхідні для економіки, як і у кожної країни. Та вона купує їх у Росії, бо російська нафта під санкціями й дешева. Часто вони продають її за ціною нижче від світової, через санкції.

– Так.

– І це, на жаль, допомагає підтримувати воєнні зусилля Росії. Тож це, безумовно, є причиною роздратування у наших відносинах з Індією, але не єдиною. У нас також є багато інших питань. Думаю, що ви бачите, як президент розчарований: у світі стільки постачальників нафти, а Індія продовжує купувати у Росії, що допомагає фінансувати воєнні операції та дає можливість продовжуватись війні в Україні.

Будьмо чесними. Чи кепсько те, що хоч когось за межами України цікавить походження енергоносіїв, які купують інші держави? Наприклад, якщо Рубіо «підсмажить» Іспанію, яка дуже-дуже мерзне і тому купує найбільше російського скрапленого газу на континенті — наша редакція дуже навіть не проти. Наче щось погане.

Того ж місяця Рубіо заявив, що на посадовців Путіна американська сторона витратила достатньо часу, але жодного прогресу від говорунів не видно.

Ще у липні від Рубіо прилетів своєчасний копняк Європі: мовляв, Україні потрібні засоби ППО, але європейські країни тримають свої без діла? Україна точно в пріоритеті, як це кажуть на континенті?

У травні Рубіо досить чітко збив російські спроби нав’язати Україні переговори від навмисно нелегітимної делегації. Це тоді, коли хіба що збірну двірників Кремля не прислали.

Чи це якась антиукраїнська позиція? Вочевидь, ні. Чи це дипломатичні реверанси в бік Росії? Теж ні. То більше до пана Віткоффа. Звісно, це не так гучно та гарно, як колись. Раніше й трава була більш зелена (бо її фарбували радянські строковики), і на Трампі менше автозасмаги. Тож зміни дійсно є.

2017 року Рубіо голосував за Акт про протидію противникам Америки, який запровадив нові обмеження за агресію Росії проти України.

2018 року він підписав лист, у якому засуджував порушення російською стороною Договору про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності, напряму пов’язуючи це з ескалацією «конфлікту на Донбасі».

2019 року Рубіо підтримав закон, який заблокував спроби Трампа послабити санкції проти російських компаній, демонструючи незгоду з м’яким підходом адміністрації.

Однак, попри гучність заяв і санкційний тиск, війна на сході України не припинилася.

Минали роки. США двічі докорінно змінили свою владу. А росіяни лише посилювали свою агресію. Хочеться чи ні, доведеться визнати — жорсткий підхід Рубіо виглядав ефектно, та не приніс бажаних результатів. Оскільки пан Рубіо має розумну голову, він це й сам чудово розуміє.

Тому «яструб» із гучними промовами став тихим «яструбом».

Ключовий елемент цієї трансформації — акцент на відсутності в Росії компетентності щодо переговорів. У лютому, щойно вийшовши після зустрічі з російським міністром закордонних справ у Ер-Ріяді, Рубіо констатував: Москва не демонструє жодної готовності до компромісів.

У квітні він повторив цю думку, підкресливши, що перемови не приносять прогресу саме через позицію Кремля.

Оскільки саме росіяни імітували інтерес до переговорів, насправді щоразу повторюючи один і той самий ультиматум, такий підхід дає результат. Тож Рубіо послідовно створює образ Росії як сторони, яка блокує мирний процес, що виправдовує подальші жорсткі дії США.

Дипломатична риторика демонструє готовність США до діалогу, водночас перекладаючи провину за нульовий прогрес на Росію. Так, власне, і має працювати дипломатія.

Рубіо міг би ще багато разів показати росіянам інформаційне карате. Шкода, що симпатії українців не дуже допомагають на виборах у Флориді. Тож йому знадобились більш прагматичні підходи, аби цього разу отримати посаду якомога вище. Та на посту держсекретаря вже не надто пограєшся.

Там навіть русофобія має бути більш спокійною та прагматичною, не інакше. Хай це і не подобається нашим юзерам.

Тихий «яструб» чомусь має більшу результативність.