Археологи знайшли рештки невідомого виду стародавнього предка людини

Міжнародна команда палеоантропологів виявила на польовому майданчику Леді-Герару в Ефіопії нові скам’янілості, які свідчать, що австралопітек і найдавніші представники роду Homo мешкали на одній території одночасно приблизно 2,6-2,8 мільйона років тому. Серед знахідок – новий вид австралопітека, який раніше не фіксували в жодному місці, повідомляє Phys.

Результати дослідження опубліковані в журналі Nature у статті “Нові відкриття австралопітеків і людини з Леді-Герару, Ефіопія”. Проєкт Леді-Герару очолюють вчені з Університету штату Аризона (ASU), і саме тут раніше було виявлено найдавнішого представника роду Homo та найстаріші відомі кам’яні знаряддя олдувайської епохи на планеті. Цього разу дослідники знайшли 13 зубів, які належать як до роду Homo, так і до нового виду роду Australopithecus. Аналіз показав, що вони не належать до Australopithecus afarensis – відомого як “Люсі”, що підтверджує відсутність цього виду після 2,95 мільйона років тому.

Палеоеколог Кей Рід, науковий співробітник Інституту походження людини та почесний професор-президент Школи еволюції людини та соціальних змін при ASU, наголосила, що знахідка спростовує поширене уявлення про лінійну еволюцію від мавпи до сучасної людини. За її словами, еволюція нагадує кущисте дерево, в якому деякі гілки зникають, і ця ситуація – приклад того, як два види гомінідів співіснували.

Визначити вік знахідок допомогли вулканічні відкладення. Як пояснив геолог Крістофер Кампісано з ASU, регіон Афар і нині є активною рифтогенною зоною з численними вулканами та тектонічною активністю. Виверження залишали шари попелу з кристалами польового шпату, які дозволяють точно датувати події. Завдяки цьому дослідники встановили, що виявлені зуби мають вік 2,6-2,8 мільйона років. Порівняння сучасного ландшафту Леді-Герару з тим, що існував у часи цих гомінінів, показує разючий контраст: нині це безплідні розломні землі, а тоді – річки, рослинний покрив і мілководні озера, що змінювали свої розміри залежно від клімату.

Рамон Ерроусміт, професор Школи дослідження Землі та космосу при ASU, який працює в проєкті Леді-Герару з 2002 року, зазначив, що цей район має добре збережений геологічний літопис з чітким датуванням для періоду від 2,3 до 2,95 мільйона років тому. Це дозволяє точно встановлювати вік скам’янілостей та характеристики осадових відкладень, що їх містять.

Науковці поки не можуть офіційно класифікувати новий вид австралопітека, адже для цього необхідні додаткові знахідки. Команда вже вивчає зубну емаль, щоб визначити раціон цих видів і з’ясувати, чи могли Homo та невідомий австралопітек конкурувати за ресурси або взаємодіяти. За словами Рід, залишаються питання, чи зустрічалися вони щодня та хто був їхнім спільним предком. Дослідники наголошують, що лише збільшення кількості скам’янілостей дасть змогу повніше відтворити історію еволюції людини. 

“Щоразу, коли з’являється захопливе відкриття, ми знаємо, що нам потрібні нові дані. Це важлива сфера, де потрібно готувати нових фахівців, які зможуть знаходити власні місця знахідок і працювати там, де ще нічого не знайдено”, – сказала Рід. Вона додала, що більше скам’янілостей допоможе зрозуміти, що сталося з нашими предками, і оскільки сучасні люди – це ті, хто вижив, ця історія є частиною нашого походження.

Нещодавно повідомлялося, що під час розкопок у Латвії археологи виявили, що городище Сканькалне значно старіше, ніж вважалося раніше, і датується періодом пізнього неоліту та бронзової доби (3000-1800 рр. до н.е.). Серед знахідок – сланцева підвіска, крем'яні знаряддя та кераміка, які дозволяють змінити уявлення про історію цього місця, що раніше відносили лише до залізного віку.