Огляд Mafia: The Old Country — кримінальні хроніки Сицилії

Серія Mafia завжди вирізнялася увагою до історичних деталей та сильними історіями. Від першої частини, що задала стандарт жанру, до більш сучасного продовження з великою свободою дій у третій частині. Ігри Mafia пройшли шлях від камерних гангстерських драм до експериментів із відкритим світом. На цьому тлі свіженька Mafia: The Old Country від студії Hangar 13 сприймається як свідоме повернення до витоків. Це однозначна спроба знову зосередитися на лінійній історії, але вже з новим для франшизи культурним фокусом. Чи вийшло це зробити та чи варта гра вашої уваги розповідаємо в цьому огляді.

Сюжет Mafia: The Old Country

Mafia: The Old Country переносить гравця у Сицилію 1904 року, де історія розгортається навколо Енцо — шахтаря, змушеного після трагедії в сірчаних копальнях шукати новий шлях у житті. Від певних проблем на роботі хлопця випадково рятує сім’я Торрізі, якій він хоче вислужитися та віддячити за порятунок. Все починається з дрібних послуг, але поступово справи сім’ї втягують Енцо у місцеві політичні й кримінальні інтриги.

Прикольно, що сценаристи вплітали реальні історичні події у вигадану ними драму і це точно додає сюжету реалістичності. Звісно, коли граєш про це не знаєш, але коли дізнаєшся подробиці, то історія від цього відчувається об’ємнішою. Принаймні так було в мене.

Структура Mafia: The Old Country лінійна, тут немає відкритого світу, що повертає геймерів до витоків серії та створює камерне, але дуже насичене відчуття та сприйняття світу Сицилії початку XX століття.

Місцева історія розвивається повільно і поділена на чотирнадцять глав. Її неспішний розвиток дозволяють пізнати мотиви героїв, а ключові моменти розкриваються у несподіваних дрібних сценах.

В перших главах авторам не вдалося зацікавити мене персонажем самого Енцо, який розквітне пізніше, але дуже добре вийшов Дон Торрізі, як і його консильєрі Тіно. Їх харизма поєднується з холодним розрахунком і прихованою загрозою. Непрості стосунки Тіно та Енцо надають історії додаткового психологічного виміру, що потім виллється в драматичну розв’язку.

Діалоги та акторська гра в Mafia: The Old Country створюють відчуття живого світу, де честь і приналежність до сім’ї важать більше за гроші. Актори тут викладаються по повній, тому якщо окремо дивитися лише катсцени, це потягне не серйозне мафіозне кіно з відповідною напругою та кінематографічністю.

Я не розгадав фінал історії, але просто знав, що все буде погано. Так і вийшло, але сюди ще додали любовну лінію, роздуми про пошук себе та реальну ціну влади, підняли ряд складних тем тощо. Сюжет гри точно не здивує бувалих геймерів та фанатів серії, але від історії однозначно можна отримати задоволення і вона достатньо сильна, щоб тримати гравця в напрузі та змушувати грати далі не відриваючись.

Ігролад Mafia: The Old Country

Проходження Mafia: The Old Country зайняло в мене 13 годин, але цей час можна як трохи скоротити, так і збільшити. Місцевий темп постійно змінюється: від неспішних прогулянок і діалогів до інтенсивних перестрілок та стелс-місій. Правда, останній часто дають порушити й прориватися через ворогів напролом зі зброєю.

Місії чітко структуровані, а в грі немає жодного побічного завдання. Будуть лише кілька моментів вільного дослідження і то вони достатньо обмежують геймера. Але навіть це стає справжнім подарунком для тих, хто хоче глибше зануритися в місцеву чудову атмосферу Сицилії. Впродовж гри все ж буде можна відвідати ремісничі майстерні, базари та таверни, послухати розмови NPC, які додають світу глибини. Але усе це буде в рамках сюжетних місій, які можна трохи розтягнути неспішно прогулюючись від квесту до квесту.

