"Зіграти нападника? Поки що ні!": як Субіменді доповнив баскську діаспору в Арсеналі

Після шести років пліч-о-пліч у Реалі Сосьєдад Мартін Субіменді та Мікель Меріно знову разом — тепер уже в Північному Лондоні.

"Для мене це справді інше середовище. Але саме такого переходу я й хотів, — каже 26-річний Субіменді, відповідаючи на запитання журналістів під час презентації виїзної форми Арсеналу на сезон-2025/26. Презентація відбулась у Nova Bar — на даху 63-поверхівки в Сінгапурі, на висоті 282 метри. — З першого ж дня я відчув масштаб цього клубу. Зараз адаптуюся".

"От тому він і тут, — додає 29-річний Меріно. — У цьому клубі створені всі умови, щоб будувати щось велике, боротися за головні трофеї. У нас правильне налаштування, команда голодна до перемог — це фантастика".

Менш ніж за рік Арсенал підписав двох центральних півзахисників збірної Іспанії з одного клубу — Реалу Сосьєдад. У сезоні-2023/24 Субіменді та Меріно провели по 45 матчів (41 старт у Субіменді, 39 — у Меріно), допомігши "Ла Реал" фінішувати шостими в Ла Лізі та вийти до 1/8 фіналу Ліги чемпіонів. Тепер дві третини тієї центральної лінії перебралися до Лондона.

Провести два таких трансфери за два поспіль літніх вікна — досягнення. Процес розпочав колишній спортивний директор Арсеналу Еду ще торік, а завершили його вже інші — тимчасовий директор Джейсон Айто та директор з футбольних операцій Джеймс Кінг.

"Це була дуже чітко спланована історія, — сказав головний тренер Арсеналу Мікель Артета у понеділок. - І головне, що обидва гравці справді хотіли приєднатися. Без цього нічого не спрацювало б. Реал Сосьєдад відреагував із розумінням. Вони повели себе чудово. Усе вийшло: ми отримали те, що хотіли, гравці отримали те, що хотіли, і, думаю, в підсумку сам Сосьєдад залишився задоволеним".

Меріно та Субіменді не особливо заглиблювались у глобальні плани клубу — як і більшість топ-гравців, вони зосереджувалися на поточних завданнях: наступне тренування, наступний матч, наступний виклик.

"Ми боролися за високі місця, — згадує Меріно про минулий сезон. — А Мартін повністю фокусувався на Сосьєдаді, тож ми майже не спілкувалися. Навіть у збірній ми цю тему не зачіпали. Але я неймовірно радий, що він тепер тут, і сподіваюся, що ми зможемо далі писати нашу історію разом у цьому великому клубі".

Субіменді справді був повністю залучений у справи "Ла Реал", навіть тоді, коли вже велися переговори про його майбутнє.

А все могло скластися інакше: минулого літа Ліверпуль був готовий активувати клаусулу в 60 мільйонів євро. Але після роздумів Мартін вирішив залишитися.

"Це був непростий період, — зізнається він. — Я хотів залишитися в "Ла Реал", але коли з’являються пропозиції — ти починаєш зважувати варіанти. Перше, на що треба було відповісти: чи справді я хочу піти? І тоді це було не на часі. Я відчував, що Сосьєдад дасть мені ще багато можливостей, а я сам маю ще чому повчитися. Тож рішення залишитися було найкращим".

До того моменту Арсенал вже не приховував свого інтересу. Лондонці з розумінням поставились до бажання Субіменді залишитися в Реалі Сосьєдад ще на рік — і почали працювати над тим, щоб переконати його переїхати у 2025-му. Ключовою у цій історії стала довіра між Субіменді та Артетою.

"Не знаю, що саме він у мені побачив, — зізнається хавбек, — але я одразу побачив у ньому одного з найкращих тренерів Європи. Я хотів піти з Сосьєдада до людини, яка справді розуміє гру. Здається, я її знайшов. Навіть за кілька днів я побачив, наскільки він уважний до кожної дрібниці. Відчуваю, що це — саме той тренер".

Артета теж у захваті від новачка: "Коли щодня бачиш, як він сприймає інформацію, як мислить на полі — це вражає".

А допомагає Субіменді влаштуватися на новому місці давній друг — Мікель Меріно. Він став для нього кимось на кшталт старшого брата. І це важливо — бо Субіменді до цього ніколи не грав за межами рідного баскського краю.

Поки що інтерв’ю дає іспанською, але англійську активно підтягує — бере уроки двічі на тиждень.

Що порадив би йому Меріно, який сам уже пройшов через адаптацію в Англії?

