Воєнна соціалка: протезування за рахунок держави

Безоплатні протези скаліченим, матеріальна підтримка сім’ям загиблих не можуть компенсувати безповоротні втрати. Однак багатьом це допомагає втриматися на плаву за досить складних життєвих обставин, в які вони втрапили не з власної волі.

Тільки за перші два місяці цього року в межах державної програми протезування 18,6 тисячі українців отримали понад 58,5 тис. допоміжних засобів реабілітації. За даними Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, з держбюджету на це було спрямовано більш як 650 млн грн.

А вже впродовж шести місяців 2025 року держава забезпечила якісними допоміжними засобами реабілітації понад 56 тисяч українців. У межах державної програми вони отримали майже 208 тис. виробів на загальну суму 2,4 млрд грн.

Найбільше засобів реабілітації видано у Дніпропетровській, Львівській, Житомирській, Харківській і Тернопільській областях. Серед основних засобів значаться протези верхніх і нижніх кінцівок (9,4 тис.), протезно-ортопедичні вироби (майже 30 тис. одиниць), крісла колісні (понад 8,4 тис.).

Система реабілітації

Поступово в Україні розбудовується система, де кожна людина, яка потребує засобу реабілітації (від ортопедичного взуття до складного протеза кінцівки), має отримати його вчасно, без зайвої бюрократії та з можливістю вибору. Перелік допоміжних засобів, які підлягають компенсації для осіб з інвалідністю та інших соціальних груп, затверджено Мінсоцполітики (наказ №309).

З 2023 року процес отримання допоміжних засобів реабілітації значно спростили. Милиці, інвалідні візки, протези та ортези тепер доступні пацієнтам уже в медзакладах без бюрократичних затримок та обов’язкового проходження медико-соціальної експертної комісії. Це рішення впроваджено, аби задовольнити зростаючі потреби в реабілітації.

Лікарі фізичної та реабілітаційної медицини мають надати пацієнтам перелік виробників допоміжних засобів реабілітації та протезистів, з якими у медзакладу є договір. Усі необхідні послуги та засоби (у тому числі з їхнього ремонту, заміни та обслуговування) надаються безплатно.

То що ж потрібно, аби отримати протез або інший засіб реабілітації? З початку нинішнього року запрацювала система, згідно з якою на основі індивідуальної оцінки потреб людини, проведеної експертною командою, претендент має подати заяву онлайн через соціальний портал Мінсоцполітики.

Також це можна зробити через органи соцзахисту населення або ЦНАП. Причому заяву можна подати не лише за місцем реєстрації, а й за фактичним місцем проживання. До того ж не потрібно самостійно збирати довідки, оскільки всю необхідну інформацію вносять фахівці одразу в електронну систему.

Ще одна перевага — всі категорії осіб, які потребують засобів реабілітації, можуть самостійно обирати постачальника з понад ста виробників. Держава фінансує навіть найсучасніші високофункціональні протези вартістю понад 4 млн грн. Значне підвищення граничної вартості протезів, запроваджене Мінсоцполітики наприкінці минулого року, дає змогу використовувати найкращі комплектуючі та задовольняти підвищений попит на складне протезування.

Проблеми таки існують

Жорстока війна, яка триває вже четвертий рік, щодня примножує кількість скалічених людей, як військових, так і цивільних. Дотаційний бюджет, що залежить від західної допомоги, не може впоратися з валом проблем.

Приміром, торік держава виділила на протезування понад 5 млрд грн, з яких 1 млрд — на протези підвищеної функціональності. Але якщо гроші на прості протези (4,6 млрд грн) витратили на понад 90%, то суму, закладену на біонічні протези, заледве витратили на 10%. Ще частину коштів збиралися перерахувати як передоплату за майбутні протези, а решту — повернути до бюджету.

Чому так сталося, одразу не зрозуміти. Річ у тім, що біонічних протезів, які за своїми функціями найбільше наближені до природної кінцівки, зазвичай одразу не ставлять. Особливо це стосується нижніх кінцівок, які суттєво переважають при ампутаціях.

