Олександр Коваленко: Головне зараз – не дати ворогу закріпитись під Покровськом

Ситуація на фронті останнім часом значно активізувалася. Ворог посилив свій наступ на деяких ділянках, що приносить йому певні успіхи. Але вони зараз не стратегічного, а, скоріше, тактичного характеру. Проте українська сторона втрачає деякі населені пункти. Чому це відбувається, де зараз найгарячіші ділянки фронту і що може статися найближчим часом - про це Коротко про розповів військовий оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.

Успіхи росіян пояснюються їхніми суїцидальними ривками

- Чому росіяни зараз так помітно просуваються на фронті?

- Це пов'язано з проблемами в системі управління, про які неодноразово йшлося раніше, на стиках підрозділів, на рівні батальйонів, на рівні бригад. Ця проблема була, є і залишається. І зараз ми це бачимо на півночі від Покровська, де є просування російських окупантів.  Хоча це ще не просування безпосередньо якихось наступальних груп, а лише штурми підрозділів диверсійно-рейдового характеру. І, в принципі, ми зможемо заблокувати наступ такого характеру, тому що ті 10 кілометрів, де вони просунулися на сході, вони там і залишаються, не йдуть далі. Головне, щоб вони не закріпилися, потрібно перерізати ті «апендикси», що утворилися на цьому напрямку.

- Де у нас зараз найгарячіші ділянки фронту?

- У першу чергу, це Донецька область на Покровському напрямку. Крім нього, був ще наступ на Павлівському напрямку, але там інтенсивність наступу і діяльність противника трохи зменшується.

- А чим загрожує нам наступ росіян на Покровськ?

- Перерізанням логістики постачань зброї та живої сили, бо це логістичний вузол. Якщо ми говоримо про ту ділянку, де ворог просунувся на 10 кілометрів, то це невеликі групи, які зробили ривок на Добропільському та Дружківському напрямках. Зліва на схід - це рух до Дружківки, на захід - до Добропілля.

Але, знову ж таки, вони не сконцентрували там настільки велику групу сил і засобів, щоб можна було говорити про якусь велику наступальну військову операцію. Це, скоріше, рейдовий ефект.

Тому для нас головне - не дати цьому рейдовому ефекту розвинутися до рівня наступальної операції, не дати росіянам закріпитися. Поки Покровськ не закритий з півночі та із заходу, говорити про його оточення рано.

- Зараз кажуть, що росіяни під Покровськом сконцентрували близько 100 тисяч живої сили. Це правда?

- Так, і це не тільки зараз, вони сконцентрували таку кількість уже давно, і там перебуває близько 100–110 тисяч особового складу ворога. Це угруповання, до якого входять 2-га і 41-ша загальновійськові армії, 8-й і 51-й підрозділи 68-го армійського корпусу. Саме вони на півночі від Покровська і брали безпосередню участь у цьому прориві.

- А є реальна загроза оточення військ біля Покровська, адже там явно виникла «підкова», яка охоплює місто?

- Ситуація досить складна, але говорити про оточення Покровська та Костянтинівки ще рано. Ні тактично, ні оперативно. На сьогодні оточення Покровська відсутнє, але є загроза, що росіяни спробують закрити його з півночі, біля Красного Лиману і Родинського. Але вони не можуть вийти за межі цих двох населених пунктів і, відповідно, спробувати закрити з півночі Покровськ.

- Але ж є «роги» російського наступу, які вклинилися в нашу оборону. І ці «роги» з обох сторін оточені нашими військами. То чому ми не зрізаємо їх, наприклад, між населеними пунктами Красний Лиман і Маяк?

- Якщо це не відбувається, то значить, нам не вистачає сил і засобів. Але я думаю, що якісь рішення все ж таки будуть щодо цього «апендикса» на півночі, який розтягнувся. Поки у нас просто не вистачає ресурсу, щоб його перерізати.

Співвідношення втрат на різних ділянках фронту різне

- Але чому, адже у нас в ЗСУ майже мільйон людей? Зрозуміло, є тилові частини, медики, обслуговуючий персонал, але невже немає змоги перекинути на найгарячіші ділянки фронту додаткових 10-20 тисяч бійців?

