Вчені здивовані: на острові Пасхи з’явилася нова статуя моаї

На острові Пасхи, на місці нещодавно висохлого озера, археологи виявили нову кам’яну статую. Знахідка здивувала науковців, адже вважалося, що в цій місцевості моаї бути не могло.

Про це повідомляє Daily Mail.

Острів відомий понад тисячею величних кам’яних голів — моаї, вік яких сягає 700–1000 років.

«Ми думали, що знаємо про всі моаї, але потім з’являється новий, ще й у цьому випадку — просто в озері, на території каменоломні для статуй. Раніше жодного моаї у висохлому озері не знаходили — це перший випадок», — розповів професор археології Університету Аризони Террі Гант.

Нова статуя належить до найменших серед відомих, що може свідчити про наявність інших, прихованих у заростях очерету.

Кожен моаї символізує конкретну людину, переважно лідера. Часто статуї мають кам’яні «очі» у місцях встановлення. Найвища з відомих сягає понад 9 м і важить до 86 т.

«Для народу рапа-нуї це надзвичайно важливе відкриття. Бо воно розташоване у висохлому озері, і ніхто не знав про його існування — навіть наші предки й дідусі-бабусі», — розповів віцепрезидент організації Ma’u Henua, яка опікується національним парком острова, Сальвадор Атан Хіто.

За словами Ганта та Хіто, посуха може прокласти шлях до нових відкриттів на дні озера.

Через ізольоване розташування острів Пасхи тривалий час вважався соціально та культурно відокремленим від решти Тихоокеанського регіону. Цю думку підкріплює й унікальність моаї, датованих приблизно 1250-1500 роками н.е.

Протягом останніх десяти років Гант зі своєю командою створив каталог із 981 моаї, включно з точними GPS-координатами та замірами. Багато з них досі перебувають у каменоломні біля кратера Рано Рараку (нині — сухе озеро), де й знайшли нову статую.

Найбільший моаї, відомий як Те Токанґа або «Гігант» мовою рапа-нуї, так і не був завершений. Він лежить на спині, має 19 м завдовжки та важить близько 90-100 т.

Дослідники вважають, що давні рапа-нуї транспортували моаї у вертикальному положенні, «крокуючи» ними за допомогою канатів і розгойдування. Цей метод, підтверджений експериментами та усними переказами, дозволяв рухати гігантські статуї без волокіння по землі.