Кладовища майбутньої війни. Всі статті

Політики говорять, лікарі готуються.

Примітка редакції. Ми давно не робили великих циклів публікацій, і цей добряче затягнувся. Тож буде чесно зробити невеликий підсумок. По-перше, тут ми зібрали всі частини разом, і це добре.

По-друге, порівняйте описане нами з риторикою європейських політиків. Десь говорять про мир, а поряд фасують бинти та розподіляють генератори по лікарнях. Хтось за дипломатію — а хтось уже зрозумів, що вона не працює.

На жаль, описана нами підготовка до війни все одно впирається в політику. Це нагадує спробу не гасити пожежу в сусіда та заморозити її на власному порозі. На щастя, не всі увірували в розмови замість чітких дій. Та все ж почали готуватися запізно, як і ми свого часу.

Якщо слухати політиків, у Європі війни ніколи не буде, бо всі бояться НАТО (а ще в агресора куплять газ навіть іспанці). Але ж то політики. Цікавіше глянути, як діє армія. Там, де війни точно-точно не буде.

І тут натрапила нам на очі цікава стаття. У ній розповідається, як Бундесвер закуповує немаленьку партію мішків для трупів. Не сказати, що вона якась колосальна — трохи більше ніж 8000 штук. Але, погодьтесь, і не маленька також. Узагалі цю новину б ми навіть не чіпали, якби не одна дивина.

Бундесвер чомусь одразу відмовився її коментувати.

А саме такі нюанси зазвичай і виглядають красномовніше за низку інших деталей. Так уже склалось, що у Європі військові витрати давно стали чимось на кшталт хобі, тому армійцям не лінь прокоментувати те чи інше надходження. Тільки тут якось із настроєм не склалось. Тому звичайнісінькі мішки не сподобалось обговорювати.

Так ми задумали трохи нестандартний цикл статей. Як загалом Європа готується до війни — бо, як не крути, військові якраз хід подій розуміють без прив’язки до рейтингів?

Це до перших пострілів легко уявляти війну як скупчення техніки та постріли.

Насправді війна — це логістика. Це вміння якнайшвидше перекинути в потрібну точку і людей, і БК, і техніку. І в тому числі вчасно забрати трупи власних бійців. Якщо вийде.

Кажуть, без мішків останнє робити не дуже прикольно. Росіяни пробували, принаймні.

Зрозумійте правильно. Ми ж не шукали пафос. Нас не цікавлять новини, де черговий Макрон стоїть коло макета вундервафлі, якою сам побоїться встрелити навіть Сенегал. Це ви й без нас побачите. Такі новини більше стосуються політики, а не армії чи оборонки. Зате нам треба зрозуміти плани військових без зайвих піар-івентів.

Знайшлось багато цікавого. На цьому місці ви можете заварювати собі чай чи мішати мохіто.

Литовська армія ще 2024 року провела невелику закупівлю під назвою «Maišai palaikų gabenimui». Так-так, це мішки для транспортування тіл. Тобто армія закуповує це доволі системно. Щоправда, точний обсяг не повідомляють.

У Латвії 1 квітня оголошено тендер, в центрі уваги знову опинились мішки для трупів. Термін подання пропозицій установили до 8 квітня. Придбають щось чи ні, поняття не маємо — нам вони не звітують. Більше нагадує оцінку попиту на випадок потреби. Це ж Латвія, з чого б їй бігти першою.

Естонія таких тендерів у відкритому доступі не проводила.

Швеція. Тут зміни відбулися ще рік тому, але відтоді ситуація не змінилася. Там почали налагоджувати резервування приміщень, інфраструктури та логістики для надзвичайних ситуацій. Щоправда, крайній строк установили аж на 2030 рік. Тут хіба сподіватись на бажання шведів завершити всі процедури не згідно-відповідно, а якнайшвидше.

Торік Центральне агентство з безпеки та цивільної оборони представило свою оцінку, що стосувалася кількості моргів, які працюють, обладнання для тимчасових поховань, розподілу холодильних камер і транспорту для тіл.

Однак ми підкреслимо, що це лише планові рекомендації. Без внесення змін до наявних стандартів (ГОСТів, так би мовити).

Польща. Є законопроект, у разі успіху він доповнить уже чинний закон про кризове управління. Тоді це запроваджує норми щодо ідентифікації та захисту «інфраструктури, критичної для кризового управління». В тому числі морги та кладовища. Бо це об’єкти, які необхідно враховувати в будь-яких планах управління ризиками.

Німеччина. Торік Бундестаг затвердив штуку під лаконічною назвою Referentenentwurf zum KRITIS-Dachgesetz. Коротше кажучи, там планують узгодити законодавство з EU Directive 2022/2557 (це якраз про критичну інфраструктуру). Зараз пояснимо.

Цей закон поширюється на інфраструктуру охорони здоров’я (зокрема морги) — він зобов’язує операторів забезпечити об’єктам фізичний захист, план резервування, оцінку ризиків і відновлення після надзвичайних ситуацій. Проект досі перебуває на стадії підготовки. А ось після набрання ним чинності зазначені об’єкти будуть визнані критично важливими та підлягатимуть резервуванню в муніципальних і регіональних планах.

Чехія. Міністерство розвитку та регіонального управління розробляє національні рамки для кризового управління. Згідно з ними, центральна влада разом із міською має визначити відповідні муніципальні кладовища та співпрацювати з операторами.

В тому числі резервувати місця для поховань. От несподіванка, що ж ти зробиш.