На початках гри Енцо буде їздити на конях та навіть візьме участь в місцевих кінних перегонах. Далі по сюжету в героя з’являться ранні автомобілі з характерною дивно-складною фізикою керування. Чим далі буде розвиватися гра, тим на кращих та різноплановіших автівках буде пересуватися герой. Практично гра також пропонуватиме доїхати на завдання конем чи машиною, але напевно не треба пояснювати чому я завжди обирав авто. Напевно так само зроблять й більшість інших гравців. В деяких місцях гра все ж підсовує Енцо коня, на якому він скаче буквально декілька хвилин, а далі з цими прекрасними створіннями ми більше фактично не перетинаємося.

Для мазохістів тут є режим реалістичного водіння, що суттєво додає до складності керування. В базовому режимі машину й так постійно заносить, а тут вона взагалі майже перестає слухатися гравця. Принаймні в мене були саме такі враження від цього водіння, тому після декількох поїздок, яки мене не аби як роздратували, я перемкнувся на звичайний режим водіння. Тому й вам раджу цей повзунок в налаштуваннях не чіпати взагалі.

Зібрати чотки не складно вже на перших годинах гри, але наявні бонуси взагалі ніяк не впливають на ігролад та бій. Принаймні я не відчув помітної різниці та якихось покращень ні з бонусами на водіння, ні на ухилення ні на інші елементи.

Також в грі є непотрібна мапа та два види валют, за які можна купляти коней, автівки, одяг та кастомізувати усе це. За них дають купити зброю, але її герой отримає по сюжету, а ще вона випадає з ворогів, тому буквально з першої місії можна обжитися потужною зброєю і не паритися цим взагалі. Тим паче різниця між моделями мінімальна в дії, хіба що виглядають ці пістолі, рушниці та ножі по різному. Але про це ми поговоримо в розділі нижче.

Також Енцо два рази за гру відкриє сейф, код від якого знайде буквально біля нього. Герой може читати записки, газети та листи, якими всіяна майже кожна кімната. Це додає сюжету глибини, а іноді пояснює ті чи інші моменти. Але оцих записок та папірців здається розкидали занадто багато.

Загалом усі описані вище дрібні механіки, як-от збір рідкісних предметів, чоток, грошей чи листів виглядають недопрацьованими або просто доданими заради умовного різноманіття. Вони ніяк не впливають на основну лінію історії та не сильно урізноманітнюють геймплей. Проте все ж припустимо, що усе це може сподобатися тим, хто цінує колекціонування в іграх. Але скільки вас таких? Я думаю не багато. Тим паче в сюжетній грі про мафію.

Бойова система Mafia: The Old Country

Бойова система Mafia: The Old Country складається з трьох елементів: стелсу, перестрілок та боїв на ножах. Стелс тут казуальний та іноді трохи дивний. Місцева система хованок від ворогів зроблена інтуїтивно зрозумілою та достатньо простою. Проте іноді ШІ вартового помічає героя крізь стіну, а деколи не бачить персонажа Енцо, що крадеться буквально перед носом. Також чекпоінти розташовані не зручно, бо іноді після смерті треба проходити доволі великий відрізок місії, а іноді героя кидає буквально туди, де він тільки но загинув чи попався. Ае відслідкувати логіку чому в одному місце це зроблено так, а в іншому інакше, я не зміг.
Місцевий стелс точно не зачепить фанатів цього режиму, але він додає різноманітності та головне логічно пояснює певні дії Енцо.

Стріляти тут відносно зручно та прикольно, але все ж грі далекувато до еталонної для мене в цьому плані Uncharted 4: A Thief’s End. Хоча якраз з цієї та схожої ігор Mafia: The Old Country взяла декілька ефектних екшн-сцен, де герою треба тікати, а навкруги все руйнується, горить та вибухає. Дуже прикольні та ефектні моменти, яких здається не було в жодній з попередніх частин серії.

ШІ ворогів адекватний і точно не тупий. Вони вміють обходити з флагнів та атакувати разом, вміють ухилятися, махати ножем з близької відстані та відходити. Тому битися з місцевим комп’ютером точно не просто, хоча декілька разів певні вороги поводили себе дивно.

