The Times: Як Європа може вдарити по Росії в найболючіше місце — і чому, ймовірно, цього не зробить

Поки президент Трамп готується до зустрічі з президентом Путіним на Алясці в п’ятницю, Європа знову ламає голову над одним із небагатьох сильних козирів, які вона має у війні проти Росії: понад 260 мільярдів євро заморожених російських державних активів, пише The Times.

Брюссель обережно знімає частину відсотків з цих активів і спрямовує гроші на допомогу Києву. Президент Зеленський та його найпалкіші прихильники на Заході закликають конфіскувати їх повністю.

Це залишається складним питанням як у Європі, так і за її межами. Мова йде про валютні резерви, які Центробанк Росії накопичив для підтримки рубля: переважно в євро, але також у фунтах стерлінгів, єнах, швейцарських франках, доларах США, австралійських і канадських доларах.

Ці активи були заморожені коаліцією країн невдовзі післяповномасштабного вторгнення Путіна в Україну. Російська держава ними володіє, але не може користуватися.

Спершу вони здебільшого були у формі державних облігацій, але нині переважно перетворилися на готівку або були реінвестовані в цінні папери. Вони розпорошені по різних юрисдикціях у західному світі й керуються кількома кліринговими домами.

Левова частка цих грошей (загалом 300 мільярдів євро у світі) зберігається в Європі. Близько 190 мільярдів євро розміщено в Euroclear, бельгійському кліринговому домі, та до 20 мільярдів євро — у Clearstream, французькому конкуренті.

Це в рази перевищує 70 мільярдів євро приватних активів близько 2000 російських осіб, заморожених санкційною коаліцією.

Теоретично кожна країна, де зберігаються державні активи Росії, могла б ухвалити рішення про їх конфіскацію та перерахування у фонд допомоги Україні. Потім ці гроші можна було б інвестувати агресивніше, щоб отримувати більший прибуток і підтримувати українську економіку.

Прецедент певною мірою вже існує: Бельгія стягує 25% податку з «надприбутків», які Euroclear отримує від управління російськими активами, включно з відсотками та дивідендами, і спрямовує ці кошти у головний фонд ЄС для допомоги Україні. На сьогодні відбулися три транші таких виплат, кожен з яких становив приблизно 1,5 мільярда євро.

Чому б їх просто не конфіскувати?

Є як юридичні, так і політичні застереження щодо вилучення цих активів. З політичного боку, деякі західні країни вважають, що доцільніше зберегти їх як козир у майбутніх переговорах про припинення вогню або для фінансування відбудови України. Інші, зокрема Європейський центральний банк, попереджають, що конфіскація може зашкодити репутації Європи як надійного місця для інвестицій і відлякати іноземних інвесторів.

Деякі країни, як-от Бельгія, побоюються російських контрзаходів або ризику залишитися сам-на-сам з витратами на юридичну боротьбу, якщо вони конфіскують активи на національному рівні без достатньої підтримки союзників.

Прихильники України вважають, що ці побоювання перебільшені.

З юридичної точки зору, головне питання в тому, що суди можуть розцінити такі кроки як порушення міжнародного принципу імунітету держави, який зазвичай захищає суверенні активи іноземних держав від вилучення.

На національному рівні, на думку більшості експертів, для цього знадобиться спеціальне законодавство. США і Канада вже зробили суттєві кроки у цьому напрямку, але європейці поки відстають.

Міжнародно-правовий аспект також викликає суперечки. Зазвичай такий фінансовий «контрзахід» можуть застосовувати лише держави, які безпосередньо постраждали від агресії, у цьому випадку — Україна.

Конфіскація третіми країнами базувалася б на суперечливій концепції «колективних контрзаходів», для чого знадобилося б схвалення міжнародного суду.

Дотепер жодне обов’язкове судове рішення не зобов’язало Росію виплачувати репарації, а будь-яке рішення Ради Безпеки ООН було б заблоковане московським вето.

Британський уряд заявив, що станом на травень заморозив 25 мільярдів фунтів стерлінгів активів, пов’язаних із режимом Росії, які належать суб’єктам і особам зі списку санкцій. Однак він відмовився надати парламенту детальну інформацію про власників цих активів або про доходи, отримані з них за цей час.

Окремо уряд повідомив, що «знерухомив» активи Центрального банку Росії, Фонду національного добробуту РФ та Міністерства фінансів РФ, застосувавши санкції, які забороняють громадянам Великої Британії надавати фінансові послуги, пов’язані з цими активами.