Бельгія. Нове законодавство встановлює обов’язковість планування надзвичайних зон, включаючи морги та кладовища. Це як на комунальному, так і на провінційному рівнях. І хоча не вказано бронювання конкретної кількості поховальних ділянок, є нюанси. Наприклад, необхідність включення кладовищ і моргів до опорної інфраструктури, визначення точок поховання та логістики їх доступу в надзвичайних ситуаціях.

У деяких містах, навіть у Брюсселі, кладовища вже віднесено до плану муніципального управління. І є можливість резервування могильних ділянок за внутрішніми регламентами.

Що це все означає? Ну, насправді маємо два варіанти. У першому з них європейцям настільки нічого робити, що вони чомусь доволі системно зайнялись кладовищами. І готують їх до чогось дуже смертоносного та масового. Майже як пандемія, тільки вірус не нищив самі об’єкти на кшталт моргів — а тут це частина інфраструктури, яку треба аж фізично охороняти.

Від кого? Від кашлю? Та що ви починаєте!

Другий варіант більш прозаїчний. Поки бомонд грається в геополітику, шукаючи привід заспокоїти себе та населення, хтось із чиновників та політиків рамою попростіше бачить об’єктивну реальність. І готує свою державу до чогось руйнівного. Мабуть, до війни. Звісно, системність не на 100%. Уже яка є.

Поряд із Бельгією ті ж Нідерланди не паряться питанням кладовищ. Не резервують морги. Та й мішки для трупів не беруть.

Та чи кожна європейська ініціатива була системною?

Знову про європейську медицину в умовах гарячої війни. Хто до чого готовий, де новий медичний хаб. А ще до чого ж тут рюкзак у назві статті.

Все просто. Чим вищі геополітичні ризики, тим більш жваво країни Євросоюзу активізували підготовку системи охорони здоров’я до військових та інших надзвичайних ситуацій. І, якщо до «інших» ситуацій іще якось підготувала пандемія, то з військовим плануванням усе доводиться починати з нуля.

Бо коли те планування востаннє проводили, проти Червоної армії?

На початку 2025 року переживати почала Єврокомісія. Вона швидко затвердила стратегію Preparedness Union, яка закликає посилити резерви критично важливих медично-санітарних ресурсів. Серед цілей — вимога забезпечити населення необхідними запасами для автономного виживання щонайменше на 72 години.

У рамках цієї стратегії громадянам рекомендують підготувати «набір для виживання». Це їжа, вода, гроші (лише готівка, бо знаємо ми молодих громадян світу), хоча б якийсь ліхтарик, автономне живлення для зв’язку та базові медикаменти. Одразу зауважимо: оскільки деякі ліки у Європі доволі складно дістати без рецепту, збирати це все добро буде дуже весело.

Комісар ЄС із питань кризового управління підкреслила, що «нова європейська норма життя» — бути готовими до всього. Цікаво, чи в курсі про це хтось нижче за комісара по ієрархії. Втім, заява насправді правильна, незважаючи на наш сарказм.

Стратегія взагалі хороша. Крім тих вимог, вона також спрямована на підтримку стійкості ключових послуг: медичного обслуговування, постачання питної води, електроенергії. Це має функціонувати навіть за умов відключень електрики чи атак. Яких саме, поки не уточнюють. Можливо, хтось кібератак боїться більше за танкові прориви.

Окрім ініціатив ЄС, окремі країни переглядають національні плани цивільної оборони. Нехай не одностайне рішення, але індивідуально йдуть інвестиції у модернізацію лікарень і навчання персоналу.

Особливу увагу приділяють створенню запасів медикаментів та обладнання. Також є інтерес до встановлення генераторів, підготовки укриттів (тут попереду всіх Фінляндія) та мобільних шпиталів. І, що цікаво, є ініціативи щодо тренування медиків для роботи в умовах бойових дій та масових уражень. Це вже цікаво, це вже не ліхтарик.

Польща, як «прифронтова держава» з точки зору НАТО, наприкінці 2024 року почала робити важливі кроки для зміцнення готовності цивільного та військового секторів охорони здоров’я. Наприклад, 17 грудня 2024 року було підписано новий Закон про цивільний захист і оборону. Цього року він уже набрав чинності, прямо з 1 січня.

Що це? Передусім усеосяжний акт. Уперше за багато років визначено обов’язки всіх рівнів влади щодо захисту населення в мирний і воєнний час. Уведено поняття «соціальної стійкості». А найбільш цікавий момент — закон передбачає, що в разі війни система цивільного захисту гнучко трансформується в систему цивільної оборони.

Трохи пробіжимось по цій інтеграції. Міністр внутрішніх справ стає начальником цивільної оборони. Органам місцевого самоврядування доручено розробляти плани евакуації населення на випадок надзвичайних ситуацій. Уперше для поляків було законодавчо закріплено створення та підтримання укриттів і тимчасових сховищ.

І все це з гарантованим фінансуванням: для таких цілей створено спеціальний фонд у розмірі щонайменше 0,3%  від ВВП на рік. За задумом це має якось виправити нинішню ситуацію. Зараз укриття в Польщі можуть забезпечити захист лише 2–3% населення.

Новий закон також спирається на наявні екстрені служби: пожежні, рятувальники, швидка допомога, лікарні тощо. У той самий час він залишає простір для залучення неурядових організацій. І, звісно ж, із акцентом на важливості навчання громадян. На цьому моменті ми знову зупинимось трохи докладніше.

Отже, за новими правилами громадяни мають бути готові автономно виживати впродовж 72 годин до прибуття допомоги. Міноборони готує ілюстровану інструкцію щодо дій у сучасних загрозах, у тому числі першої допомоги та вмісту тривожної валізки. Випуск цієї брошури заплановано якраз на 2025 рік, і її можна чекати більше за деякі безтолкові комікси.

