Аналіз поточної ситуації на фронті від воєнного аналітика Майкла Кофмана: стратегічні проблеми ЗСУ та рішення

Відомий американський воєнний аналітик Майкл Кофман опублікував детальний аналіз поточної ситуації на українсько-російському фронті на основі своєї недавньої поїздки в Україну. У своєму звіті він висвітлює ключові зміни в характері бойових дій та оцінює перспективи розвитку ситуації.

За матеріалами Twitter-треду автора від 31 липня 2025 року після поїздки на Донбас та спілкування з командирами ЗСУ.

Фото: Майкла Кофмана

Еволюція ролі дронів

Український прорив у застосуванні дронів

У 2024 році ЗСУ значно розширили дронові підрозділи, що дозволило частково компенсувати російську перевагу в матеріальних ресурсах та скоротити дефіцит живої сили. Дрони стали відповідальними за більшість щоденних втрат на фронті, завдаючи шкоди російським силам на відстані 0-15 км від лінії зіткнення.

Ця технологія стала основним силовим множником для ЗСУ, дозволивши малочисельним оборонним силам утримувати фронт протяжністю понад 1200 км, створюючи зони заперечення та поразки противника. Українські дрони значно збільшили російські втрати відносно захопленої території.

Так виглядають українські дрони-перехоплювачі ODIN Win_Hit. Фото: t.me_fpv_odi

Російська адаптація

Однак з часом російські сили почали адаптуватися до цієї тактики. Росія розпочала розгортання власної наступальної “лінії дронів” та покращила організацію дронових підрозділів. Російські підрозділи “Рубікон” поширилися на всі угруповання російських військ і стали найбільш обговорюваною проблемою по всьому фронту.

Формування “Рубікон” зосереджуються на:

• Перериванні логістичних шляхів за допомогою дронів з оптоволоконним зв’язком, що діють на відстані 20-25 км за лінією фронту
• Знищенні дронових позицій
• Перехопленні українських дронів (крилатих розвідувальних та важких мультироторних)

Хоча Україна не втратила якісну перевагу в застосуванні дронів, ця перевага звузилася, і Україні необхідно знаходити способи залишатися попереду російських сил.

Поточна ситуація на ключових напрямках

Стабілізовані ділянки

Ситуація в Сумській області стабілізувалася після того, як ЗСУ розгорнули повітрянодесантні підрозділи для протидії російському наступу, утримавши його на невеликому буфері площею 200 км².

Проблемні напрямки

Найбільш проблематичними залишаються:

• Майже оточення Покровська.
• Кишеня, що сформувалася навколо Костянтинівки.
• Бої біля кордону Дніпропетровської та Донецької областей поблизу Новопавлівки.

Російські підрозділи також намагаються розтягнути сили ЗСУ спробами просування в Запорізькій області вздовж річки Дніпро. Російські сили повільно просуваються біля Купянська та на схід від річки Оскіл.

Характер сучасних бойових дій

Фото: Радіо Свобода. Зруйнований Часів Яр

Нова тактика наступу

Поточна динаміка характеризується лініями, які утримуються позиціями, часто з трьома бійцями та великими проміжками між ними. Це не вогневі позиції чи спостережні пункти, а пориста лінія, де піхоті часто наказують не демаскуватися, якщо це не є абсолютно необхідним.

Російські атаки іноді проводяться групами по 4-6 чоловік, але в багатьох випадках зменшилися до численних секцій по 2-3 особи, які намагаються проникнути між українськими позиціями. Російська піхота прагне просунутися якомога далі за першу оборонну лінію України та закріпитися там.

Хоча багато хто може загинути, деякі проходять і окопуються в очікуванні підкріплень. Те ж саме можна сказати про атаки на мотоциклах та багі, які намагаються обійти перші “лінії” та потрапити в тил. Більшість таких атак терпить невдачу, але не всі, що призводить до невеликих тактичних просувань.

Російська техніка: танк “цар-гараж”, “буханка” та БМП з мангалом

Зміна в застосуванні техніки

Механізовані штурми тепер спостерігаються набагато рідше. Частково це пов’язано з тим, що російські сили намагаються зберегти техніку, але також тому, що ЗСУ давно оптимізувала оборону проти традиційних механізованих атак, які неминуче зазнають невдач з великими втратами техніки.

Проблеми оборони

Фортифікації та їх обмеження

Хоча є чудова робота з детального опису українських фортифікацій, більшість спостережуваних позицій побудовані відкрито і ніколи не будуть зайняті підрозділами. Вони легко націлюються та знищуються. Україні в першу чергу бракує піхоти для їх укомплектування.