Заморожена холодна війна

Уряд Британії відмовився назвати обсяг знерухомлених активів, заявивши про «чутливість» цієї інформації та важливість того, щоб будь-яке розкриття деталей відбулося на колективному рівні країн G7. У березні Міністерство фінансів повідомило, що перерахувало Україні 2,26 мільярда фунтів стерлінгів, які планує компенсувати за рахунок прибутків від заморожених російських держактивів.

Також обговорювалася ідея передачі російських активів у єдиний фонд, який міг би приносити більший прибуток через інвестиції у більш ризиковані активи.

Конфіскація активів — складніше питання. Велика Британія могла б просто ухвалити закони, які дозволяють конфіскацію, і жодна міжнародна «поліція» не змогла б цьому перешкодити, навіть якщо це суперечило б міжнародному праву. Проте це могло б зашкодити міжнародній легітимності країни в очах деяких держав і вплинути на співпрацю в інших сферах.

З точки зору міжнародного права, це ґрунтувалося б на принципі «контрзаходів». На практиці такий крок міг би змусити авторитарні держави, як-от Китай, відмовитися від розміщення своїх резервів у західних фінансових інститутах, побоюючись можливих вилучень у майбутньому.

Європейські уряди такожзаморозили тисячі приватних активів, включно з розкішними яхтами, особняками та спортивними автомобілями, що належать близько 2000 російських громадян. Багато з них оформлені на родичів, трасти або підставні компанії, що ускладнює доведення власності.

Приватні активи стали менш важливою темою в загальній дискусії, оскільки їх обсяг значно менший, ніж державних, а конфіскація приватного майна вимагає чітких юридичних підстав, що пов’язують його з кримінальною діяльністю.
Без доведеного правопорушення конфіскація може порушити право власності, захищене національними законами та міжнародними угодами з прав людини, які гарантують належну правову процедуру та справедливу компенсацію.

Продажі відбуваються рідко. У серпні 2022 рокусуперяхта Axioma вартістю 75 мільйонів доларів стала першим конфіскованим активом російського олігарха, виставленим на продаж після вторгнення. Її власником був підсанкційний російський сталевий магнат Дмітрій Пумпянський. Яхту продали на аукціоні в Гібралтарі після рішення Верховного суду.

Цього тижня США оголосили, що у вересні планують продати на аукціоні суперяхту Amadea вартістю 325 мільйонів доларів, яка належала російському олігарху Сулейману Керімову. Це буде перший такий продаж у США. Однак Роснефть заявила про свої права на судно, і тривають судові спори, які, за оцінкою компанії, можуть відлякати потенційних покупців через ризик багаторічних процесів у судах за межами США.

ЗаконUS Repo for Ukrainians Act, ухвалений у квітні 2024 року, надав президенту повноваження конфісковувати російські державні активи за певних умов, але поки що жодного разу ці повноваження не були застосовані.

Для України ключовим прецедентом стала яхта Royal Romance, конфіскована в Хорватії у проросійського олігарха Віктора Медведчука. У 2024 році хорватський суд постановив передати яхту Україні для продажу, але пізніше суди скасували це рішення через відсутність кримінальних обвинувачень з боку України. Судно й досі перебуває в юридичній підвішеності, коштуючи Україні близько 20 мільйонів доларів на рік за утримання.

Іспанія з 2022 року заморозила понад 1 мільярд євро активів, пов’язаних із росіянами, відповідно до санкцій ЄС. Серед них — банківські рахунки, нерухомість, яхти та акції компаній, що належать підсанкційним особам та організаціям. Відомо про арешт щонайменше 23 об’єктів нерухомості, трьох розкішних яхт і численних рахунків. У квітні 2022 року, у координації з США, Іспанія конфіскувала яхту Tango російського олігарха Віктора Вексельберга на Мальорці вартістю від 90 до 120 мільйонів доларів.

Італія заморозила 2,3 мільярда євро приватних російських активів, але утримання конфіскованого майна коштує дорого, і країна розглядає можливість постійної конфіскації через тривалі судові процеси.

Росія засуджує плани конфіскації, відповідає арештом іноземних активів та погрожує судовими позовами. Водночас, за даними Reuters, Москва може погодитися передати частину коштів на відбудову України за умови, що частину грошей витратять на ту п’яту частину країни, яку контролюють її війська.