До речі, аналогічні «підказки з виживання» готують до поширення і серед населення у Франції. Там вийшла 20-сторінкова брошура з порадами щодо підготовки до війни та катастроф. Нас Франція не цікавить, але все ж буде справедливо це підкреслити.

Водночас Польща порушила питання медичної безпеки в умовах конфлікту на загальноєвропейському рівні. Саме під час її головування в Раді ЄС на обговорення винесли тему зміцнення стійкості системи охорони здоров’я під час військових конфліктів.

Польська влада підкреслює, що плани оборони в жодному разі не можуть виключати медичний сектор. На практичному рівні Польща тісно співпрацює з ЄС та НАТО. Ось ви чули про Жешув як логістичний вузол. А тепер там створили цілий європейський хаб медичної евакуації.

Станом на зараз хаб працює із пораненими українцями. До січня через нього вивезли на лікування приблизно 4000 наших вояків. Та, як ви самі розумієте, готовність у хаба має бути і до набагато вищого рівня пропускної здатності.

Поки Польща не втягнута у жодну війну, вона розбудувала логістику під склади медичної та гуманітарної допомоги Євросоюзу. Куди звідти йде більша частина вантажів, ви вже й так здогадались. Та нас цікавить інше: наскільки ці склади можна завантажити, коли земля під ними вже нанесена на тактичні карти ворога.

Хто б там що не казав, та навіть без бажання воювати полякам доводиться готуватись і до таких випробувань. Поки політики кажуть одне, чиновники змушені робити все це за декораціями миролюбно-економічного лібералізму.

Бо ви й самі знаєте: хтось говорить, а комусь іще й працювати треба. Навіть якщо ці заходи не дуже популярні.

А готуватись до війни до її початку — цілком нормально.

Тепер від Польщі переходимо до її потенційних братів по географічному нещастю. Тобто країн Балтії.

Тут, звісно, було проявлено в рази більше оперативності. Ще з 2022 року Литва, Латвія й Естонія переглянули свої плани реагування на надзвичайні ситуації, започаткувавши реформи військової та цивільної медицини. На тлі решти європейських країн така завбачливість може викликати у нас лише повагу.

Єдиний привід для жалю — що в таких класних держав так мало військових. Шкода.

Литва проводить регулярні комплексні навчання, інтегруючи до них військових, медиків, поліцейських та рятувальників. У травні 2025 року відбулися дводенні маневри Iron Wolf. На них, крім решти культурної програми, відпрацювали дії швидкої допомоги та лікарень. І все це — за сценарієм масового ураження. Щоправда, не бойових дій, а симуляції вибуху в школі.

Ці тренування важливі. Ще до початку бойових дій медичний персонал має володіти навичками військового сортувального прийому (triage). Мовчимо про здатність ефективно працювати в умовах паніки чи численних жертв навколо. За словами представників литовських лікарень, такі навчання будуть проводити дедалі частіше.

Литва тут узагалі молодець. Незважаючи на економічні проблеми, її лікарні зміцнюють фізичну інфраструктуру. Найбільша клініка Вільнюса (Сантарос) вже будує підземні відділення та навіть бомбосховища. Також плани стосуються нових вертолітних майданчиків і автономних систем забезпечення. Мета проста: лікарні мають працювати навіть без електрики та водопостачання.

Загалом на 2025 рік Литва запланувала щонайменше сім навчань спільно з армією. Ще понад десять тренувань щодо цивільного захисту буде проведено окремо для медичного персоналу. Що ще хорошого? Литовські чиновники формують спеціальну бригаду екстреної медичної допомоги. Можете гуглити як Emergency Medical Team.

Усе з тією бригадою продумано добре, все за міжнародними стандартами. А тепер буде головна частина статті. Те, чого не було ані деінде у Європі, ані навіть у Польщі.

Вгадайте, чи литовські лікарі відчувають потребу в активному вивченні українського досвіду під час війни. Подумайте добре. У вас три спроби… Гаразд, жартуємо та припиняємо нагнітати саспенс. Коротше, Литва це навіть не планує, а вже доволі успішно робить. Вона організовує поїздки медиків до українських лікарень.

У нас вони вчаться працювати під час ракетних обстрілів, масового надходження поранених і відключень електроенергії. Тобто, уявіть собі, вони в умовах війни роблять потрібні під час війни речі. Мабуть, це краще ста сорока цивільних навчань поспіль.

І тут згадується інша історія. Один із авторів цієї статті по своїх контактах майже рік намагався транслювати європейцям схожу думку про ППО. Мовляв, ваші фахівці тут здобудуть такий досвід, що ніде більше його не заробиш. Мабуть, європейцям класна фахова ППО не потрібна навіть у випадку війни, чи не так? Як же добре, що литовці впоралися самі, навіть без підказок. Та в рази швидше, будьмо відверті.

Саме досвід, здобутий під час війни, гарантує стовідсоткове розуміння проблем галузі. Бо поїздки до українських лікарень дали це розуміння. І воно вже привело до певних наслідків.

Наприклад, литовські лікарі вже організували форум, присвячений готовності системи охорони здоров’я до війни. Самі визнають, що готова вона далеко не у всьому. І справа не в кількості бинтів на складах, наш досвід дав змогу їм помітити іншу біду. Це кадри. Їх питання стоїть надзвичайно гостро, та навіть підтверджене соціологічними даними.

Результати опитування свідчать, що понад чверть медпрацівників можуть виїхати у разі війни. Або ж залишитись у Литві, тільки при цьому відмовившись працювати за фахом. Тобто лікарі наче є, а наче й немає. Ось такі проблеми сучасного суспільства.

Щоб ви розуміли, лише менше ніж 40% фахівців мають твердий намір залишитися.