На складність працює й напевно зумисно погіршене прицілювання, бо в ті часи зброя була не ідеальною. Однак в налаштуваннях гри, принаймні на PS5 можна суттєво покращити прицілювання, але я цього робити не став, бо це явно було б чимось на рівні чита.

Ця механіка однозначно урізноманітнює ігролад, тут є парирування, ухиляння та декілька видів нападу, а ще це має певні історичні коріння, коли італійці дійсно билися на ножах. Проте іноді, особливо в сюжетних моментах, де герої стріляються, а потім кидають зброю і беруться за ножі, це дійство виглядає дивно та ннереалістично.

Проте оця нелогічність йде напевно з погляду сучасної людини. Бо Mafia: The Old Country гра про відданість та принципи. Часто вони дивні та з тодішньою специфікою, але все ж італійські мафіозі тримали слово, мали правила та принципи, зрадити які було тяжким злочином. Тому подібні битви суто на ножах сприймаються більше як природна частина цього світу і точно є плюсом бойової системи.

Графіка, баги та оптимізація

Hangar 13 майстерно передала архітектуру, колорит і природу Сицилії початку ХХ століття: сонячні поля та виноградники, пилові дороги, бруківка на вулицях, старі кам’яні будівлі чи усюди розкидані залишки від колись могутньої Римської Імперії. Зміна погоди та часу доби створює ефект живого світу, а дрібні деталі на кшталт тіней від хмар чи руху білизни на мотузках додають реалізму. Вигляд місцевого неба це взагалі окрема тема, бо воно ніби справжнє. Проте інтер’єри та NPC залишаються статичними, без складної взаємодії між собою і тим паче гравцем.

Я проходив гру на PlayStation 5. FPS був завжди стабільний, а гра взагалі не глючила. Проходив сюжет в режимі “Якість”, бо на “Продуктивності” картинка ще гірша, а додаткові кадри тут взагалі не треба. Декілька разів під час катсцен помічав мікрофрізи на 1-2 секунди. І це всі “проблеми”, які були. При цьому гра не отримувала патча першого дня і взагалі не мала жодного оновлення в перші дні після релізу. Тобто її максимально оптимізували до цього.

Не чув я й нічого поганого про версію Mafia: The Old Country на ПК. Гра йде стабільно та не кладе системи. Вона гарно йде на ненайпотужніших системах. Знову ж таки, напевно через свою не найкрутішу картинку як для 2025 року.

Музика та локалізація

Саундтреки Mafia: The Old Country однозначно спираються на народні інструменти. Тут чутно мандоліни, акордеони та барабани. Усе це чудово підкреслює атмосферу Сицилії та епоху подій, які розгортаються перед геймером.

Звісно, музика адаптується до ситуацій: під час конфліктів набирає темпу, у спокійні моменти стає ніжною й меланхолійною. Я не думаю, що слухав би ці мелодії поза проходженням, але ці саундтреки точно офігезно працюють в самій грі.

Mafia: The Old Country отримала текстову українську локалізацію за що окремо дякуємо розробникам та видавцю. Мені вона сподобалася і я не помітив жодних проблем чи помилок. Але я чув від інших, що ніби то її трохи робили машинним перекладом та знаходили деякі дрібні хибодруки. Але загалом з цим все ок.

Ціни Mafia: The Old Country

Mafia: The Old Country продається у кількох версіях. Базова Standard Edition продається за ціною від 1999 гривень. Окремо є Deluxe Edition — це цифровий варіант, де до стандартного набору додаються два пакети косметичних предметів (Padrino Pack та Gatto Nero Pack), а також цифровий артбук і саундтрек. Ця версія коштує від 2499 гривень.

І отут може бути найбільший мінус гри, бо вона коштує достатньо багато, але не є повноцінною ААА-грою. Частину геймерів точно відлякає цінник, а інші просто почекають знижки, на що вони теж мають право.