Погляд з Брюсселю: дві причини, чому зустріч Трампа та Путіна зараз — краща ідея, ніж пів року тому

На Алясці триває підготовка до першої з 2019 року прямої зустрічі Дональда Трампа та Володимира Путіна. Попри всі занепокоєння, добре, що президент США зустрічається з російським диктатором зараз, а не пів року тому — у лютому, як він колись планував.

Що кардинально змінилося за цей час? Розповідає міжнародна оглядачка "Телеграфу" Ольга Кирилова.

Повернімося до Гаазького саміту НАТО у червні, який був не те що теплою ванною, а цілим басейном для американського лідера. Що було важливо для Трампа — він не лише отримав гарантії від європейців щодо справедливого розподілу тягаря оборонних витрат в рамках Альянсу, а й купу сигналів від інших лідерів, що Європа неабияк цінує США й вірить, що лідерство Америки може покласти край війні в Україні та забезпечити безпеку на всьому континенті.

"НАТО буде потужнішим. Альянс знову єдиний. У нас була криза [з США] — мов у шлюбі — але тепер ми знову "кохаємо одне одного"", — серед іншого розповідав в інтерв'ю "Телеграфу" міністр оборони Бельгії Тео Франкен.

Це було важливо для Трампа, який намагається досягти "мирних угод" не лише в переговорах Києва та Москви, а й в інших конфліктах у світі. Чинна адміністрація позиціонує себе відкритою до діалогу з усіма можливими сторонами для досягнення бажаного результату. І зустріч з кремлівським диктатором — частина цієї стратегії. Утім перед першим за роки особистим контактом із Путіним Трамп має більше важелів тиску на нього.

По-перше, мова про нову схему, яка відкрила рух американської зброї до України коштом європейських країн. Справжній майстер-клас дипломатії задля цього продемонстрував Генеральний секретар НАТО Марк Рютте, який не лише домовився з президентом США про такий крок, а й активізував союзників, які не стали в опозицію до механізму, який передусім збагатить американських виробників зброї, та були готові діяти одразу.

14 липня Рютте провів зустріч із Трампом у Білому домі, під час якої американський президент гордо заявив про угоду між США та НАТО. Уже 5 серпня Північноатлантичний альянс розгорнув структуру під назвою Пріоритетний список потреб України або PURL. Про перші закупки в США голосили Німеччина, Нідерланди, Данія, Норвегія та Швеція — блискавична швидкість, яка ламає стереотипи про бюрократичні європейські проволоки. Здійснювати поставки озброєння швидко дозволяє налагоджена Альянсом інфраструктура — "мозковий центр" у Вісбадені та допоміжні вузли в румунських, польських та словацьких містах поблизу українського кордону.

Попереду в планах — регулярні пакети допомоги, кожен з яких оцінюється приблизно у 500 мільйонів доларів. Акцент на слові "регулярні" в публічній комунікації НАТО — чіткий сигнал Путіну.

"Пакети формуватимуться оперативно й надходитимуть на постійній основі", — зазначають в Альянсі.

Якщо на Алясці щось піде не так, і "вправа на слухання" Путіна для Трампа обернеться розчаруванням, є готовий механізм для подальшої допомоги Україні (при цьому без витрачання коштів американських платників податків).

По-друге, Європа "зіграла по нотах" Трампа не лише в безпековому питанні, а й в торгівельному. Наприкінці липня у Шотландії президентка Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн та президент США уклали так звану угоду щодо тарифів і торгівлі. Хоча деякі нещадно розкритикували фон дер Ляєн за умови, на які вона погодилася, досягнутий результат став найкращим із можливих варіантів.