Ох, як же це нам знайомо. Щоправда, набагато раніше за нас результати цього опитування побачило керівництво медичної сфери — тож і їх результат вийшов доволі передбачуваним. Тепер від медиків воно вимагає підписати зобов’язання щодо роботи в умовах воєнного стану. І, наскільки це можливо, забезпечує їм відчуття безпеки. Наприклад, дбає про їхні сім’ї.

Але скільки співробітників медичного сектору не наплюють на ці зобов’язання, щойно пролунають перші артилерійські постріли?

Питання дуже хороше, насправді.

У рамках свого військово-підготовчого циклу ми вже розглянули стратегічне налаштування Польщі на війну, а також заглибились у останні реформи Литви. Втім, розповідь про її героїчних (без сарказму) лікарів розгорнулась у повноцінну статтю. Тож про Естонію та Латвію довелося писати окремо.

То що там стосовно медицини в разі великих утрат? Почнімо з Естонії. Вона суттєво нарощує матеріально-технічні запаси й оснащення на випадок бойових дій. У 2023–2024 роках уряд виділив дуже цікавий бюджет у розмірі 25 млн євро. Формують резерв медичних засобів для масових утрат.

За словами міністра, це найбільша разова інвестиція у військову медицину.

Було придбано великі партії турнікетів, бинтів, наборів для травм ортопедичного профілю та інших речей, корисних у разі великого інциденту. Оскільки український досвід було здобуто дорогою ціною, його врахували і в Естонії. Там не стали чекати, поки по енергетичній інфраструктурі полетять «шахеди». На ключових об’єктах уже ставлять генератори.

Але нас цікавить не енергетика, тож не відволікайтесь. На рівні центральної влади закуповують польові мобільні шпиталі. Офіційно — для підвищення маневровості системи охорони здоров’я.

Окрему увагу приділено зв’язку. Для бригад швидкої допомоги заготовлено не лише засоби індивідуального бронезахисту (ті ж бронежилети та каски), а й апаратуру на випадок кібератак чи відключення мереж. Придбано супутникові телефони. Окремо розроблено плани запуску автономної локальної мережі.

А ще треба розуміти, що в умовах підвищених ризиків робота буде вимагати жорстких рішень. Тож естонські лікарі та рятувальники вчаться працювати в режимі справжньої кризи: масовий наплив поранених, стандарт якості допомоги неминуче знижується.

Медики проходять курси лікування поранень, характерних для війни. Тобто осколкових, вогнепальних, вибухових травм, опіків і ампутацій. Вибачте, але з таким характером поранень лікарі практично не стикаються в мирний час. Із цієї причини ми вважаємо, що система дійсно готується до війни. Хай би що не казали політичні еліти в тій чи іншій державі.

Подібно до Литви, влада Естонії усвідомлює проблему кадрів. Багато хто з наявного медперсоналу може віддати перевагу власним пріоритетам. Наприклад, евакуації сімей.

Тому держава намагається зміцнити психологічну готовність персоналу. Водночас є усвідомлення, що у разі війни обсяг та якість медичних послуг неминуче знизяться порівняно з мирним часом. Головний принцип планування — реалістичні очікування. У воєнний час пацієнти не отримують того рівня допомоги, до якого звикли у мирний.

Латвія також вживає заходів для підвищення стійкості системи охорони здоров’я. Ще з періоду пандемії COVID-19 тут було запроваджено вимогу: всі медичні установи мають тримати у себе запас ліків на три місяці. Запас фінансували з антикризових фондів. Як жартували місцеві лікарі, тоді їм «вперше захотілось сказати "спасибі" ковіду», бо завдяки ньому влада нарешті знайшла потрібні ресурси на медицину.

Додатково держава формує центральні національні резерви медикаментів і витратних матеріалів. Однак уряд усвідомлює вразливість зберігання запасів поблизу потенційного фронту, тому розраховує на підтримку союзників по Євросоюзу. Йдеться про розподіл рідкісних і дефіцитних засобів через механізми взаємодопомоги.

А тепер одразу до десерту. Як і у попередніх випадках, латвійські лікарні вже розпочали підготовку персоналу до воєнного часу. І роблять це цілком успішно.

Наприклад, найбільша клініка Риги (імені П. Страдиня) цього року проводить для співробітників відповідні тренування. З того, що показують офіційно — медперсонал ганяють, щоб відпрацювати дії під час оголошення повітряної тривоги. Та, що цікаво, евакуації.

Пам’ятаєте, що в Литві медикам натякають, аби ті підписали папірець про згоду працювати в умовах воєнного стану? Латвія також це не забула. Місцевим лікарям там уже роздали для підписання документи, згідно з якими вони є критично важливим персоналом та зобов’язані з’явитися на роботу, щойно пролунають сирени.

Звісно, тут не обійдеться без сюрпризів. У державі, де війни не було з 1945 року, люди стали надто м’якими та не завжди усвідомлюють свою важливість як певних фахівців.

Тож, коли ми дізнались, що один латвійський лікар скаржився на колег, які задумалися про виїзд у разі загрози війни — самі не дивувались. За його словами, ці колеги «навіть не уявляють, як кинути свої сім’ї заради роботи за умов військової кризи». Що ж, попереду їх чекає багато цікавих відкриттів. На жаль.

Латвійська влада, звісно, хоче утримати кадри. Крім персональних зобов’язань, вона намагається забезпечити людям інформованість. Наприклад, медики хочуть чіткого розуміння, який вид послуг їм доведеться надавати — продовжувати звичайну медицину чи перейти на воєнну (привіт, польова хірургія та сортування поранених).

