Чому Путін вважає, що Росія має перевагу – NYT

На економічному форумі в червні лідер Кремля Владімір Путін випромінював впевненість. Він говорив про марність українського опору та посміхався. Як пише The New York Times, самовпевненість російського лідера полягає у російській армії.

У розпал 2022 року недоозброєні сили РФ були дезорієнтовані, знищені та намагалися протистояти тактиці «удар і втеча» та високоточній зброї України. Замість того, щоб відмовитися від вторгнення, Путін кинув усю силу російської держави на підтримку війни, реорганізувавши армію та економіку з єдиною метою – знищити Україну. У рамках цього руху країна оновила систему набору персоналу, виробництво зброї та тактику дій на передовій, зазначає видання.

Зараз війна в Україну - це війна на виснаження, яка ведеться на користь Росії, оскільки вона мобілізувала більше людей та зброї, ніж Україна та її західні прихильники. Поки наші втрати зростають, російські війська просуваються вперед на більшій частині фронту, зміцнюючи рішучість Путіна продовжувати боротьбу, доки він не отримає бажаної мирної угоди.

Україна та її союзники сподіваються протриматися достатньо довго, щоб виснажити його. Але тривожні для Росії сигнали є. Її елітні піхотні підрозділи знищені, військові заводи залежать від іноземних компонентів та скорочення запасів радянських часів, а економіка має тріщини.

Путін вважає, що він зможе впоратися з тиском воєнного часу довше, ніж Україна, і зможе забезпечити мирну угоду, яка забезпечить його спадщину. Якщо переговори з президентом США Дональдом Трампом на Алясці цього тижня не призведуть до такої угоди, Путін дав зрозуміти, що він готовий продовжувати боротьбу, використовуючи силу для досягнення того, чого не може досягти дипломатія.

Гроші є рушійною силою набору військових у Росії, зазначає газета. Пересічний росіянин заробляє близько 900 доларів на місяць, натомість військові заробляють близько 2450 доларів. Новобранці отримують підписний бонус у середньому 30 000 доларів, пенсії, списання боргів та вигідні іпотечні кредити. Майже все, що робить солдат на полі бою, від знищення західного спорядження до захоплення території, має свою винагороду.

Щомісячної пенсія російського ветерана у розмірі 1100 доларів достатньо, щоб вийти на пенсію десь поза столицею та більше не працювати.

Перші військові катастрофи Росії у 2022 році підірвали ряди кадрових військовослужбовців, і українці скористалися цією слабкістю. Тоді Путін оголосив мобілізацію та почав вербувати ув’язнених злочинців. Ці заходи стабілізували поле бою, але за політичну ціну - сотні тисяч чоловіків втекли з країни.

Сьогодні Росія набирає близько 1000 солдатів на день. Ця цифра залишається загалом стабільною з 2023 року і приблизно вдвічі вища, ніж в Україні. Але стратегія вербування РФ залежить від економічної стійкості країни.

Видання зауважує, що активний набір військових маскує глибинні проблеми – багато найкращих російських солдатів загинули на початку війни. Мова йде про щонайменше 230 000 російських військових. Їхні наступники старші за віком, з меншим військовим досвідом.

Водночас скорочення резерву новобранців в РФ означає, що регіональним чиновникам доводиться продовжувати збільшувати виплати для виконання квот на призов, що створює навантаження на місцеві бюджети та дестабілізує економіку в цілому.

Також за роки війни Росія налагодила виробництво безпілотників, зокрема Lancet та «Герань-2». Завод із виробництва останніх у Єлабузі працює цілодобово у три зміни. Далеко від поля бою Росія поспішає виробляти більше зброї, боєприпасів та транспортних засобів, ніж Україна та її західні союзники. Мета – пережити ворога завдяки переважній промисловій потужності, і Росія працює на повну.

Путін залучив іноземних партнерів, включаючи Іран, Північну Корею та Китай, а також величезну мережу збройових заводів радянських часів, щоб значно збільшити постачання всього: від безпілотників до ракет і танків. Він різко збільшив військові витрати, незважаючи на економічні ризики, до понад третини федерального бюджету.

Натомість Україна отримала військового обладнання на суму близько 70 мільярдів доларів від своїх союзників у Європі та Сполучених Штатах, але Захід не мобілізував свою промислову базу так само, як Росія. Київ також значно збільшив внутрішнє виробництво, однак не в таких масштабах. Оборонний бюджет Росії цього року становить близько 170 мільярдів доларів, що більш ніж утричі перевищує український.

Росія також вдихнула нове життя в недостатньо задіяні радянські оборонні заводи, щоб збільшити виробництво звичайної зброї та модифікувати обладнання радянської епохи. За даними RUSI, минулого року російська промисловість виробила понад 1,3 мільйона стандартних артилерійських снарядів, порівняно з 250 000 у 2022 році. Виробництво балістичних ракет малої дальності «Іскандер» минулого року зросло майже втричі порівняно з 2023 роком і досягло 700.

Водночас Росії все ще потрібні імпортні компоненти для її новітньої зброї, що робить її вразливою до санкцій та змін у геополітичних альянсах. Супутникові знімки також свідчать про те, що російські запаси радянської військової техніки вичерпуються, що змушує країну покладатися на повільніший та дорожчий процес будівництва нових танків та бронетехніки.

«Вони проводять сортування так само, як і українці. Просто в масштабах Росії вони набагато більші», – зазначає аналітик Центру стратегічних та міжнародних досліджень у Вашингтоні Макс Бергманн.

Після поразок на початку війни до кінця 2023 року російська армія відновила свої сили, але продовжувала показувати низькі результати. Повальна корупція та нерегулярне постачання гальмували наступальні дії та породжували невдоволення.

У травні 2024 року Путін вирішив діяти і звільнив старого друга Сєргєя Шойгу  з посади керівника Міністерства оборони. Російські прокурори почали ув'язнювати соратників Шойгу за звинуваченнями в корупції.

Покращення ланцюгів поставок, впровадження нових технологій та поглиблення зв'язків армії з бізнесменами та вченими — все з метою надання Росії вирішальної переваги.

Озброєні потужнішими безпілотниками у більшій кількості, російські війська почали систематично атакувати українські лінії постачання, що ускладнювало українським силам на фронті поповнення боєприпасів, отримання підкріплення та евакуацію поранених.

За часів Андрєя Бєлоусова військові змінили тактику. Вони покращили зв'язок між підрозділами та з перемінним успіхом випробували використання мотоциклів, всюдиходів та електросамокатів. Нові підходи Росії виявилися ефективними у Вугледарі, головному українському оплоті на сході Донецької області.

У лютому 2025 року елітний підрозділ безпілотників «Рубікон» було направлено до Курської області Росії, де російські війська та їхні північнокорейські союзники намагалися відбити вторгнення України.

Підрозділ представив нове покоління російських безпілотників, що керуються тонким оптичним кабелем, що робить їх стійкими до перешкод сигналу та невидимими для систем виявлення безпілотників.

«Вони знищили всю логістику», – розповів український спецпризначенець.

Коли на початку березня росіяни атакували українські позиції в Курській дусі з усіх боків, оборона дала збій.

Після допомоги у поверненні Курську «Рубікон» було направлено до Донецька, центру поточного наступу Росії.

«Гра змінилася, коли вони прийшли сюди», – кажуть українські військові, описуючи тиск, з яким стикаються в цьому регіоні тепер.