Выборы в Европарламент в Украине: мечта, к которой надо готовиться уже сейчас

Курс на повноправне членство України в Європейському Союзі закріплений у Конституції, тож синхронізація українського законодавства та практик з європейськими має відбуватися безперервно.

Це стосується і виборчого законодавства.

Попри те, що зараз, за воєнного стану, Україна не проводить вибори, цей сектор є одним із тих, що потребуватиме реформування для вступу в ЄС.

Зокрема, коли йдеться про законодавче врегулювання організації виборів до Європарламенту та їх проведення після вступу України до Союзу.

Зараз перспектива "європейських виборів" в Україні може сприйматись як далека мрія.

Але за кожною мрією завжди стоїть послідовна і багатокомпонентна робота.

Адже коли ця потреба стане нагальною – одномоментно вирішити стратегічні й організаційні виклики буде неможливо.

До цього потрібно готуватися заздалегідь.

До того ж опрацювання технічних рішень щодо участі українців у загальноєвропейських виборах матиме позитивний ефект і для удосконалення практик національних виборів.

І на додаток у Євросоюзі зараз відбувається пошук балансу між уніфікацією виборчих процедур та різноманіттям національного регулювання, і за цим процесом нам варто уважно слідкувати.

Зміни, які Україні доведеться провести.

У Дорожній карті з питань верховенства права, яку затвердив уряд, Україна зобов'язалася розробити та ухвалити закон для визначення того, як громадяни України зможуть голосувати і балотуватися на виборах до Європейського парламенту, а також встановлювати такі ж умови для громадян ЄС, які постійно проживають в Україні.

Ці правила набудуть чинності лише після вступу України до ЄС, але розробка стратегічної рамки вже є пріоритетом.

А ще цей приклад ілюструє, що для запровадження правил ЄС недостатньо їх скопіювати.

Україна має не лише адаптувати положення чинної директиви щодо виборчих прав громадян ЄС, а й самостійно визначити більшість аспектів організації виборів до Європарламенту на власній території.

Бо у цьому питанні Євросоюз дає державам-членам певну свободу вибору.

Є речі, які будуть зафіксовані.

Наприклад, кількість депутатів від України у Європарламенті визначатиметься для всіх країн загальноєвропейським рішенням, залежно від кількості населення.

Для приблизного орієнтира: Польща у 2024 році отримала 53 мандати при населенні 37 мільйонів.

З огляду на демографічні втрати України та потребу в перерозподілі мандатів між новими членами ЄС, українська квота, ймовірно, буде меншою.

Загалом право ЄС встановлює лише базові принципи організації виборів до Європейського парламенту, які є спільними для країн-членів ЄС.

Насамперед те, що громадяни ЄС, які переїхали жити, працювати чи навчатися в іншу країну Євросоюзу, мають право голосувати і балотуватися на виборах до Європарламенту в тій країні, де проживають, на тих самих умовах, що й її громадяни.

До спільних принципів організації виборів до Європарламенту належить і застосування пропорційної виборчої системи.

Але у кожній країні вона може працювати відмінним чином – з відкритими списками або закритими, або за системою єдиного перехідного голосу (single transferable vote).

Утім, роль партій у висуванні кандидатів до Європарламенту сама по собі визначає ще одну зміну, яку Україні доведеться запровадити.

У партійному житті мають брати участь громадяни інших держав ЄС.

Тож під час майбутньої реформи партійного законодавства Україні слід забезпечити участь громадян інших держав ЄС у внутрішньопартійних процесах на всіх рівнях.

Європейські інституції наголошують на праві таких громадян бути ще й членами політичних партій у країні проживання.

Зокрема, Суд ЄС раніше встановив, що Чехія та Польща, відмовляючи мобільним громадянам ЄС у цьому праві, порушили свої зобов’язання за Договором про функціонування Європейського Союзу.

Про потребу реформування партійного законодавства йдеться у Дорожній карті з питань функціонування демократичних інституцій, що також ухвалена урядом.

Частину рішень треба схвалити самим.

Також загальним правилом у ЄС є те, що виборчий бар’єр для участі партій і кандидатів не повинен перевищувати 5%; утім, конкретне значення визначається на національному рівні.

13 країн ЄС на останніх виборах до Європейського парламенту не встановлювали прохідні виборчі бар'єри взагалі.

Принцип несумісності мандата депутата Європейського парламенту з урядовими посадами, парламентськими повноваженнями на національному рівні, а також із посадами в Європейській комісії та низці інших інституцій ЄС є загальнообов’язковим для всіх держав-членів.

При цьому для нових членів ЄС застосовувався перехідний період, коли посади національного рівня поєднувалися з мандатом депутата Європарламенту.

Та більшість аспектів регулювання виборів до Європарламенту визначається на національному рівні.

Зокрема, зараз кожна держава самостійно встановлює мінімальний вік, від якого громадяни отримують право голосу; вимоги до балотування кандидатів; умови голосування за кордоном; період передвиборчої кампанії; особливості пропорційної виборчої системи та виборчий бар'єр; виборчі округи; контроль за виборчими фінансами та вирішення виборчих спорів.

До національної дискреції також входять гарантії участі у виборах людей з інвалідністю та інших груп виборців.

