Українська армія загрузла у радянській системі: військові б'ють на сполох, - WSJ

Колись винахідлива українська армія загрузла у радянській системі ухвалення рішень.

Як передає "Хвиля", про це пише WSJ.

На початку війни українські війська успішно протистояли Росії завдяки гнучкості та ініціативі солдатів. Зараз українське командування повернулося до жорсткої централізованої системи управління радянського зразка. Це призводить до невиправданих втрат, підриває моральний дух і ускладнює мобілізацію.

Військові критикують командування за придушення ініціативи та марнотратство людських ресурсів. Генерали наказують проводити безперспективні лобові атаки і забороняють тактичні відступи, що веде до втрат у стратегічно незначущих операціях. Без зміни цього підходу Україна ризикує послабити свою обороноздатність.

"Наша армія тримається в основному завдяки ініціативі людей до рівня командира батальйону", – сказав майор Олексій Пастернак, який стверджує, що вищі ешелони потребують термінових змін.

Російська армія також страждає від жорсткої ієрархії та витрачає солдатів як витратний матеріал. Ця неефективність пояснює, чому Росія не може перетворити чисельну перевагу на вирішальний успіх, повільно просуваючись із великими втратами.

Однак для України ця проблема критичніша – вона не може легко поповнювати втрати, на відміну від Росії. Путін розраховує виснажити українську армію та перечекати західну підтримку.

Українські солдати кажуть: "велика радянська армія перемагає маленьку радянську армію".

Командир батальйону 47-ї бригади Олександр Ширшин публічно розкритикував командування за "дурні" накази та непотрібні втрати. Він скаржиться на страх військових перед генералами, які "здатні лише на догани і покарання". Останньою краплею став наказ атакувати в Курській області за передбачуваним напрямком – росіяни були готові, багато загинуло, включно з цінними підготовленими бійцями.

"Вони були молоді й мотивовані. Я покладав на них надії. Замість цього ми їх просто втратили. Нам потрібно змінити наші методи з кількісних на якісні. Ми не можемо перемогти Росію своїми ресурсами. Їх більше – нам потрібно бути кращими", – сказав він.

Видання зазначає, що у свою чергу головнокомандувач Збройних сил України генерал Олександр Сирський відмахнувся від заяви Ширшина, зазначивши, що той просто хотів привернути до себе увагу. Однак багато товаришів по службі підтримали критику, висловлену Ширшиним.

Як ознака "зіткнення культур", 42-річний генерал-майор Михайло Драпатий, якого вважають одним із найталановитіших генералів України з молодого, пострадянського покоління, – у червні подав у відставку з посади головнокомандувача Сухопутних військ.

При цьому він заявив, що бере на себе відповідальність за російський ракетний удар по навчальній базі, внаслідок якого загинуло 12 військових. Але також розповів про свої спроби змінити інституційну культуру, засновану на "атмосфері страху, відсутності ініціативи, закритості до зворотного зв’язку" та "глибокій прірві між штабом і підрозділами". Він сказав, що розпочав зміни, але потрібно зробити ще більше.

Радянські традиції в українській армії

По всій лінії фронту українські військові розповідають схожі історії. Поширена проблема: старші командири систематично відмовляються схвалювати своєчасні тактичні відступи, залишаючи бійців під загрозою оточення та знищення. Військові на передовій вважають це халатним ставленням до життя солдатів з боку командирів, які не хочуть брати відповідальність за втрату позицій.

Показовий випадок стався наприкінці минулого року з підполковником Сергієм Костишиним. Дізнавшись про плани росіян оточити його батальйон у Донецькій області, він неодноразово просив дозволу на відхід, але штаб наказував залишатися на позиціях. Коли ситуація стала критичною, Костишин ухвалив самостійне рішення – протягом трьох днів проводив бойовий відхід під дощем. Більшість батальйону вдалося врятувати, але взвод, що прикривав відступ, був майже повністю знищений.

За своє рішення Костишин місяцями перебував під слідством військової поліції та СБУ.

"Якщо ти дурний і слухняний, вони залишать тебе в спокої. Це радянська традиція", – пояснив він.

Пізніше Костишина підвищили до заступника командира бригади – вочевидь, хтось із вищого керівництва зрозумів логіку його дій.

СБУ відмовилася від коментарів. Генеральний штаб ЗСУ заявив, що ініціатива на полі бою заохочується, якщо вона не порушує наказів і не призводить до несанкціонованого залишення позицій.

Боротьба з радянською спадщиною

Напруженість в українській армії відображає ширшу боротьбу країни за перехід до західного демократичного суспільства. Хоча Україна радикально змінилася з 1991 року завдяки ініціативам громадянського суспільства та революціям, багато інститутів зберігають радянські бюрократичні інстинкти контролю.

