Кістка в горлі

Так виглядав обід Трампа й Путіна в Фінляндії в 2018-му, знятий фотографом New York Times Даґом Мілзом. Після цієї зустрічі навіть журналісти республіканського Fox News в прямому ефірі обурювалися, як це їхній, американський президент дозволив собі зневажати роботу американських спецслужб. Публічно вірити не їм, а Путіну. Казати на спільній прес-конференції: Владімір не втручався в американські вибори, він мені це щойно сказав, і я йому вірю. Хоча вся американська розвідка говорила кардинально протилежні речі.

Як виглядав обід на Алясці, ми ніколи не побачимо, бо в останню мить його скасували. Трамп заявив, що зустріч пройшла на 10 з 10, що в них із Владіміром контакт, що тепер Зеленський повинен іти на угоду, Європа теж повинна підключитися, що Владімір сам сказав йому: американські вибори в 2020-му не пройшли як годиться, а спільних точок у Америки з Росією нараховано аж стільки, що навіть у Владіміра закінчилися пальці на запасних ногах. 

Але обід скасували.

Цікаве воно створіння, це Х... Владімір. 

За що б не бралося, все виходить навпаки. Хотіло зменшення НАТО, так до альянсу полізли навіть запеклі нейтрали – Фінляндія зі Швецією. Хотіло Київ за три дні, та щось пішло не так. Тепер воно було переконане: якщо в приватній частині не допустити слабкості, Трамп сам вибудує якнайтеплішу наративну ванну, сам викупається в ній, сам продасть її європейцям як єдину перспективу. Може воно й не помилялося з ванною, слона такого розміру одразу заходився відмивати Шон Генніті, важковаговик республіканського телебачення. Інтервʼю з Трампом він записав у тій самій залі на Алясці, де проходила зустріч із Путіним. В ньому Трамп радіє, що Путін нарешті поважає Америку (а за часів Байдена, мовляв, не поважав)... але той таки Fox News разом із нами, що минулої ночі коментували це в прямому етері, щиро дивується: як так вийшло, що на американській землі саме Путін – заговорив на прес-конференції першим. Адже за протоколом перше слово, хай іноді й коротке, просто представлення гостя – завжди бере хазяїн зустрічі. А тут Путін поводився так, начебто десь між запевненням Трампа, що той – найкращий з американських президентів, і детальним поясненням, що відбувалося на Русі за печенігів, – під столом примудрився відібрати Аляску собі. На відміну від зустрічі в Гельсінкі, тут журналістам не дали змоги поставити жодного питання, тому що кожне з них могло б розбити вщент крихку спробу зробити вигляд загального порозуміння, вигідну одночасно і Владімірові, і Дональдові, кожному – на свій лад. 

Нью-Йорк Таймс іще до початку цієї зустрічі пише: сам її формат характеризує повернення до імперського мислення. України на цій зустрічі немає так само, як не було корінного населення Аляски на переговорах у 1867-му, коли їх землю купляли в Росії по 2 центи за акр. А ведуча ВВС Джулія Макферлейн, так само, як я в етері цієї ночі, згадує про невдалу спробу Трампа замирити Південну Корею з Північною. Памʼятаєте цю появу американського президента на 38 паралелі – за неповний рік після його загальнозасудженої американською пресою зустрічі з Путіним в Гельсінкі, – цей демонстративний крок на землю КНДР, довгі двосторонні переговори зі спадковим диктатором однієї з найзакритіших, найбезправніших і найбідніших держав світу. До цього також були прикуті всі телеканали світу. Памʼятаєте, що сталося потім? Нічого. Абсолютне, повне, безумовне нічого.

Хто б не готував зустріч на Алясці, на Путіна і його супровід чекали неприємні сюрпризи. Починаючи з того, що російських пропагандистів заселили на стадіон, змусивши поспати на розкладних ліжках у відкритому приміщенні без дверей. Далі – після кількох хвилин американського сорому, коли Дональд Трамп аплодував, посміхався, сяяв, тиснув руку міжнародному злочинцеві (так, США знаходяться поза юрисдикцією Міжнародного кримінального суду, та злочини Путіна від того меншими не стають), над головою Владіміра ненавʼязливо пролетіла група винищувачів, того відчутно сіпнуло. Карма – зле стерво. Ще в 2007, приймаючи в Сочі канцлерку Німеччини Меркель, Путін випустив до неї свою лабрадорку Коні, бо чудово знав: Меркель боїться собак. Особисто я змогла подолати кінофобію лише на тридцять восьмому році життя, тому чудово розумію, як це ірраціонально принизливо страшно. Роль лабрадорки у Трампа виконував стелс-бомбардувальник, який нещодавно відпрацьовував по іранським обʼєктам.  

Ще під час виборчої кампанії віце-президентка Камала Гарріс, якій довелося посеред перегонів вступати в них замість Байдена, заявила Трампові: ти б усе (в сенсі, Україну) злив заради послуги й дружби з диктатором, який зʼїв би тебе на обід. Саме це Путін передбачувано й зробив, незважаючи на всі спроби оточення Трампа виправити становище. Росія вийшла з цієї зустрічі переможцем, отримавши головне: легалізацію свого Владіміра в міжнародній спільноті. З ним уже знову зустрічається американський президент, то чого б іншим не наслідувати приклад першої демократії світу? Європа передбачувано відмовчується (і звісно ж, не тому, що вирішила поспати в ніч з пʼятниці на суботу), Зеленський збирається вилітати до Вашингтона, де йому, ймовірніше за все тепер без камер, знову розказуватимуть, що “в нього немає ніяких карт”, бо так каже Владімір, який до того ж каже, що Трамп би точно виграв усі вибори світу, і особливо головні – ті, які програв у 2020-му, – якби Америка була трохи більше схожою на Росію. А Владімір не програв жодних виборів, він знає, про що говорить.

Але запланованого робочого обіду на Алясці так і не сталося. Невідомо, кому дістався заготовлений філе міньйон і хліб на заквасці з розмариново-лимонним маслом. Це очевидна демонстрація того, наскільки невдоволеним зустріччю насправді залишився Трамп, що б він потім не казав на камери, у чому б не переконував своїх виборців і, передовсім, самого себе. Європейська Рада випустила спільну заяву від очільників Франції, Німеччини, Великої Британії, Італії, Фінляндії, Польщі та лідерів Євросоюзу. Привітавши зусилля американського президента, спрямовані на завершення війни, вони наголосили: Україна мусить вийти з війни з твердими безпековими гарантіями, спроможною захищати свій суверенітет і територіальну цілісність. Ніхто не має обмежувати збройні сили України чи їхню співпрацю з третіми країнами. Росія не може ветувати шлях України до ЄС чи НАТО.

Я переконана, це та сама кістка в горлі Трампа, через яку скасували спільний обід.

Простий “імперський” сценарій: віддати Владімірові його зону впливу в обмін на все, що той пропонує, – означає увійти в історію найслабкішим американським президентом. Триматися союзників – означає відпустити мрію про Нобелівську премію миру, яку Трамп уже бачить у себе в руках, бо живий Владімір ніколи не погодиться на мир, що влаштує Україну і Європу.