Над цими питаннями Україна має можливість думати заздалегідь.

Правила ще можуть змінитися.

Існує шанс, що ЄС у майбутньому дійде згоди щодо запровадження комплексних єдиних процедур виборів до Європарламенту.

Відтак Україна має бути готовою до розробки і впровадження правил цих виборів.

Нові правила ЄС щодо виборчих прав європейців.

І хоча повна уніфікація правил у ЄС зараз не на розгляді, та певні зміни відбуваються.

У червні 2025 року Рада ЄС затвердила оновлену редакцію директиви про виборчі права громадян ЄС, яка детальніше уніфікує забезпечення прав громадян ЄС на виборах до Європарламенту у "нерідних" для себе країнах-членах.

Серед традиційних проблем цих виборів (як підкреслює звіт місії БДІПЛ/ОБСЄ) є такі:.

відсутність дієвих гарантій унеможливлення багаторазового голосування та балотування на виборах до Європейського парламенту;.

неуніфікованість процедур висування та реєстрації кандидатів, неоднаковість умов проведення ними агітації, що негативно впливає на забезпечення рівності умов і можливостей для них;.

відсутність дієвих механізмів інформування мобільних громадян ЄС про їхні виборчі права та уніфікованих механізмів;.

відсутність універсальних гарантій участі у виборах жінок, людей з інвалідністю, національних меншин та молоді тощо.

Це може здатися дивним, але перелічені проблеми на виборах до Європарламенту частково збігаються з пріоритетами підготовки до післявоєнних виборів в Україні.

Значне переміщення (міграція) виборців всередині ЄС, кібербезпеки, дезінформаційні кампанії, прозорість політичних фінансів, забезпечення виборчих прав виборців з інвалідністю, забезпечення гендерного компонента тощо – зі схожими проблемами стикається й Україна у часи повномасштабної війни.

А унікальний попередній досвід України з проведення виборів у складних умовах може допомогти ЄС підвищити готовність до управління викликами для виборчого процесу.

Так само і ми можемо взяти до уваги досвід європейських колег, які матимуть два роки для впровадження оновленої директиви.

Ця директива передбачає, що:.

Громадяни ЄС, які живуть в іншій країні Євросоюзу, можуть голосувати і балотуватися на виборах до Європарламенту на тих самих умовах, що й місцеві громадяни.

Якщо держава встановлює для своїх громадян певний строк громадянства чи проживання, враховується проживання у будь-якій країні ЄС.

Голосування і балотування можливе лише в одній державі-члені на одних виборах.

При цьому країна проживання перевіряє, чи особу не було позбавлено виборчих прав у країні громадянства.

Якщо відповідь не надійшла від "рідної" країни вчасно, кандидата допускають, але заборону згодом можуть визнати підставою для скасування участі у виборах або позбавлення мандата.

Виборці та кандидати з інших країн ЄС мають право реєструватися для участі у виборах до Європарламенту в державі-члені проживання на тих самих умовах, що й місцеві громадяни.

Вони подають стандартні документи та офіційну заяву з основною інформацією, зокрема з декларацією, що не голосують і не балотуються в іншій державі.

Виборці-громадяни інших країн ЄС залишаються у національному списку виборців доти, доки самі не звернуться про виключення або не втратять право голосу, а їх наявність у списку виборців іншої країни не позбавляє їх права голосу на виборах у "рідній країні".

Водночас оновлена директива визначає і винятки із загального правила для країн з великою кількістю виборців-іноземців.

Держава, в якій проживає понад 20% виборців з інших країн ЄС, може обмежити для них право голосу або балотування, встановивши вимоги щодо тривалості проживання (до 5 або 10 років відповідно).

Україна має діяти вже зараз.

Вступ України до ЄС буде визначальним та переломним історичним моментом, який де-юре засвідчить приналежність нашої країни до сім’ї демократичних стандартів країн ЄС.

Нам важливо показати вже сьогодні, що ми де-факто вже давно є частиною цієї сім’ї.

Важливий нюанс: Європейська комісія закликає Україну уже зараз впроваджувати європейські виборчі стандарти і практики, зокрема прозорість та інклюзивність виборчих процесів, довіру до результатів вільного волевиявлення громадян.

Зокрема, є публічний заклик врахувати рекомендацію ЄК (ЄС) 2023/2829 щодо інклюзивних і стійких виборчих процесів під час реформи національного виборчого законодавства.

Так, наразі йдеться про цей документ, але не варто чекати окремих вимог, нагадування від Єврокомісії про впровадження інших елементів виборчої реформи.

В Україні варто розпочинати широкий суспільний діалог щодо цих питань якнайшвидше.

Євроінтеграція – це складне управління часом і пріоритетами, коли треба одночасно вирішувати завдання у різних сферах.

Але водночас не варто розглядати жодну з цілей як відкладену на кращі часи.

Навпаки, стратегічна гра в довгу – це те, що дозволить нам впевнено інтегруватися в європейську політичну спільноту.

І законодавство про вибори до Європарламенту є частиною цього стратегічного шляху.

Віталій Плукар, заступник голови Центральної виборчої комісії.

Олександр Клюжев, радник голови Центральної виборчої комісії.