Чому в СРСР пересували будинки разом із мешканцями та як це відбувалося

Ці надзвичайні операції стали можливими завдяки розробкам інженера Еммануїла Генделя та його команди. Детально про це 24 Каналрозповідає з посиланням на OBOZ.UA.

Як у часи СРСР пересували цілі споруди?

Хоча ідея переміщення будівель з'явилася ще у 15 столітті, коли італійський інженер Арістотель Фіораванті пересунув дзвіницю в Болоньї, справжній інженерний прорив відбувся лише у 19 столітті.

У 1930-х роках, під час масштабної перебудови Москви влада вирішила не руйнувати важливі споруди, що стояли на шляху нових проспектів, а перемістити їх. Таке завдання й отримав Еммануїл Гендель. Він мав досвід переміщення невеликих об'єктів, однак робота з багатотонними будинками вимагала зовсім інших підходів.

Інженери створили унікальну технологію, яка дозволила за кілька років перемістити 23 великі будівлі, серед яких була навіть конструкція вагою 23 тисячі тонн. На підготовку одного такого проєкту йшло приблизно пів року. Необхідно було звести нову основу з підведеними комунікаціями, прокласти рейки та встановити додаткові труби й кабелі.

Сам процес пересування був детально продуманий. Спершу будинок підіймати за допомогою гідравлічних домкратів, обережно відокремлюючи його від старого фундаменту. Далі споруду обережно переміщували на нове місце – метр за метром, без порушення внутрішнього устрою.

Переміщення будинку в часи СРСР / Фото з відкритих джерел

Після підняття будівлі її встановлювали на спеціальну рухому платформу, яку розміщували на прокладених рейках. Для пересування використовували або парову тягу, або лебідки. Цікаво, що це часто проводили вночі, коли мешканці спокійно спали. Будинок настільки плавно рухався, що не дзвенів посуд, не хиталися люстри, а люди вранці прокидалися в новому місці.

Кожен випадок переміщення був унікальним і вимагав індивідуального підходу.

Де ще використовували схожі технології?

Схожі технології використовували не лише в Радянському Союзі. У 19 столітті в містах США – Бостоні та Нью-Йорку – також пересували будинки. А вже після Другої світової війни новітні методи переміщення будівель з'явилися в країнах Європи та Канаді. У Франції та Чехії, наприклад, для таких робіт залучали потужні гідравлічні візки, здатні рівномірно підтримувати масу споруди під час руху. Це дозволяло уникати вирівнювання рейок і значно пришвидшувало процес.