"Головне — мати терпіння. Буває, що не все одразу виходить, — каже він. — Але з ним усе буде добре. Він дуже розумний. Та й у нас така команда, що завжди підтримує новачків. Я сам це відчув — кожен допомагав, кожен підтримував".

І хоча на полі Субіменді швидко впишеться в систему, найбільше підтримки може знадобитись у повсякденному житті.

"Життя поза футболом — це справжня зміна, — пояснює Меріно. — Інша країна, інший темп. Те, як усе влаштовано в Лондоні, — зовсім не те саме, що в нашому рідному місті. Ми будемо жити поруч. Не разом, звісно, але недалеко — ближче до бази, щоб не гаяти час у заторах. У Лондоні з цим краще не жартувати. А ще це дасть змогу більше зосередитися на футболі. Ми знайомі вже років вісім, тож точно щось разом вигадуватимемо у вільний час".

Адаптація йде добре — Субіменді вже навіть виконав свою першу пісню в команді. Обрав La Bachata — рідною іспанською.

На полі все теж зрозуміло. Артета чітко бачить його в ролі опорного півзахисника — шістки. Сам Субіменді каже, що орієнтується на Родрі, але визнає: стиль Арсенала вимагатиме нових навичок. І він готовий змінюватися.

"Артета — це тренер, який багато чого очікує від своїх півзахисників", — каже Субіменді. — "Я хочу спробувати те, чого раніше не робив. Граючи на цій позиції, намагатимусь приносити баланс у гру і бути тим, хто роздає точні передачі — за це мене знають. Але впевнений, що Артета попросить мене й про новий функціонал".

Поки що Мікель Меріно, який у кінці минулого сезону виступав навіть центрфорвардом, вже показав свою універсальність.

"Мене надихає ідея підвищувати свій рівень, вчитися, залишатися важливою частиною команди — незалежно від ролі, яку мені доведеться виконувати, — каже Меріно. — Минулого сезону я грав нападника і вважаю, що досить добре адаптувався. Потрібно бути готовим до будь-якої ролі: хоч це буде нападник, хоч воротар — головне мати правильне ставлення".

Чи готовий Субіменді в разі потреби зіграти нападника? "Поки що — ні!" — жартує він англійською.
"Він би зміг, думаю", — додає Меріно. — "Можливо, й доведеться!"

Артета вірить, що Субіменді допоможе перетворити Арсенал з претендентів на справжніх переможців. Але сам гравець вважає, що ключем стануть і інші фактори.

"Найважливіше для клубу — вчитися на власних помилках, — каже він. — Вони зробили правильні висновки після минулого сезону, і це допоможе краще підготуватися до нових цілей.
Футбол — це деталі, особливо в Лізі чемпіонів. Арсенал був єдиною командою, яка справді могла протистояти ПСЖ, але програв через дрібниці".

Саме цей досвід лише розпалює бажання Субіменді дебютувати на Емірейтс.

"Звісно, коли підписуєш контракт з клубом, перш за все хочеться зіграти вдома і відчути атмосферу стадіону, — ділиться він. — Кажуть, минулий сезон там був особливим — особливо для Меріно".

Субіменді приєднується до зростаючої "іспаномовної діаспори" в лондонській команді. Але Меріно запевняє: у роздягальні панує справжній мікс культур і немає жодних групок.

"У нас неймовірна атмосфера, — розповідає Меріно. — Тут немає окремих компаній: іспанці з одного боку, французи з іншого. Ми всі змішані. У команді — хлопці з різних країн, з різними культурами, але всі йдуть до однієї мети. Постійно сміємося, жартуємо. Звісно, зараз у нас багато іспаномовних, але ми розуміємо, що це англійський клуб, тому стараємось якомога більше спілкуватися англійською".

Попри те, що в роздягальні в основному говорять англійською, Артета іноді використовує іспанську, щоб швидко донести тактичні настанови своїм співвітчизникам.

А коли сердиться?

"Тоді він теж добре говорить англійською!" — сміється Меріно.

Цього літа до Арсеналу приєднався ще один баскський футболіст — Кепа Аррісабалага. Разом із колишніми гравцями Реала Сосьєдад — Мікелем Меріно та Мартіном Едегором, а також тренером Артетою команда отримала яскравий баскський колорит. Це тренд у Прем’єр-лізі — тут також успішно працюють й інші баскські фахівці, як Унай Емері чи Андоні Іраола.

"Тепер баски — це не тільки тренери, а й гравці!" — жартує Артета. — "Це особливе середовище — пристрасть до футболу, виховання. Кепа родом зовсім недалеко від мене. І коли він заходить до роздягальні, перша думка: "Вау, яка радість працювати з ним!".

Отже, у них не тільки хороший рівень, а вони ще й класні люди?
"Сподіваюся, що й те, й інше", — усміхається Артета.

The Athletic