- Це питання до командування, оскільки воно вирішує, як саме розподіляти ресурс особового складу.

- На одну із найважчих ділянок фронту біля Покровська перекинули корпус «АЗОВ» як найдосвідченіший і найбоєздатніший. А це свідчить, що інші наші підрозділи менш боєздатні, якщо вони не змогли дати відсіч ворогу?

- У будь-якому разі всі бригади мають різний рівень досвіду, і є багато інших моментів. Наші частини самі по собі відрізняються вишколом, підходом до тренування та залучення особового складу. Є бригади, до яких багато питань, що вони нераціонально задіюють особовий склад, використовуючи його просто як «м'ясо на забій», а є ті, які бережуть кожну бойову одиницю і роблять акцент на відповідну підготовку та професіоналізм. «АЗОВ» належить саме до таких підрозділів, де підвищена увага до досвідченості, професіоналізму та збереження життя особового складу. Там командири бережуть особовий склад і діють більш креативно. Тому це правда, що у нас є різні бригади, різний підхід, результат та ефективність.

- А яке зараз приблизне співвідношення втрат росіян, що атакують, і української сторони, яка захищається?

- На різних напрямках воно різне. Наприклад, на Покровському напрямку це співвідношення становить 1 до 5. А є такі ділянки фронту, де втрати сторін складають 1 до 2. Наприклад, Сумський напрямок - там досить високе співвідношення втрат у росіян і у нас. Як і на Покровському, Куп'янському та Лиманському напрямках.

Україна може відмовитися від домовленостей Трампа з Путіним

- Активізація російського наступу може бути пов'язана із зустріччю Трампа і Путіна?

- Безумовно, це без сумніву. Путін до цієї зустрічі хоче захопити якомога більше нашої території і продемонструвати Трампу, що він може наступати і у нього це все виходить. Для нього це демонстрація сили, і він таким чином намагатиметься впливати саме на позицію Трампа та посилювати свою позицію на переговорах. Тому я навіть не сумніваюся, що найближчим часом можуть ще посилитися їхні наступальні дії, навіть якщо вони матимуть величезні втрати і якщо це будуть якісь суїцидальні накати з великою кількістю людських ресурсів. Але вони демонструватимуть, що вони можуть рухатися. Це потрібно Путіну як фундамент, щоб впевненіше почуватися під час перемовин з Трампом.

- А може так бути, що успіхи росіян на фронті пов'язані з тим, що наше військове керівництво, так би мовити, дещо розслабилося в очікуванні цих переговорів? Мовляв, скоро буде мир, і не потрібно активізуватися на фронті.

- Не думаю, тому що дипломатія, політика - це одна справа, а військові дії зовсім - інша. Між ними немає прямого взаємозв'язку. Хіба що від політики і дипломатії залежатиме постачання в Україну зброї. Але іноді від дипломатичних рухів залежить і активізація на полі бою. Тому навряд чи хтось там розслабився.

- Як зреагує фронт, якщо Трамп і Путін домовляться, і чого слід очікувати, якщо вони не досягнуть угоди?

- Тут треба змінити акцент на протилежний. Саме результативність зустрічі Трампа та Путіна залежатиме від успіхів української сторони на полі бою. Тобто ми взагалі можемо абстраговано дивитися на те, домовляться вони чи ні. Наприклад, можливий такий варіант: вони домовляться про те, що Україна виводить свої війська з Донецької області і віддає її Росії. Ми заберемось? Звісно, що не заберемось.

Тому, якщо там будуть якісь домовленості, які не влаштують Україну, ми не будемо їх виконувати, від слова «взагалі», навіть якщо це поставить хрест на відносинах із США. Ми вже були пів року без американської допомоги і не пропали. Тим більше, що зараз це вже не допомога, а продаж зброї Україні за гроші. Тому наша позиція зараз повинна бути більш твердою, і останнє слово має бути виключно за Україною. Є надія, що наше військово-політичне керівництво розуміє це на 100%.