Загалом у Латвії, як і в Естонії, визнають: приблизно половина населення не впевнена, як діятиме у разі війни. Тому, поки можна, максимально проводиться робота над підвищенням рівня свідомості та знань громадян.

Але й Литва казала, що всі не втечуть.

І поляки теж розуміють: усі не втечуть, треба вивезти хоча б цінності та воювати за свою землю.

А ось як це працює на практиці, подивимось. Надто багато порад було адресовано нашій країні в умовах війни. Цікаво, що ж робитимуть самі порадники.

Узагальнюючи цей текст із його попередником по циклу статей, робимо висновок. Країни Балтії останні пару років свідомо робили акцент на формуванні резервів, зміцненні лікарняної інфраструктури, закупівлі польових медпунктів. Проводили інтенсивну підготовку кадрів.

Їхні зусилля перебувають під пильною увагою Євросоюзу і НАТО. Знаєте, ось усі говорять про Альянс як військову структуру. Але ж реальним конфліктом ніхто не перевіряв і його медицину.

Фінляндія нещодавно стала членом НАТО. Проте з огляду на її стратегію навіть не скажеш, що ця країна реально приєдналась до Альянсу лише 2023 року. Тож цю частину військово-підготовчого циклу про європейську медицину ми присвятимо їй.

Ця держава історично славиться найвищим рівнем національної готовності до будь-яких криз у Європі. Тим паче, не всюди їй потрібно формувати щось абсолютно нове: ще з часів Холодної війни фіни мають систему стратегічних резервів. На відміну від тих самих сусідів по Балтії або поляків.

Однак ви ж розумієте, у кого війна раніше почнеться — тому й доведеться допомагати.

Тому фіни накопичують ресурси не лише для самих себе. Система працює цікаво. Держава через Національне агентство з надзвичайних запасів (NESA) підтримує великі склади продовольства, палива та медикаментів. Але на цьому не все, бо без бізнесу такі проєкти не потягнеш. А бізнес за своєю ініціативою частенько нічого робити не хоче.

Тому є окремий закон. Згідно з ним, імпортери і виробники ліків зобов’язані зберігати на території Фінляндії резерв препаратів, еквівалентний 3–10 місяцям нормального споживання.

На початку 2025 року Фінляндія мала один із найкращих у Євросоюзі рівнів забезпеченості ліками завдяки таким запасам. Аналогічна ситуація і з пальним. Його резерв покриває майже 5 місяців звичайних потреб країни, а зернові склади — приблизно 6 місяців споживання продовольства.

Йдемо далі. Про що у Фінляндії ви точно могли чути, так це про розгалужену мережу бомбосховищ. Лише в Гельсінкі укриття, які розташовані у метро, паркінгах і підвалах, прямо-таки шокують своєю пропускною здатністю: вони здатні вмістити майже все населення столиці.

Ще задовго до подій 2022 року громадянам рекомендували мати вдома запас їжі та води з розрахунку на 72 години. Переважна більшість фінів дотримується цих порад.

Втім 2024–2025 роки дещо змінили навіть тут. Тепер Фінляндія на законодавчому рівні інтегрує систему охорони здоров’я до сфери оборони. Наприклад, 17 червня Міністерство соціального забезпечення оприлюднило правки до закону про організацію медично-соціальних послуг. І це дуже цікава річ.

Продемонстровані зміни (ще не ухвалені, але й публічних заперечень немає) фактично зобов’язують кожен регіональний орган сфери охорони здоров’я готуватися до роботи в умовах воєнної загрози. Або, що озвучено прямо, при застосуванні сили.

У мирний час служби охорони здоров’я співпрацюватимуть із силами оборони. Так можна провести спільне планування, навчання та тренування персоналу. А ось у разі війни вони зможуть надавати одне одному пряму підтримку вже на практиці. Рівень такої готовності буде диференційовано за регіонами. Наприклад, прикордонні повіти отримають особливі завдання. І це, чорт забирай, логічно.

Уряд заявив про намір виділити додаткове фінансування регіонам для цих цілей. Наразі йдеться про підвищення захисту медичних об’єктів, забезпечення їхньої безперебійної роботи навіть під час атаки та, знову ж, створення й підтримку необхідних матеріальних резервів.

«Захист лікарень, підтримання їхньої функціональності та наявність запасів — це важливо як для оборони, так і для суспільства», — підкреслила міністр соціального забезпечення Санна Граан-Лаасонен.

Ці правки розвивають інший запропонований законопроект. Його внесли до парламенту 19 грудня 2024 року. Там ішлось про розширення повноважень системи охорони здоров’я в умовах надзвичайного стану і надання їй інструментів реагування на кризи національного масштабу. Тобто медицині дадуть змогу працювати, не обмежуючись лише локальним рівнем.

Фінська система екстреної допомоги вже зараз активно взаємодіє з військовими. Проходять регулярні навчання з цивільно-військового співробітництва. Це фіни роблять спільно з НАТО та, зокрема, країнами Балтії.

Питання медичної евакуації та розподілу поранених відпрацьовують з урахуванням нашого сумного досвіду. Крім того, Фінляндія однією з перших приєдналася до проєктів ЄС rescEU: її фахівці розгорнули європейський резерв санітарного транспорту (наприклад, капсули EpiShuttle для біологічної ізоляції пацієнтів) і склади антидотів на випадок хімічних або радіаційних інцидентів.

Ці ресурси за лінією ЄС перебувають під управлінням фінських відомств. Вони можуть бути швидко задіяні під час кризи в будь-якій країні регіону. Далі все вирішує логістика замість настільки звичної бюрократії.

А про оборону та боєздатність і так вистачає новин. У січні 2024 року частково відновлено цивільну службу за призовом. Приблизно 300 фахівців отримали призначення на ключові ролі у разі кризи, включно зі сферою охорони здоров’я.

