"Це не Ялта": чому зустріч Трампа і Путіна на Алясці не стане історичним розподілом світу

Саміт Дональда Трампа та Володимира Путіна на Алясці не стане новим Ялтинським розподілом світу, попри побоювання західних столиць. Оглядачі схильні переоцінювати історичні аналогії, адже нинішні реалії значно відрізняються від подій минулого століття.

Про це йдеться у статті головного редактора The Wall Street Journal Джеррі Бейкера, опублікованій The Times у четвер, 14 серпня.

Коли Дональд Трамп вирушав на зустріч із Володимиром Путіним на Аляску, у дипломатичних колах Заходу панувала тривога. Попри запевнення, що американський президент не буде домовлятися про територіальні поступки в Європі, багато дипломатів та стратегів НАТО вже дійшли висновку, що ця зустріч стане катастрофою для прихильників свободи. Багато хто поспішив провести історичні паралелі.

Дехто бачить у саміті нове Мюнхенське побачення 1938 року, де Трамп виступає в ролі Невілла Чемберлена, а Україна — Чехословаччини, жертви, принесеної в жертву заради втамування територіальних апетитів тирана. Інші згадують Ялтинську конференцію 1945 року, де «Велика трійка» розділила планету після Другої світової. У варіанті Трамп-Путін передбачають, що дві великі держави просто поділять світ між собою, як магнати нерухомості.

Чому історичні аналогії не працюють

«Жоден із цих історичних прецедентів не віщує нічого хорошого для України чи Європи. Але хороша новина полягає в тому, що жоден з них також не є дуже правдоподібним», — зазначає автор.

Він пояснює, що Путін у 2025 році — це не Гітлер у 1938-му. Попри схожі амбіції, він не має можливості їх реалізувати. Через три з половиною роки війни, яка завдала нищівних ударів по російській армії, економіці та моральному духу, будь-який його ультиматум прозвучить непереконливо для американців. Крім того, Україна вже довела, що мужній і рішучий опір може зупинити навіть так звану «велику державу» та «другу армію світу».

Ніякого «великого розділу»

Аналогія з Ялтою теж недоречна, зокрема тому, що новий член «Великої трійки», Китай, не представлений на зустрічі в Анкориджі. Ідея так званого «зворотного Ніксона», де Трамп намагається відірвати Москву від Пекіна, також викликає глибокий скептицизм серед радників президента, адже відносини між РФ та Китаєм зараз набагато міцніші, ніж у 1972 році.

Тож, чого чекати від саміту? Трамп, схоже, має щире бажання принести мир до охоплених війною земель, іноді навіть до небезпечної межі «миру за будь-яку ціну». Він уже мав справу з Путіним і бачив його лукавство та фундаментальну слабкість.

«Російський лідер, безсумнівно, застосує всю свою хитрість на Алясці, щоб заслужити прихильність Трампа», — пише автор, але додає, що Трамп вже бачив справжнє обличчя Путіна.

Найімовірніший сценарій — корейський

Автор вважає, що Трамп, ймовірно, буде схилятися до моделі Кореї 1953 року: конфлікт, що зайшов у глухий кут, заморожує територіальні здобутки тирана, але залишає націю вільною, гарантуючи міжнародну, зокрема американську, підтримку.

«Заморожений конфлікт, який фіксує територіальні здобутки тирана, але принаймні залишає націю, що вільно дихає, гарантовану міжнародною та американською підтримкою», — описує він можливий результат.

До того ж корейський результат був досягнутий президентом-республіканцем у перший рік його правління. Йдеться про Дуайта Ейзенхауера, який був президентом США від Республіканської партії. Він вступив на посаду в січні 1953 року, і саме під час його першого року правління було підписано перемир’я, яке фактично завершило Корейську війну. Цей історичний прецедент Трампу може справді сподобатись, вважає Джеррі Бейкер.