Апарат NASA для пошуку води на Місяці втрачений через день після запуску

NASA-Lunar-Trailblazer/NASA

NASA втратила зв’язок з місячним апаратом Lunar Trailblazer, призначеним для картографування місць з водою на супутнику Землі, і офіційно заявила про завершення місії.

Проблеми з зв’язком виникли одразу після запуску Lunar Trailblazer і вже 31 липня, після багаторазових спроб NASA відновити зв’язок з апаратом за допомогою супутників, місію було офіційно завершено. Запуск Lunar Trailblazer був проведений 26 лютого разом із другою місячною посадковою місією Intuitive Machines (IM-2). Апарати вивела у космос ракета SpaceX Falcon 9.

Невеликий супутник відокремився від ракети приблизно через 48 хвилин після старту і почав рух до Місяця. Оператори з центру обробки даних Каліфорнійського технологічного інституту (IPAC) у Пасадені встановили початковий контакт о 20:13 за східним часом, але наступного дня зв’язок було втрачено. За відсутності зв’язку команда фахівців не змогла діагностувати технічні проблеми та виконати необхідні маневри двигунів для підтримки траєкторії космічного апарату.

“У NASA ми проводимо високоризиковані та високоприбуткові місії, такі як Lunar Trailblazer, щоб знайти революційні підходи до нових наукових досліджень. Хоча це і не той результат, на який ми сподівалися, досвід таких місій, як Lunar Trailblazer, допомагає нам навчатися та знижувати ризики для майбутніх недорогих малих супутників, які будуть використовуватись для інноваційних наукових досліджень у рамках підготовки до постійної присутності людини на Місяці. Дякуємо команді Lunar Trailblazer за їхню відданість справі та досвід, накопичений у ході цієї місії, до самого кінця”, — прокоментувала провал місії заступниця адміністратора Управління наукових місій у штаб-квартирі NASA у Вашингтоні Нікі Фокс.

З обмежених даних, отриманих ще до того, як зв’язок з Lunar Trailblazer було втрачено, вдалось встановити, що сонячні батареї були неправильно орієнтовані на Сонце. Це призвело до того, що вони не перезаряджались і згодом розрядились.

Протягом кількох місяців організації по всьому світу, що співпрацюють, прослуховували радіосигнали Lunar Trailblazer і відслідковували його місцеположення. Дані, отримані від наземних радарів та за результатами оптичних спостережень, продемонстрували, що космічний апарат NASA повільно обертався і рухався все далі у космічний простір.

“У той час, як Lunar Trailblazer дрейфував далеко за межами Місяця, наші моделі показали, що сонячні панелі могли отримувати більше сонячного світла, можливо, заряджаючи акумулятори космічного апарату настільки, що він міг би увімкнути радіозв’язок. Підтримка світової спільноти допомогла нам краще зрозуміти обертання, напрямок та траєкторію космічного апарату. У дослідженні космосу співпраця має вирішальне значення — це дало нам найкращі шанси на відновлення зв’язку”, — зазначає системний інженер проекту Lunar Trailblazer у Лабораторії реактивного руху NASA у Південній Каліфорнії Ендрю Клеш.

З часом Lunar Trailblazer значно віддалився від Місяця, щоб у NASA могли відновити контроль над ним. Телекомунікаційні сигнали виявились надто слабкими для того, щоб місія могла приймати телеметрію та передавати команди.

На Lunar Trailblazer був встановлений спектрометр “Volatiles and Minerals Moon Mapper” (HVM3), розроблений Лабораторією реактивного руху для виявлення та картування місцезнаходжень води та мінералів та отримання зображень високої роздільної здатності. Для збору даних про температуру та визначення складу селікатних порід британські спеціалісти з Оксфорду розробили прилад Lunar Thermal Mapper (LTM). Він мав допомогти науковцям зрозуміти, чому вміст води змінюється із плином часу.

Високоточний картограф летючих речовин та мінералів на Місяці (HVM3)/NASA/JPL-Caltech

“Ми вкрай розчаровані тим, що наш космічний апарат не дістався Місяця, але два розроблені нами наукові прилади, як і зібрані нами команди, — світового класу. Ці колективні знання та розроблені технології будуть використані в інших проєктах, оскільки планетарна наукова спільнота продовжує роботу з більш глибокого вивчення місячної води”, — наголосила головна дослідниця місії у Каліфорнійському технологічному інституті Бетані Елманн.

Деякі з технологій, як очікується, будуть використані у надкомпактному спектрометрі для отримання зображень поверхні Місяця під час майбутніх польотів. Цей прилад, що має ту ж конструкцію спектрометра, що і HVM3, забезпечить дані з найвищою просторовою роздільною здатністю про поверхневу воду і мінерали на Місяці.

Метою місії, яку очолює Каліфорнійський технологічний інститут (Caltech), що керує Лабораторією реактивного руху NASA, було складання безпрецедентно докладної карти води на Місяці. Центр Каліфорнійського технологічного інституту (IPAC) відповідав за реалізацію всіх етапів місії. Лабораторія реактивного руху NASA забезпечувала системне проектування, забезпечення реалізації місії, навігацію та використання високоточного приладу для картування летких речовин та мінералів на Місяці.

Космічний апарат Lunar Trailblazer був представлений компанією Lockheed Martin Space, яка також інтегрувала систему управління польотом та забезпечувала підтримку операцій.