Поширюються нові видання буклета «Якщо настане криза чи війна». Ні, не якась стара потороча. Навесні 2024 року уряд доручив оновити цю брошуру для домогосподарств із урахуванням нових видів загроз (кібератаки, удар дронів тощо).

Стійкість на рівні домогосподарств виглядає гарною ставкою. Якщо якомога більше людей певний час протримаються без зовнішньої допомоги, влада більше зусиль зможе зосередити на найбільш уразливих групах населення.

Загалом Фінляндія підходить до літа 2025 року із дуже високим ступенем готовності. Стратегічні запаси медикаментів, які в інших державах тільки створюють, тут уже є. Запас палива та продовольства — також. Системи оповіщення і навчання громадян давно стали частиною культури.

В таких умовах нові закони інтегрують медицину в план оборони, до чого та й так готова. Досвід Фінляндії — зразковий для Євросоюзу.

Якщо чесно, таку готовність ми б хотіли бачити й у себе.

Країни Центральної Європи також переглядають свою готовність до кризових умов та війни. Почнімо з Чехії. Там насправді є дуже цікаві зсуви, які можна назвати стратегічними.

Чехія відверто визнала, що «30 років нехтувала підготовкою населення до надзвичайних ситуацій». На початку 2025 року уряд затвердив нову концепцію PokOS (Preparation of Citizens for State Defence) підготовки громадян до оборони держави.

От дивні. І чого вони заворушилися ще до того, як почалися проблеми?

Міноборони з’ясувало, що в школах майже відсутнє навчання діям у кризових обставинах. Це ще нічого: для дорослих таких курсів узагалі не передбачено. Муніципалітети не мають плану дій на випадок війни. Що ж, це легко виправити, коли є бажання.

Концепція PokOS, яку ухвалили 9 січня, спрямована на заповнення цих прогалин. У школах запровадять курси з основ безпеки, вчителі викладатимуть дітям навички виживання, укриття під час обстрілів, надання першої допомоги. Заплановано розширити зміст уроків ОБЖ. Чехи запустять військово-патріотичні клуби та секції у школах і вишах.

Думаєте, це тільки в майбутньому? Уже введений курс із виживання та безпеки для викладачів — на базі Карлового університету у Празі.

Чеський уряд готує муніципалітетам методички з кризового менеджменту. Ще влада усвідомила, що пора якось оновити нормативи для органів влади та приватних підприємств (це про плани евакуації, резерви пального та медикаментів). Результати опитування громадської думки в Чехії свідчать, що 91% населення підтримує запровадження навчання з основ виживання й оборони в шкільній програмі.

Система охорони здоров’я залишається орієнтованою на госпіталі. 7,2 лікарняних ліжка на 1000 жителів — один із найвищих показників у Євросоюзі.

Чеські військові медики беруть участь у навчаннях НАТО: наприклад, у тренуваннях Vigorous Warrior 2024 спільно з румунами, угорцями та іншими членами Альянсу. Там було відпрацьовано евакуацію поранених, а також роботу польових шпиталів за умов масових утрат.

Ще у рамках нової оборонної стратегії прямо позначено загрозу Чехії з боку Росії.

Резервісти та бригади територіальних військ збільшать свою кількість для прикриття важливих об’єктів. Це сприяє роботі медичних установ — передбачено, що резервні частини за умов надзвичайних ситуацій одразу беруть під охорону лікарні, центри зв’язку та об’єкти енергетики.

Словаччина відома не лише допомогою Україні при владі Чапутової та саботажі ініціатив НАТО після повернення Фіцо. Окремий політик не уособлює державу, відповідно, так це і сприймайте.

Братислава в листопаді 2024 року приймала симпозіум НАТО з питань стійкості. Там було зазначено, що підготовка тилу та цивільного сектору — ключовий елемент оборони. Словаччина демонструє відданість цій ідеї. Країна бере участь у тренуваннях НАТО з евакуації цивільних (NEO) і покращує координацію служб порятунку із союзниками.

Єврокомісія відкрила в Словаччині один із логістичних хабів для допомоги Україні. На складах поблизу Жиліни концентруються медичні та інші вантажі з усієї Європи, звідки їх відправляють до нас.

Цей досвід також поліпшив навички словацьких служб у розгортанні польових складів, розподілі медикаментів і прийомі великої кількості постраждалих. Сама держава здійснює переоцінку можливостей цивільної оборони: ще 2021 року ЗМІ повідомляли, що лише приблизно 3% населення Словаччини могли б розміститися в наявних укриттях.

Словацька влада інвентаризує укриття й опрацьовує плани їх модернізації. Та деталей, що логічно, тут навіть не розголошує. Може, й на краще.

Що ж, на черзі Угорщина. Будапешт уже звично займає обережну позицію щодо війни в Україні, однак уживає дещо приховані кроки з підготовки до можливих надзвичайних ситуацій. Не оприлюднювати ці дії допомагає урядовий указ про воєнний надзвичайний стан (2023 року). Він дозволяє засекретити деталі планів цивільної оборони.

Це викликало критику, оскільки суспільство не поінформоване про кількість і стан укриттів, наявні резерви та інструкції для населення. З іншого боку, це не завжди погано. Особливо коли ця оборона невдовзі може знадобитися вже всерйоз.

Угорщина бере участь у медичних навчаннях: згадані Vigorous Warrior 2024 проходили, зокрема, на її території (навчальний район Баконок, розгортання міжнародного польового шпиталю). Під час цих тренувань медичні служби багатьох країн проводили злагодження, у тому числі з угорськими військовими медиками та цивільними рятувальниками.

