Вода з "Йордану" та золоті медалі: у цій будівлі на Подолі варили пиво понад 140 років

На вулиці Кирилівській, 41, серед сучасних офісів та кав'ярень, стоїть свідок півторавікової історії Києва – будівля колишнього Пивзаводу на Подолі. Його червона цегла пам'ятає часи Російської імперії, дві революції, світові війни та становлення незалежної України.

А починалося все у далекому 1872 році з амбітного проєкту чотирьох підприємців. "Телеграф" розповість про це докладніше.

Купецький капітал втілює європейські технології

Ініціатором створення заводу став купець першої гільдії Микола Хряков – людина неординарна навіть за мірками того часу. Співзасновник Київської біржі, гласний міської думи, власник металургійного виробництва на Подолі, він розумів: майбутнє за новими галузями. До проєкту долучилися таллінський купець Карл Вайзе та швейцарські брати Гавриїл і Фрідріх Єнні. Кожен інвестував по 100 тисяч рублів – астрономічну суму для тих часів.

На базі недіючого металургійного заводу Хрякова планували створити щось революційне: підприємство з європейськими технологіями пивоваріння та чеськими рецептурами. Загальний капітал "Товариства Київського пивоварного заводу" склав 400 тисяч рублів.

Архітектурний дебют та чеське обладнання

Проєкт довірили молодому, але талановитому архітектору Володимиру Миколаєву. Для 25-річного зодчого це було перше велике замовлення, і він блискуче впорався із завданням. Комплекс включав варильню, солодовню, машинне відділення, склади та розливну – все продумано до дрібниць.

Технічним керівником призначили інженера Олексія Федоровича Термена, який одночасно став директором та головним технологом. Під його наглядом встановили унікальне для України обладнання чеської фірми "Шкода" з Пльзеня – серця світового пивоваріння. Це було не просто копіювання, а перенесення справжніх традицій на українську землю.

Вода з "Йордану" та власний артезіанський колодязь

Спочатку використовували міський водопровід, але невдовзі виявилось, що вода потребує покращення. На заводі пробурили власний артезіанський колодязь, вода з якого виявилась ідеальною для пивоваріння. Київські жартівники казали, що завод використовує воду, "наповнену водами річки Йордан", підкреслюючи її особливу якість.

Від чеських рецептів до українських інгредієнтів

Асортимент був унікальним для України: баварське пиво, портер, російський мед та англійський ель. Спочатку всю сировину везли з Чехії та Баварії, але поступово завод почав підтримувати місцеве сільське господарство. Український ячмінь та хміль з Полтавщини та Сквирщини виявились не гіршими за імпортні.

Якість продукції швидко завоювала визнання: у 1880 році – срібна медаль київського ярмарку, у 1888 та 1897 роках – золоті нагороди. Пиво розходилось не лише в Києві, а й у сусідніх губерніях.

Від революцій до радянської номенклатури

Пивзавод вижив у буремні часи революцій та громадянської війни. У радянський період він отримав назву "Київський пивзавод №2" та продовжував працювати. Цікавий факт: деякі сорти виготовлялись виключно для партійної номенклатури і не надходили у вільний продаж.

Незалежність та нові власники

З розпадом СРСР завод став частиною об'єднання "Оболонь", у 1993 році перейшов у власність трудового колективу, а з 2006-го основним акціонером стала будівельна компанія "Акроліт". Саме тоді підприємство отримало сучасну назву "Пивзавод на Подолі".

У цей період завод славився п'ятьма унікальними сортами, включаючи темні сорти з рекордною для Європи щільністю 11% (при мінімальній нормі 12%). Це була справжня гордість київських пивоварів.

Закриття легенди

28 лютого 2014 року завод офіційно припинив роботу. Останнє пиво зварили в грудні 2013-го. Причиною стала глибока економічна криза, яка виявилась фатальною для історичного підприємства.

Тепер у приміщеннях колишнього Пивзаводу на Подолі, за адресою вул. Кирилівська, 41, розташувався київський techno-клуб К41. Назва клубу походить від адреси пивзаводу, а його символом стала віддзеркалена та перекреслена літера Е (∄).

Раніше "Телеграф" розповідав про те, як виглядала українська столиця 15 років тому. Складно повірити, але за такий не надто довгий проміжок часу місто змінилося кардинально.