Race for the Cure в Україні: як благодійні забіги стають частиною нашої культури

1983 року в Далласі, США, відбувся перший благодійний забіг Race For The Cure на підтримку жінок з раком грудної залози. Тоді він зібрав 800 учасників. Проте ідея поєднати біг і благодійність успішно прижилася і тепер Race For The Cure (RFTC) – одна з наймасовіших серій доброчинних забігів у світі. Їх проводять у понад 60 країнах, охоплюючи понад 1 мільйон учасників щороку.

Напередодні цьогорічного забігу я задумалася про те, як RFTC допомагає змінювати культуру благодійності та підтримки в Україні.

Для України збирати донати за допомогою бігових заходів – не нова концепція. Одна з найвідоміших в Україні спортивно-благодійних подій – "Пробіг під каштанами" – існує з 1993 року. Тож для нас у фонді благодійні забіги були давньою мрією. На жаль, через інші нагальні активності цю ідею доводилося постійно відкладати.

Аж поки 2021 року до нас звернулась лікарка-хіміотерапевтка з Національного інституту раку, Наталія Вєрьовкіна. Вона представляла Think Pink Ukraine – організацію, відповідальну за Race For The Cure в Україні. Організувавши перший в Україні забіг, пані Наталія запропонувала нам взяти цю ініціативу на себе, вивести її на новий рівень. Ми не вагались і вже у 2021 році, попри ковідні обмеження, організували перший Race for the Cure від імені Inspiration Family.

Чому люди біжать заради благодійності?

Я переконана, що секрет популярності благодійних забігів – у колективній дії. Це коли ви з незнайомими людьми робите щось корисне. Ви робите важливий внесок і показуєте свою солідарність до якоїсь проблеми в колі однодумців. Така енергія дуже надихає. Як, наприклад, ходити на концерти – не те ж саме, що потанцювати вдома під улюблену музику.

У наших забігах були команди в найрізноманітніших рожевих костюмах, сім’ї з дітьми, лікарі, пацієнтки, військові, просто люди, які побачили забіг і висловили підтримку. Це момент, коли серйозна тема – онкозахворювання – стає частиною спільного, відкритого простору, де є підтримка й прийняття.

В Україні культура благодійних забігів ще не така масова

Попри понад 100 тис. онкодіагнозів в Україні щороку, тема раку все ще залишається складною і подекуди навіть табуйованою в суспільстві. Ми працюємо над цим і, звісно, бачимо зміни у свідомості людей. Але для забігів, присвячених підтримці онкопацієнтів, зібрати людей – досі задача із зірочкою.

Ми бачили, що спершу до RFTC доєднувалися здебільшого ті, хто вже мав свій досвід раку, власний або серед близьких. І це нормально. Але наша ціль – щоб підтримка з боку суспільства не залежала тільки від особистої історії. Ми хочемо формувати культуру солідарності та підтримки , як це є в інших країнах.

Що ми робимо для цього:

• Працюємо над зниженням фатальності навколо теми раку, щоб онкозахворювання не сприймалося як вирок. Для цього чимало щоденної роботи з покращення обізнаності.

• Спонукаємо людей говорити, підтримувати й реєструватися, навіть якщо вони не мають особистої історії раку. Наприклад, цього року активніше будемо залучати бігові клуби.

• За допомогою особистих історій людей формуємо культуру благодійності, де допомога – це не тільки про гроші, а й про колективну емоційну підтримку.

Нас надихає приклад Італії, де за 25 років забіг Race For The Cure зріс до багатотисячної події. Минулого року лише в Римі він зібрав 150 тис. учасників. Хотілося б і в Україні досягти такого рівня, адже кожна реєстрація на забіг конвертується в такі важливі кошти на лікування жінок з раком грудної залози.

Що зупиняє людей?

Є бар’єри – емоційні, фізичні. Коли людина в процесі лікування, часто немає ресурсу бути серед натовпу. Може здатись, що ти "зайвий", що радіти не на часі. Але коли людина вперше долучається, вона починає відчувати силу спільноти, натхнення і ресурс. Це те, що змінює ставлення до життя після діагнозу. Ми бачимо, як люди, які спершу не планували приходити, потім дякують: "Це було важливо. Я відчула, що не одна".

Ми живемо у виснажливий час, але я переконана, що такі заходи – це також про підтримку себе. Вони дозволяють на декілька годин переключитися, відчути радість, силу спільноти. Це підтримуючий простір, в якому кожен може бути корисним і знайти ресурс для себе.

Наша місія – не просто провести ще один забіг. Ми хочемо розвивати культуру: бігу, доброчинності, культуру підтримки онкопацієнтів. І зібрані на забігах гроші, натхненні обличчя учасників, піднесена атмосфера підтверджують, що кожен крок має значення.