Вони відпрацювали спільне реагування на хімічні та біологічні атаки, масові ураження та евакуацію пацієнтів у тил. Дуже, дуже мирні часи надворі.

Торік Угорщина головувала в Раді ЄС, де просувала не лише шпильки на адресу України. Слід визнати, її чиновники наполягали і на деяких ініціативах цивільного захисту. Наприклад, обмін найкращими практиками управління ризиками, підтримка волонтерських рятувальних організацій і навчання населення основам першої допомоги.

У самій Угорщині сформовано військово-цивільні надзвичайні комісії, які розробляють сценарії дій за умов збройного конфлікту.

Дивина якась, до чого ж усі готуються? Невже щось загрожує?

На південно-східному фланзі Європи Румунія та Болгарія теж діють, оскільки не можуть розслабитися — зовсім поряд наша війнонька. І це впливає на формування пріоритетів.

Румунські лікарні здобули важливий досвід у нас, бо приймали тисячі українських пацієнтів. З урахуванням і цього досвіду також, влада спільно з НАТО та Євросоюзом вже тривалий час готує систему охорони здоров’я до розширення кризових умов.

Навіть Угорщина готується, то чого ж цим час витрачати? Ніколи розслаблятись.

2024 року цікаву тезу висловив глава Департаменту НС Румунії, доктор Раєд Арафат, який на той момент очолював Міжнародну медичну групу НАТО. Він зазначив, що всі країни Альянсу, включно з Румунією, готують свої системи охорони здоров’я до прийому постраждалих у разі збройного конфлікту.

Тоді лікарні в прикордонних районах Румунії перевірили на здатність швидко розгорнути додаткові ліжка, створити запаси медикаментів і пального для генераторів.

У квітні-травні 2024 року Румунія спільно із союзниками провела найбільші навчання Vigorous Warrior і Clean Care. Там румунські, угорські та інші медичні служби відпрацювали різні сценарії — від радіаційної аварії до масового надходження поранених.

Також Бухарест у квітні 2024-го прийняв регіональний семінар ВООЗ із взаємодії цивільних і військових медиків у надзвичайних ситуаціях. Там ділилися досвідом щодо готовності системи охорони здоров’я до війни.

Програма ВООЗ (нарешті щось корисне від них) гарантує Румунії тренінги за участю армійських і цивільних лікарів. Ну, ви зрозуміли.

Ще Румунія переглядає законодавство про цивільний захист. Навіть 2020 року там змінили стратегію зі зниження ризиків. Тепер її доповнюють воєнними сценаріями. Одна із цілей — змістити акцент із простого реагування на запобігання та підготовку.

Реформують програми навчання парамедиків і санітарних команд. Румунська армія має власний мобільний шпиталь, придбаний після пандемії. Нині його модернізують за стандартами НАТО. Крім того, у співпраці з Францією Румунія створює центр навчання військової медицини й тактичної допомоги пораненим.

На випадок ризику радіаційної загрози (наприклад, Запорізька АЕС) Румунія має великий запас йоду. Також вона розробила плани евакуації та інформування населення в прикордонних зонах. Іще 2023 року в районі дельти Дунаю було відпрацьовано евакуацію великої кількості людей «із прифронтової зони».

І про Болгарію. У жовтні 2024 року ВООЗ проводила в Софії тренінг із радіаційної медицини для болгарських лікарів. Там вивчали готовність лікарень до прийому опромінених пацієнтів, взаємодію з експертами з ядерної безпеки, комунікацію з населенням під час радіаційної тривоги.

На цьому не все. Болгарія відновлює окремі елементи системи цивільної оборони, зруйновані після 1990-х. Наприклад, хорошою новиною є поява цивільних добровольчих загонів (ініціатива Civil Defence Group). Вони допомагають людям освоювати навички надання допомоги та співпраці з армією і поліцією під час надзвичайних ситуацій.

МВС Болгарії оголосило конкурс грантів на проєкти, щоб навчати населення:

• наданню першої допомоги;
• протипожежним заходам;
• поведінці у разі нападу.

Наостанок іще одна цікавинка. Торік Болгарія уклала угоди з Грецією та Сербією про обмін ресурсами на випадок землетрусів або кризових ситуацій.

Цікаво, це ж що там може трапитись, щоб аж греки та серби…

Держави на сході Європи готуються до війни. Тут ми й завершимо тематичний цикл статей (скоро буде новий). Наостанок пройдемо по решті континенту. Хто як готується, перебуваючи не в зоні першочергового ризику?

Із приблизно 2000 бункерів лише 579 об’єктів залишаються придатними та офіційно визначені як громадські сховища. Сумарно вони врятують майже 478 тисяч осіб.

Це 0,56% населення Німеччини — логічно, що пора ворушитись.

Занепокоєння викликає стійкість медичної системи. Німецький Червоний Хрест на початку 2025 року публічно попередив про нестачу медикаментів, обладнання, місць для розміщення постраждалих і навчених волонтерів у разі великої кризи.

Червоний Хрест закликав створити спеціальний фонд у 20 млрд євро, щоб усунути ці прогалини. Передусім потрібні: нарощення запасів антибіотиків, збільшення кількості ліжок у відділеннях екстреної допомоги та розширення підготовки персоналу. Для порівняння, поточний бюджет Німеччини на цивільний захист становить лише 500–600 млн євро на рік.

У системі охорони здоров’я відчувається нестача резервів. Лікарні переповнені навіть у мирний час, фінансування не дає можливості утримати надлишкові потужності на випадок війни. Ще торік чиновники (зокрема глава МОЗ Баварії) почали відкрито говорити про необхідність зробити лікарні «готовими до війни» — забезпечити їхню фінансову стійкість і матеріальні запаси.