Зазвичай спочатку виготовляють простий механічний протез, до якого людина звикає майже рік. До того ж за цей час м'язи атрофуються, зменшуються в об'ємі, й тому часто виникає потреба у заміні або корегуванні куксоприймальної гільзи. І лише після цього для військових роблять так зване допротезування — біонічне (виняток може бути у випадку протезування верхніх кінцівок).

Словом, аби не вникати в усі деталі протезування, проблеми з витрачанням коштів можна пояснити кількома причинами. Оскільки прості протези не надто дорогі й складники на них підприємство закуповує своїм коштом, то зовсім не доводиться чекати переказування бюджетних грошей. Процес виготовлення протезів іде одразу, а держава оплачує виріб уже після підписання акта прийому-передачі. Якщо ж так трапляється, що необхідної суми у підприємства немає, то виробництво протезів пригальмовується.

Щодо самого механізму фінансування протеза, то хоча він і нескладний, але потребує певного часу. Адже після вибору протезного підприємства між ним і територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю укладається договір на виготовлення необхідного виробу. Після цього Фонд переказує кошти за цим договором безпосередньо виробнику. Оплата здійснюється відповідно до встановлених граничних цін на вироби.

Слід також мати на увазі, що виготовлення та видача самого протеза фінансуються за окремою програмою Мінсоцполітики, а медичні реабілітаційні послуги (процес відновлення, тренування з протезом тощо) оплачує Національна служба здоров’я. Таким чином, фінансування роботи протезного центру може бути багатоканальним: медична складова — через НСЗУ (за наявності договору), а виробництво протезів — через механізми соціального забезпечення.

З біонічними протезами також не все просто. На виріб, який коштує 3–3,5 млн грн, далеко не в усіх підприємств є такі обігові кошти, щоб одразу оплатити замовлення. Тож держава робить передоплату, і лише тоді починається процес виготовлення, який може тривати три місяці.

А якщо замовлення розміщене за кордоном, то потрібно врахувати ще й час на логістику. Що ж до вітчизняних підприємств, то в них обмежені потужності. Та й фахівців не вистачає. Іноземні протезисти не готові їхати в Україну, аби тут працювати на постійній основі. Навчити ж своїх за короткий термін нереально.

Щоправда, не все так безнадійно. У Мінсоцполітики анонсували перезавантаження системи протезування, щоб військові та цивільні отримували протези максимально швидко та мали змогу повертатися до повноцінного життя після поранення.

Йдеться про те, що систему протезування зроблять частиною повної реабілітації людини: з моменту ампутації до добору протеза, навчання ним користуватися, супроводу та повернення людини до повноцінного життя. Цим займуться відповідні фахівці в громадах.

Також уряд анонсував гранти на біонічні протези заради збільшення українських виробників. Разом із тим запровадять прозоре ціноутворення на кожному етапі допомоги, щоб охопити більше людей, які проходять протезування.

Словом, якщо до всього цього ще й здолати бюрократію, якої поменшало, але яка не зникла, а подекуди й байдужість до чужого горя, то проблем у скаліченої людини може стати істотно менше. Та якщо вони все ж таки виникнуть, то опускати рук не треба. Управу на винуватців можна знайти.

Куди скаржитися

Якщо безпідставно відмовлено у наданні послуги чи виникли непорозуміння з виробниками, то скаржитися слід до Окружного адміністративного суду самому заявнику чи його представникові. Заява подається в письмовій формі. Термін подання — впродовж шести місяців з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачено можливість досудового вирішення спору і позивач скористався цим порядком або законом визначено обов’язковість досудового вирішення, то для звернення встановлюється тримісячний строк. Він обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше як через 60 днів із дня відкриття провадження, а у разу продовження строку підготовчого провадження — не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом 30 днів із дня початку розгляду справи по суті.

Словом, завжди є можливість відстояти свої права тим, хто не пошкодував свого здоров’я, захищаючи країну від агресора.