На початку війни солдати воювали в лісах разом із ветеранами та цивільними, використовуючи суміш західної, радянської та саморобної зброї. Їхня винахідливість призвела до успіхів 2022 року всупереч очікуванням швидкого захоплення України. Однак невдовзі з’явилася традиційна командна структура, що ухвалила спірне рішення захищати Бахмут – дев’ятимісячну "м’ясорубку", куди відправили багато досвідчених бригад.

Битва за Бахмут тривала довго після того, як стало ясно – українці будуть змушені відступити, що й сталося у травні 2023 року. Ця битва стала початком тривожної тенденції: армія обирала бої, які не могла собі дозволити за обмежених людських ресурсів.

Проблема командування

Генерал Сирський, який керував жорстокою битвою за Бахмут, отримав від солдатів прізвисько "м’ясник". 60-річний воєначальник, який став головнокомандувачем у 2024 році, залишається непопулярним серед українських солдатів. Багато хто бачить у ньому втілення радянського синдрому: кар’єрного офіцера, який контролює підрозділи здалеку, затримуючи відступи або наказуючи атаки заради лісосмуг та інших цілей малої стратегічної цінності.

Проблеми, однак, глибші за особистість Сирського. У штабах багато офіцерів, підготовлених у радянській армії задовго до повномасштабного вторгнення. Через швидке розширення армії багатьох повернули з відставки, і вони не розуміють розвитку сучасної високотехнологічної війни. Дехто з військових відзначає поступові покращення в міру того, як люди з фронтовим досвідом займають вищі посади.

Спроби реформ

Роками до вторгнення країни НАТО проводили навчання для українських військових, допомагаючи модернізувати армію. У 2022 році офіцер Пастернак навчався у Британії концепцій НАТО, включно з "командуванням місією" – підходом, за якого старші командири ставлять мету, а підлеглі визначають способи її досягнення. Це протилежність радянському "вертикальному управлінню".

Пастернак залишив свою бригаду, розчарувавшись у небажанні командирів дотримуватися західних методів.

"Доктрина НАТО відсутня в усій армії, крім кількох бригад. Вони використовують радянські принципи і не довіряють підлеглим", – каже він.

Страх звільнення змушує командирів приховувати втрату позицій.

Зараз Пастернак проходить навчання в новому корпусі, сформованому навколо елітної бригади, відомої порушенням радянських традицій – вона покладається на оперативні рішення нижчих рівнів і сувору підготовку для збереження бійців.

Проблеми мобілізації

У країні, де в кожного є військовий друг або родич, історії про призовників із мінімальною підготовкою заважають набору. Після патріотичного піднесення 2022 року добровольців стало менше, деякі солдати відмовляють друзів від служби.

50-річний киянин розповів, як зголосився добровольцем, але швидко пошкодував. Навчання зводилося до збору дров – він навіть зброї не бачив. Замість обіцяної роботи з дронами його відправили в піхоту під Покровськ. Чоловік дезертував: "Я готовий служити, але не їхати на фронт без знань, навіть не стрілявши зі зброї".

Курська операція як символ

Операція в Курській області стала символом того, як радянські звички коштують життів. Успішно розпочавшись влітку – найкращі українські штурмовики застали росіян зненацька і захопили територію для мирних переговорів – операція перетворилася на виснажливу битву. Росія відправила підкріплення, включно з елітними дрон-підрозділами та десятьма тисячами північнокорейців.

"Вони перекрили наші логістичні шляхи. До зими ми не могли ефективно продовжувати", – розповідає Ширшин. Він писав звіти з проблемами та рішеннями, але командири уникали складних рішень. "Потрібно було змінити ситуацію або відступити, але ми просто чекали, поки все розвалиться".

Страх ухвалення рішень призвів до "паралічу". Двоє військових розповіли, як їхній підрозділ помітив російських солдатів на відкритій місцевості та попросив мінометний удар, але командир відмовився без дозволу згори: "Якщо не спрацює, мене звинуватять". Поки отримували дозвіл, росіяни зникли.

Відступ із Курської області часто відбувався хаотично – підрозділи кидали техніку, солдати йшли пішки. Командири взводів, які відступили без дозволу заради порятунку людей, потрапили під слідство, інші залишилися без наказів.

Оператор дронів "Барсик" розповів, як його команду оточили після наказу залишатися на місці. Чотирьом вдалося втекти. Він залишив бригаду і приєднався до батальйону "Вовки Да Вінчі", відомого турботою про бійців і незвичною незалежністю завдяки волонтерам та приватним пожертвам. "Люди гинули, не розуміючи чому. Командири не дбали про людей", – пояснює "Барсик".

Генштаб визнає проблеми та обіцяє реформи, включно з переходом до американської моделі з більшим делегуванням повноважень, зазначаючи, що війна виявила слабкості на всіх рівнях.

Нагадаємо, Трамп спрогнозував результат зустрічі з Путіним та анонсував дзвінок Зеленському.