«Анкориджська лихоманка». Як російська пропаганда намагається деморалізувати українців перед зустріччю на Алясці

Клаузевіц казав, що війна – це продовження політики іншими засобами. Перефразуючи пруського генерала: для Росії дипломатія – це один із засобів продовження війни, в тому числі інформаційної. Із наближенням зустрічі Дональда Трампа з Владіміром Путіним на Алясці російська машина пропаганди почала працювати на підвищених обертах. Головною мішенню, як завжди, є українці, яких Москва прагне дезорієнтувати, деморалізувати, а в ідеалі – підштовхнути до деструктивних дій. Відколи путінський бліцкриг провалився, а неможливість досягти заявлених «цілей СВО» стала очевидною, Кремль покладає сподівання на руйнування України зсередини. І зустріч на Алясці – це зручна нагода провернути чергову інформаційно-психологічну операцію проти українців.

Казка про втрачений шанс

Ще у 2023 році російська пропаганда почала активно просувати серед української аудиторії міф про те, що війна могла закінчитися ще у березні 2022 року – після зустрічі представників України і Росії у Стамбулі. Як відомо, від тієї зустрічі Москва очікувала одного – згоди України на капітуляцію, якої, звісно ж, не отримала. Але пропаганда нашвидкуруч склепала міф про те, що Київ буцімто був готовий погодитись на «притомні» умови Москви, але завершити війну заборонив тодішній «головний англосакс» - прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон. Нібито саме він дав Зеленському вказівку воювати і «маріонетковий» уряд України був змушений підкоритися. Пізніше, у вересні 2022 року, Зеленський навіть «заборонив переговори з Росією», прирікши українців на довгі роки страшної війни.

З тих пір у риториці Кремля відбулися деякі зміни – наприклад, про «англосаксів» вже забули, переклавши «провину за війну» виключно на «русофобську Європу», яка воює з Росією руками українців. Але казочку про втрачений Україною шанс на мир пропаганда постійно нагадує українцям. Згодом ця казочка перетворилася на великий наратив про «європейських ляльководів», які є головними бенефіціарами війни і руками Зеленського вестимуть війну «до останнього українця», яка рано чи пізно закінчиться для України катастрофою. І зараз, із наближенням зустрічі на Алясці, пропаганда знову згадала про «шанс на мир».

Субарктична «Ялта»

З наближенням зустрічі на Алясці російська пропаганда посилила емоційну накачку української аудиторії. Інформаційні атаки відбуваються за трьома основними напрямками.

По-перше, всі російські джерела – як офіційні, так і неофіційні – просувають наратив про те, що зустріч Путіна і Трампа – це неспростовний доказ «величі» Росії і особисто Путіна. Мовляв, стратегія «колективного Заходу», спрямована на ізоляцію Росії, з тріском провалилася. Трамп «одумався» і 15 серпня буде вершити долю світу разом із «видатним лідером» відповідної вагової категорії – з Путіним.

Не випадкові алюзії на Ялтинську конференцію 1945 року, коли лідери країн-переможниць Другої світової війни домовлялися про повоєнний устрій світу. Саме таке сприйняття зустрічі на Алясці Москва навіює українцям: мовляв, ви – ніхто, ваша суб’єктність – нульова, і найкраще, що ви можете зробити – це змиритись зі своєю долею. Незалежно від результатів зустрічі Путіна і Трампа цей наратив може справляти деморалізуючий ефект.

По-друге, російська пропаганда подає зустріч на Алясці як «останній шанс» України на мир. Сьогодні українська розвідка не бачить жодних ознак того, що Москва готується згортати бойові дії, а отже сподіватись на «анкориджське диво» марно. Але завдання пропаганди – розігріти сподівання українців, а потім спрямувати їхнє розчарування проти них самих, тобто проти керівництва України.

Зрозуміло, що після 15 серпня війна не зупиниться, але Москва зацікавлена в тому, щоб українці звинуватили в цьому не Путіна з його безумними ультиматумами, а Зеленського, який нібито «знову відкинув можливість завершити війну». Російські медіа заздалегідь почали вкидати фейки про те, що Київ нібито планує «провокації» для зриву мирного врегулювання:

Звісно ж, ніхто ніяких «провокацій» не планує – це фейки з розряду «постановки у Бучі» і «ракет української ППО», які нібито падають на житлові багатоповерхівки під час кожного російського обстрілу.

Що саме після 15 серпня робитиме чи не робитиме керівництво України, не має в даному випадку особливого значення. Російська пропаганда запевнятиме, що війна продовжується саме через «непоступливого» Зеленського, який має «наполеонівські амбіції», «втратив зв’язок з реальністю» тощо.

Одним словом, це класична стратегія пропаганди: переконати українців, що їхній ворог не у Москві, а у Києві.

Програма-мінімум – ерозія внутрішньої української єдності навколо захисту своєї країни. Програма-максимум – спровокувати українців на бунт проти власного уряду, якого російські генерали з нетерпінням чекають від самого початку повномасштабного вторгнення. Тому що навіть короткочасна дезорганізація системи державного управління стане набагато більшим ударом по обороноздатності України, ніж масовані повітряні удари Росії.

«Європейські ляльководи»

Третій напрям інформаційних атак Росії – це, звісно ж, руйнування довіри українців до європейських держав. Одна зі складових обороноздатності України – це продуктивне партнерство з державами ЄС і НАТО. І мова не лише про військову та фінансову допомогу – європейські країни надають Києву безцінну дипломатичну підтримку, наголошуючи на тому, що всі рішення про Україну мають прийматись за участі України, і що суверенітет і територіальна цілісність України не можуть бути поставлені під сумнів або переглянуті.

І саме на зрив цього партнерства спрямований один з головних ударів російської пропаганди. Знов таки, це класична спроба переконати жертву, що її найближчі союзники є насправді її ворогами. Для більш скептичної аудиторії у пропаганди є «полегшена» версія цього наративу: мовляв, Європа може й підтримує Україну, але її реальний вплив на ситуацію – мізерний. Відтак, єдине, що залишається українцям – це погодитись на умови, які США і Росія узгодять між собою на Алясці. Мета цих маніпуляцій очевидна. Чим сильніше українці сумніватимуться у підтримці Європи, тим більш самотніми вони почуватимуться і тим сильніше будуть схилятись до «миру за будь-яку ціну» - саме на це сподівається Москва.

Найкраща протиотрута проти російської пропаганди – це здоровий глузд і відданість фактам. Україна веде війну не за «амбції Зеленського» чи «іноземні інтереси», а за власне існування. Офіційний Київ робить все, щоб досягти стійкого справедливого миру і вже зараз готовий робити рішучі кроки до мирного врегулювання. Але єдина перешкода на шляху до миру – це позиція Росії, яка попередні півроку імітувала переговорний процес і нехтувала будь-якими мирними ініціативами, зокрема – пропозицією США щодо припинення вогню. Україна готова до переговорів, але не готова виконувати ультиматуми Кремля, які фактично дорівнюють капітуляції. Це – об’єктивні факти. І якщо пам’ятати про них, Росія не зможе маніпулювати нашими думками та емоціями.

Фото: haqqin.az