Це не окопна війна. Це війна окремих вогневих позицій, укріплених та добре замаскованих підрозділів у лісосмугах, будівлях, підвалах або в густих лісах. Зайняття фортифікацій відкрито зазвичай вважається самогубством військовими.

Логістичні виклики

Через всепроникаючу розвідку та вогонь неможливо утримувати велику кількість військ попереду, забезпечувати їх або ротувати. Тепер деякі бійці перебувають на лінії понад 90 днів, і часто потрібно кілька днів, щоб дійти до позиції пішки.

Стратегічні проблеми та рішення

Проблема утримання території

Основною проблемою є політика утримання кожного метра, навіть коли сили знаходяться майже в оточенні або на невигідній місцевості. Замість обміну простору на знищення противника або проведення мобільної оборони, командири ЗСУ змушені намагатися утримувати нестійкі позиції.

Українські сили все частіше обороняються в виступах, а російські дронові підрозділи працюють над обмеженням логістичного постачання цих районів у спробі обвалити кишені..

Удари по інфраструктурі

Російські удари дронами все більше зосереджуються на бомбардуванні цивільних об’єктів, зокрема оборонної промисловості України, прагнучи придушити внутрішнє виробництво. Дрони “Шахед” (Герань) також використовуються проти цілей поблизу фронтових позицій.

Відбулося експоненційне зростання російських ударів дронами та ракетами по українській інфраструктурі. Однак Україна швидко нарощує використання перехоплювачів на основі дронів у поєднанні з легкими радарами.

Організаційні реформи

Командні зміни

Україна нарешті позбавляється командних рівнів ОТУ та ТГ, які мало що пропонували, окрім спроб мікроуправління бригадами та встановлення нереальних бойових завдань. Корпуси візьмуть на себе командування, організовані під двома об’єднаними оперативними групами (Схід та Північ), які звітують до ОСУВ.

Нові корпуси обіцяють покращення, але команди формуються швидко. Їм знадобиться час, щоб стати згуртованою структурою, і, на жаль, вони повинні будуть командувати підрозділами навколо них, а не тими, що призначені їм, оскільки бригади не можна легко передислокувати.

Розвиток дронових сил

Безпілотними силами України тепер керує Роберт “Мадяр” Бровді, який втілює плани, які краще інтегрують та систематизують застосування дронів. Це обіцяє покращення, оскільки українське застосування дронів потребує еволюції, щоб залишатися попереду.

Перспективи та висновки

Незважаючи на виклики, українські сили продовжують утримувати російські сили на поступових здобутках, беручи високу ціну за територіальні завоювання. Дронові підрозділи є ключовою частиною рішення, але самі по собі можуть бути недостатніми для стабілізації фронту.

Росія продовжує отримувати великі обсяги артилерійських боєприпасів від КНДР та артилерійські системи, отримуючи підтримку від Китаю. Однак її економіка сповільнюється, а збільшена швидкість втрат живої сили змусила відкласти плани розширення сил у 2025 році.

Україні необхідна комбінація високо-низьких можливостей (включаючи розширення наступальних ударів), стійка західна підтримка та інвестиції в її оборонний сектор, поряд з необхідними реформами управління силами, організації та формування сил.

Російська тактика не сприяє досягненню оперативно значущих проривів, але враховуючи характер боротьби, зміна території є індикатором того, що відстає від того, що відбувається. Отже, можливі переходи “поступово, а потім раптом”.

Аналіз базується на Twitter-треді Майкла Кофмана від 31 липня 2025 року, складеному з 35 повідомлень та його безпосередніх спостережень з фронту.

Про автора:

Майкл Кофман — старший науковий співробітник програми «Росія та Євразія» в Фонді Карнегі за міжнародний мир, де він займається питаннями російських збройних сил, збройних сил України та безпеки в Євразії. До приходу в Карнегі в 2023 році він обіймав посаду директора Програми досліджень Росії в Центрі військово-морських аналізів США, де очолював команду, що проводила дослідження можливостей, стратегії та військової доктрини Збройних сил Росії. Кофман, широко визнаний одним з провідних експертів з питань російських збройних сил та російсько-української війни, провів фундаментальну роботу в цій галузі і регулярно цитується в провідних виданнях.

Окрім роботи в Карнегі, Кофман є редактором-дописувачем War on the Rocks, де веде подкаст, що виходить двічі на тиждень і присвячений російським збройним силам та російсько-українській війні. Раніше він працював науковим співробітником та менеджером програм у Національному університеті оборони. У минулому був стипендіатом Інституту сучасних воєн у Вест-Пойнті, Центру нової американської безпеки та Центру Вудро Вільсона.

Джерело: «Аргумент»