Якщо спочатку Трамп погрожував тарифами у 30%, після переговорів було погоджено: Європейський Союз сплачуватиме США єдиний тариф у розмірі 15%, зокрема на автомобілі та автозапчастини, фармацевтичну продукцію та напівпровідники. Сторони домовилися і про нульові (zero-for-zero) тарифи на низку стратегічних товарів як-от всі літаки та комплектуючі частини, певні хімічні речовини, окремі генерики лікарських засобів, деякі сільськогосподарські продукти, природні ресурси та критично важливі сировинні матеріали.

Обізнаний високопосадовець ЄС пояснював, що альтернатива цим домовленостям "була б набагато гіршою", в тому числі через контекст допомоги ЄС Україні.

"Кожна країна чи торгівельний партнер намагається отримати хоч трохи вигідніші умови. Така ситуація стала б серйозним відволіканням уваги, саме тоді, коли ми маємо справу з іншими, набагато серйознішими викликами.

Я маю на увазі триваючу агресію Росії проти України, а також фундаментальні й структурні виклики у відносинах із Китаєм.

Крім того, це негайно спричинило б ризики для єдності всередині Європейського Союзу. Тому, оцінюючи цю угоду, потрібно насамперед враховувати альтернативу.

Наш вибір не був між хорошим і чудовим результатом. Фактично ми обирали між поганим і менш поганим варіантом. І ми обрали менш поганий варіант. Ми чітко розуміємо, що живемо в реальності "другого найкращого варіанту"", — роз’яснював високопосадовець.

Крім того, ЄС погодився закупити американські енергоносії на суму 750 мільярдів доларів і здійснити нові інвестиції в США на 600 мільярдів доларів — усе до 2028 року, тобто кінця другої каденції Трампа. Ба більше: Європейський Союз дав "зелене світло" на закупівлю значної кількості військової техніки від американських виробників.

Примітно, через день після підписання угоди з Євросоюзом Трамп заговорив про скорочення дедлайну щодо завершення війни для Путіна та низку інших речей, які в підсумку призвели до стрімкого двостороннього саміту.

Так чи інакше, Трамп принаймні почав чути Європу, бо побачив готовність європейців йти на поступки. І отримав багато сигналів щодо віри європейських лідерів у його дипломатичні зусилля. Коли Трамп вступив у другий президентський термін, він проявляв вкрай мало зацікавленості в обговоренні з Європейським Союзом питань України, торгівлі чи будь-чого іншого. Він стверджував, що ЄС "створили, щоб обдирати Сполучені Штати".

Тепер, коли у нього на руках вигідна для Америки торгівельна угода з європейцями, причин для критики залишається не так багато. Причин для співпраці та діалогу — навпаки більшає.

За даними POLITICO, американські посадовці останніми днями активно інформують європейців про свої думки щодо України напередодні саміту на Алясці.

Крім того, низці очільників країн Європи вдається підтримувати довірливі стосунки з президентом США. Зокрема, канцлеру Німеччини Фрідріху Мерцу.

Саме він у середу, 13 серпня, провів відеоконференцію із Дональдом Трампом за участю лідерів Німеччини, Фінляндії, Франції, Великої Британії, Італії, Польщі, президентів Європейської Комісії і Європейської Ради, а також президента України Володимира Зеленського та Генерального секретаря НАТО Марка Рютте.

Ідея європейців напередодні пʼятниці — "влізти в голову" Трампу й залишити там кілька важливих думок перед тим, як він зустрінеться з Путіним та залишиться з ним сам на сам у кімнаті на військовій базі в Анкориджі.

Так, зараз шансів на те, що Трамп хоча б у чомусь прислухається до своїх колег з-за океану — набагато більше, ніж кілька місяців тому.

За результатами дзвінка в середу президент США запевнив європейських колег: Москва зазнає "дуже серйозних наслідків", якщо під час саміту він вирішить, що російський диктатор досі не налаштований серйозно на завершення війни. Ба більше, Трамп заявив про готовність надати Києву американські гарантії безпеки — хоча й не уточнив, які саме. Однак навіть на словах це викликає "обережний оптимізм" у європейських столицях.