До Росії можна дійти пішки: як живе найбільш прикордонний острів США

Невелике острівне поселення на Алясці розташоване ближче до Росії, ніж до материкової частини США, і коли температура знижується, лід стає настільки товстим, що до РФ можна дійти пішки. Острови населяють корінні народи, які й справді ходили один до одного в гості, але з 1948 року їх розділяє Крижана завіса, пише Daily Mail.

Малий Діомід (у РФ його називають острів Крузенштерна), територія, яку США купили 1867 року, розташована лише за 2,4 милі (понад 4 км) від Великого Діоміда (у РФ — острів Ратманова), їхнього російського сусіда, у Беринговій протоці. Островами Діоміда їх назвав дослідник Вітус Берінг, ім'ям якого і названо протоку.

У той час як Великий Діомід є російською військовою базою, на Малому Діоміді проживають 77 місцевих жителів Аляски, відомих як корінні жителі Аляски — інупіати.

Їх розділяє лінія зміни дат, тобто, якщо ви залишили Малий Діомід о 9 ранку в понеділок і перейшли на Великий Діомід, то прибудете на місце в неділю.

Обидва острови Діомід були заселені корінними народами, які раніше називали себе єдиною спільнотою, розташованою на двох островах.

Однак із початком Холодної війни 1948 року жителі Великого Діомида виявилися розкидані по всьому Сибіру, і обидві країни закрили кордон, тепер відомий як Крижана завіса.

"Сім'ї, які жили по обидва боки Берингової протоки, раптово виявилися розділеними. Ці зв'язки були перервані і не відновлювалися протягом 40 років", — розповів письменник Чарльз Волфорт, маючи на увазі "Рейс дружби" 1988 року, який возз'єднав сім'ї в Росії і на Алясці.

Однак після короткого 25-річного періоду дружби два острови тепер пильно стежать один за одним після того, як у 2000 році до влади в РФ прийшов Володимир Путін і відбив у Росії охоту взаємодіяти із Заходом.

Острови Діоміда розташовані так близько один до одного, що взимку, коли вода замерзає, до них можна дійти лише за 30 хвилин, але ніхто цього не робить, оскільки переміщення між островами заборонено законом.

Загрози застосування сигнальних ракет, стрільби на ураження та службових собак чекають на будь-кого, хто спробує проникнути на Великий Діомід без необхідних документів.

"Ми спостерігаємо за ними, вони спостерігають за нами", — розповів журналу 58-річний місцевий житель Едвард Сулук.

Дивлячись у бінокль, Сулук бачить російських солдатів, кораблі та вертольоти, а також спостережний пункт.

"Бути напоготові — це наша місія. Ми — очі та вуха нації", — додав Сулук, ветеран війни в Іраку.

Однак життя 77 жителів острова Малий Діомід — суворе. У розпал зими остров'яни бачать лише чотири години світлового дня і температуру нижче нуля. Доступ до інтернету чи телефонного зв'язку обмежений лише кількома годинами на день.

Невеликий острів, на якому розташовано близько 30 будівель, бореться за виживання, оскільки зміна клімату позначається на їхньому способі життя.

Протягом поколінь жителі острова полювали на тюленів і моржів заради прожитку. Лише 20 років тому команда мисливців із п'яти осіб могла б добути сотні тюленів і моржів до настання зими.

53-річний місцевий житель Отто Сулук розповів: "Із цим місцем щось не так. Воно одержиме. Ми більше не бачимо моржів і тюленів, як раніше. Це зміна клімату. Схоже, все починається просто тут".

За його словами, цього року їм вдалося добути лише п'ять тюленів і двох моржів.

Щоб вижити, остров'янам доводиться покладатися на щотижневі поставки продовольства з материка, які здійснюються вертольотом, якщо дозволяє погода.

Однак вибір обмежений, оскільки партія привозить тільки консерви або надмірно перероблені продукти, здатні витримати випробування часом з Нома, найбільшого міста на заході Аляски.

Раніше літак доставляв жителям островів продовольство і припаси, приземляючись на товстий замерзлий лід узимку, однак через наслідки зміни клімату він більше не прилітає.

"Льоду більше немає, його рухає течія, вітер його забирає. Раніше я проходив милі до відкритого океану, щоб пополювати, але тепер не можу. Лід занадто тонкий", — розповів Кевін Озенна, місцевий житель.

Острів бореться за виживання, оскільки ізоляція від зовнішнього світу означає, що їхня культура стає дедалі важливішою, але зростають побоювання, що і її може бути втрачено.

Місцева мешканка Френсіс Озенна розповіла: "Ми знаємо, що в нас там є родичі. Старше покоління вимирає, і річ у тім, що ми нічого не знаємо одне про одного. Ми втрачаємо нашу мову. Ми тепер говоримо англійською, а вони говорять російською. Це не наша вина. Це не їхня вина. Але це просто жахливо".

Однак похмурий спосіб життя та ізоляція, а також проблеми з керівництвом на самоврядному острові стали причиною чуток про зростання випадків алкоголізму та домашнього насильства.

З 1974 року на острові офіційно діє сухий закон, проте на Малий Діомід часто провозять контрабандою спиртне, а деякі місцеві жителі навіть виїжджали з острова в пошуках випивки.

Едвард Сулук зізнався, що пив щоразу, коли приїжджав на материк, і вся його сім'я страждає від алкоголізму.

"Це страшно. Мені ніхто не допомагає. Я буду шукати допомоги, але який у цьому сенс? Я просто знову почну це робити, тому що моя віра слабка. Щоб зупинитися, потрібна сильна віра", — сказав він.

Жителі відчувають, що їхня віра дедалі більше слабшає, оскільки їхні старійшини, які часто брали на себе керівні ролі, помирають.

Старійшини впродовж поколінь давали поради громаді і нагадували їй про свою культуру і традиції, але з їхньою смертю багато хто відчуває, що на острові відсутня соціальна гармонія.

Також на острові Малий Діомід може закритися єдина школа, якою керують двоє молодих вчителів: один із Середнього Заходу, а інший із Філіппін, у ній навчається 21 учень. Якщо в школі навчатиметься менше 12 учнів, її доведеться закрити, і виникають побоювання, що її закриття стане для острова кінцем.

Нагадаємо, Фокус писав про те, як Аляска змінила власника і була продана США.

А тим часом може зникнути невелика острівна держава Тувалу в Тихому океані, оскільки зіткнулася з серйозною кліматичною катастрофою. Населення країни готується до масової міграції, щоб врятувати своє життя, культуру та національну ідентичність.