Попри труднощі, вживають окремі ініціативи. Червоний Хрест за власні кошти будує під Берліном один із найбільших у країні центрів цивільного захисту — комплекс, здатний утримувати до 5000 осіб (із розміщенням, харчуванням, електропостачанням, водопостачанням та базовою медичною допомогою) у разі надзвичайної ситуації.

Уряд хотів фінансувати 10 таких «мобільних модулів життєзабезпечення». Поки що повністю оплачено лише один. Тож проєкт реалізують благодійники.

Водночас запроваджено пропагування особистої підготовки. Населенню радять тримати вдома запас продуктів, води, аптечку, радіоприймач тощо. Бажано з розрахунку хоча б на кілька днів.

Зростає інтерес до курсів самопорятунку. У Німеччині виник рух ентузіастів (Preppers), які навчають громадян навичкам автономного виживання та першої допомоги в екстремальних ситуаціях.

Після 2022 року переглядають структуру територіальної оборони (Heimatschutz) і резервістів, щоб вони могли підтримати внутрішню безпеку та захист критично важливих об’єктів інфраструктури. Та в медичній інфраструктурі держава радше визнає відставання, ніж може похвалитися реформами.

Переходимо до Бельгії. Її уряд почав опікуватися питаннями кризової готовності з 2024 року, скориставшись роллю країни як штаб-квартири НАТО та Євросоюзу. Що ж там цікавого?

Цього року Національний кризовий центр Бельгії (NCCN) розгорнув інформаційну кампанію з підвищення культури безпеки серед громадян. За словами тодішнього міністра внутрішніх справ Аннеліз Верлінден, мета — «навчити людей брати відповідальність у складні часи», не покладаючись повністю на державу.

Кампанія охоплює роз’яснення про те, як укриватися, евакуюватися та складати план дій за різних загроз (від повеней чи витоку газу до воєнних дій).

Влада підкреслює: «Немає причин для паніки, але ми повинні закласти основи “культури ризику” — тобто розуміння, що робити під час надзвичайних ситуацій». Є й конкретні рекомендації для населення, але вони подібні до німецьких: мати вдома аварійний набір (воду, продукти, аптечку, ліхтарик із батарейками, радіо, копії важливих документів тощо). Мета — бути готовим самостійно виживати кілька днів.

Громадян уже закликають реєструватися в системі екстреного сповіщення Be-Alert, щоб своєчасно отримати попередження в разі чого. Аби кампанія не викликала зайвої тривоги, її реалізують поступово. Хоч вона й схожа на скандинавські розсилки, що розходились по мільйонах сімей.

Окрім цивільної підготовки, Бельгія посилює підготовку кадрів. Торік Міноборони та Міністерство охорони здоров’я надіслали університетам листи із закликом включити елементи військової медицини до базової програми підготовки лікарів.

Уряд вважає, що в епоху нестабільності потрібно підвищити стійкість системи охорони здоров’я та налагодити взаємодію цивільних і військових медичних служб.

Студенти-медики мають:

• отримати знання про медичну допомогу в умовах бойових загроз (хімічних, біологічних, радіаційних, ядерних атак);
• володіти принципами Damage Control Surgery/Resuscitation (операції та реанімація в польових умовах);
• працювати з кровозамінниками (суха плазма, повноцінна консервована кров) за умов дефіциту донорів;
• знати основи медико-етичних рішень у кризових умовах;
• вміти надати допомогу при гострому ПТСР;
• розуміти організацію медичної служби за стандартами НАТО.

Усі університети Бельгії створили робочі групи з перегляду навчальних програм. До процесу залучено експертів Міноборони, Національного кризового центру й інших структур.

Уже на початку 2025 року провідні виші (Левенський католицький, Гентський і Антверпенський університети) запровадили нові курси та моделі для студентів-медиків, медсестер і фізіотерапевтів. Усі присвячені травматології воєнного часу та роботі медика в умовах масових уражень.

Щодо військової медицини у вузькому сенсі, бельгійська армія останніми роками модернізувала польові шпиталі та посилила підготовку медперсоналу.

2021 року медичний компонент Збройних сил Бельгії придбав нові мобільні шпиталі Role 2 Basic і модулі для їх розширення до рівня Role 2 Enhanced. Там знають, із чим доведеться працювати: навчання Green Light 22 ще у жовтні 2022-го виявили нестачу досвіду в молодих військових хірургів і анестезіологів. Тоді вони не впоралися з екстреними операціями та допомогою при травмах.

Із 2023 року відбуваються тренування хірургічних бригад. Це курси ATLS, практичні заняття на біотканинах, обмін досвідом із іноземними колегами (через НАТО та двосторонньо).

Бельгійські медики брали участь у гуманітарній операції після землетрусу в Туреччині 2023 року. Там вони розгорнули польовий шпиталь у епіцентрі подій, що дало їм цінний досвід роботи за умов повністю зруйнованої інфраструктури.

Передбачено, що повної бойової готовності за стандартами НАТО нові шпиталі досягнуть до кінця 2023 року або до початку 2024-го.

Наскільки вдало все минуло, дізнаємось на практиці.

У Німеччині система охорони здоров’я «недостатньо підготовлена до нової реальності», як каже нам глава Федерального управління цивільного захисту та допомоги в разі катастроф Ральф Тіслер.

Спойлер: у німців справи кепські, а от Бельгія вас здивує.

Торік усіх здивувала Асоціація міст і громад Німеччини. Вона зажадала 10 млрд євро на посилення цивільної оборони впродовж найближчого десятиліття. А ці кошти планували спрямувати на модернізацію укриттів, які країні дістались у спадок ще із часів Холодної війни.