Чи стане Аляска новим Мюнхеном? Наскільки принизливі умови для України можуть придумати Трамп із Путіним

Хоч би яким огидним і принизливим не був задум Трампа з переговорами про Україну без України, "нового Мюнхена" на Алясці не буде, і ось чому.

Почнемо з того, що Судети були справді не просто "німецькомовним", а саме етнічно німецьким регіоном, з величезним переважанням етнічних німців, які жили там століттями. Такого роду регіони справді можуть претендувати на самовизначення, але нічого і близько подібного в Україні не було і немає (навіть якщо вважати Крим, де переважали завезені туди 80 років тому етнічні росіяни, "українськими Судетами", то про нього зараз не йдеться). Звісно, коню зрозуміло, що "захист співвітчизників" що для Гітлера, що для його маловдачливого сиквела — не більше ніж привід. Утім, для союзників це може мати значення.

Але наступна відмінність у тому, що у Чехословаччини не було потужних союзників, окрім Англії та Франції (США тоді взагалі були далекими від європейських справ, а СРСР чекав, доки нацистська Німеччина підкорить Європу), а за спиною України й окрім США є досить серйозні сили, на які вона, в крайньому разі, може спертися. І ці сили словом і ділом однозначно довели свою підтримку, включно з неприйняттям "нового Мюнхена".

Однак ще важливіше, що українці — не чехи, а Зеленський — не Бенеш. За всієї поваги до чехів і словаків, географія врятувала їх від життя на фронтирі дикого поля. Відповідно, в їхній історії не було козаччини, як не було там і збройної національно-визвольної боротьби: Чехословаччина утворилася на руїнах імперії Габсбургів приблизно так само безкровно, як Україна — на руїнах "совка", за тих самих часів, коли в кривавій громадянській війні зазнала трагічної невдачі спроба України здобути незалежність. А під час Другої світової Чехословаччину окупували приблизно так само, як наш Крим, тоді як Україна відчайдушно чинила опір і нацистам, і комуністам.

Тут, щоправда, зіграв ще один чинник: на момент Мюнхенської змови та подальшої капітуляції Чехословаччини про жахи нацистської окупації ще не було відомо, тому що не було прецедентів. Ймовірно, чехи не особливо боялися німців, адже жили ж до того в Австро-Угорщині, і непогано жили. А зараз іде четвертий рік війни, і жахів російської окупації не бояться хіба що "ждуни". Яких, звісно, на Донбасі чимало, але навіть там — не більшість. А вже в інших регіонах, на які претендує недофюрер, і того менше. Та й до Бучі українці чинили опір загарбникам як могли.

Крім того, з президентом нам у цьому плані, як це не дивно, пощастило: чим-чим, а яйцями природа Зеленського не образила. Причому в прямому сенсі — пам'ятаєте результати аналізів крові перед другим туром 2019 р.? Підвищений тестостерон характеризує переможця тих виборів краще, ніж будь-що інше. У цьому сенсі Володимир Олександрович — плоть від плоті свого народу, з якого боку не подивися: і єврейського, і українського. У відповідь на тиск він може нахамити, але не капітулювати. Плюс, він прекрасно знає, що в нього за спиною — "заградотряд" із тих, хто досі вважає "клоуна" російським агентом. Тобто, якщо навіть припустити, у Трампа вистачить дурі викотити ультиматум, то він передбачувано піде за російським військовим кораблем, і буде приблизно так, як це було з ресурсною угодою.

Але Трамп у цих питаннях аж ніяк не такий дурень. Він, напевно, не знає навіть терміна "теорія ігор", але не зміг би бути скільки-небудь успішним переговірником і домогтися президентства, якби не застосовував її інтуїтивно. Легко зрозуміти, що Трамп найбільше боїться опинитися в ролі крейсера "Москва". Увімкнувши "зворотну індукцію", отримуємо, що він, на відміну від Даладьє і Чемберлена, не висуватиме Зеленському "мюнхенський" за духом ультиматум.

Але навіть його нинішні пропозиції, неприйнятні для України, неприйнятні також для путлера. На жаль, варіант перемоги України можливий тільки в разі краху путлерівського режиму (особисто для мене це було очевидно від самого початку), який, природно, не може бути предметом переговорів, хоча, найімовірніше, досяжний через жорсткі санкції плюс озброєння України. Залишаються два варіанти: капітуляція України на більш-менш жахливих умовах (через згаданий вище ультиматум — тобто не працює), або заморожування конфлікту. Для нас, природно, прийнятне тільки останнє. Але путлер не зможе видати такий результат за свою перемогу, йому потрібна саме капітуляція зі збереженням можливості знищити Україну в майбутньому. Тобто маємо гру з нульовою сумою та антагоністичний конфлікт.

Це означає, що з переважною ймовірністю переговори закінчаться нічим. Трамп буде в лайні, оскільки пішов на повідку у путлера і легітимізував його заради пшику, але йому як з гуся вода. Власне, він це розуміє і вже готує ґрунт для такого провалу. А Рубіо і навіть Венс дистанціюються від цієї витівки якомога далі. Але провал переговорів — це найкраще, що може трапитися, оскільки з урахуванням настроїв американських виборців (зокрема його власних) тоді у Трампа не залишиться жодного виходу, окрім як вмикати горезвісну силу. А у путлера обламаються надії на "нову Ялту", що, до речі, буде неслабким ударом по його режиму.

На місці путлера нерозумно домагатися цієї зустрічі, але, вочевидь, з одного боку, йому вже майже нема чого втрачати — Трампу нікуди особливо відступати, необхідно показати, що він мачо; з іншого боку, путлер сподівається на свою здатність зачаровувати, продемонстровану свого часу в Гельсінкі, і чорт його знає на що ще. Але ми знаємо, що в голові недофюрера вельми спотворена картина світу, його кумир Гітлер порівняно з ним був адекватним реалістом. Тож, найімовірніше, він сам створює собі пастку.

Єдине, що може змусити путлера піти на заморожування — це реальна загроза його владі внаслідок згаданого вище подвійного удару з нищівних санкцій і зупинення наступу. Не виключено, що під достатнім тиском вдасться виторгувати навіть часткове або повне звільнення нашої території. Але для цього тиск має бути реальним і потужним. І що більше бикуватиме загнаний у кут пітерський щур — то потужнішою буде відповідь, тим краще для нас.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Попереду — найважливіший для України тиждень: як поставити на місце Росію і не відштовхнути Трампа