Транзитний центр у Павлограді "тріщить по швах": волонтер про критичну ситуацію з евакуйованими

Транзитний центр у Павлограді Дніпропетровської області «тріщить по швах» — там побільшало евакуйованих із прифронтових громад і місць для всіх не вистачає.

Про це розповів керівник гуманітарної місії «Проліска» Євген Каплін.

За його словами, на тлі загострення в районі Добропілля у центрі побільшало евакуйованих. Волонтер каже, що за останні два тижні його робочі дні в Павлограді тривають по 18–20 годин, а інколи й довше.

«Транзитний пункт в Павлограді тріщить по швах. Будинок культури, в якому він розміщений, став неначе резиновий. Спочатку ліжка стояли в залі. Потім додали на сцену, потім в бальну залу, потім в технічні кімнати, потім в коридори, а тепер ще й колишня дитяча кімната застелена матрицами», — зазначає Каплін.

Він розповідає, що у ніч з 14 на 15 серпня на евакуаційній парковці лишалось понад 60 людей, бо їх не було де розмістити. Тому евакуйовані спали просто на землі.

«Роздавали спальники вночі, ставили намет та вкладали людей на землю… Сьогодні зробили підлогу в наметі та завезли туди 20 ліжок. Але звільнилося за день тільки 6, які моментально заповнились новими евакуйованими», — говорить волонтер.

Керівник гуманітарної місії підрахував, що за останні 4-5 днів потік евакуйованих у Павлограді складає понад 400 людей на добу.

«Немає чітко визначеної приймаючої області. Багатьом ніде жити. Немає нормальної логістики, точніше є 1 евакуацвйний вагон на Львівщину та решта логістики на плечах неурядових організацій. Всі МТП по Дніпропетровщині переповнені. Деякі з них, навіть нещодавно відкриті, заповнені на 117%. Відбувається накоплення в транзитному центрі маломобільних, бо всі геріатрічні центри по країні переповнені, а постанова 888 так і не запрацювала… Ситуація як то кажуть: як би день простояти та ніч протриматися», — підсумував він.

Куди їхати?

Військова кореспондентка «Громадського» Діана Буцко розповідає, що дуже багато переселенців повертаються у свої міста і села на лінії фронту, навіть коли їхні оселі розбиті. Причина — просто немає коштів знімати житло на новому місці.

«Як зараз памʼятаю бабусю з Авдіївки, яка повернулася з евакуації в Нікополі і вдруге відмовилася виїжджати. На що жити? Це друге найпопулярніше запитання. Як знімати житло з пенсією у три тисячі гривень? Тому люди верталися у свої, навіть розбиті квартири», — пише Буцко.

На думку журналістки, за 11 років війни держава не напрацювала дієвого механізму евакуації, який би заохочував людей виїжджати.

«Більша частина роботи досі лягає на плечі волонтерів. Мені здається, вони взяли на себе стільки роботи й так організували процес, що держава за інерцією самоусунулася. Поки воно якось іде, то хай собі іде. Але останніми тижнями, коли російський літній наступ стрімко розвивається, сили й можливості закінчуються і у волонтерів. Один за одним вони кричать у повітря: куди їхати. Немає де поселити людей, немає куди направити… Що ми будемо робити, якщо росіяни підійдуть близько до Краматорська чи Сум? Де ми поселимо півмільйона людей? „, — розмірковує Буцко.

Раніше ми писали, що уПокровську закрилася остання крамниця.