Який найбільший міф про Україну - пояснення історика здивує багатьох

Найбільшим міфом про Україну, за словами історика Олександра Алфьорова, є нав’язаний образ "країни-жертви", який спотворює історію нашої державності.

Про що йдеться у матеріалі:

В Україні десятиліттями поширюється міф, що наш народ— жертва. Такий підхід спотворює сприйняття власної історії та применшує перемоги. Про це у відео на YouTube розповів професійний історик та очільник Інституту національної пам’яті України Олександр Алфьоров.

Главредз'ясував, що відомо про перемоги України в історії.

Який найбільший міф про Україну

За словами історика, ще зі шкільних років українців вчать бачити себе як націю, що постійно зазнавала поразок.

"В першу чергу, ми з вами чули цей міф з дитинства, що ми країна-жертва. Але водночас ми вчили, що українська територія є найбільшою серед європейських країн. Яким чином країна-жертва стала найбільшою країною в Європі? Це питання, яке мене теж мучило", — пояснив Алфьоров.

Історик наголошує, що образ "миролюбного" та "неагресивного" українця часто трактують як слабкість і нездатність до самозахисту.

Дивіться відео про головний міф про українців:

Чому українцям нав’язують поразки

Алфьоров підкреслює, що сакралізація поразок — один із ключових механізмів закріплення міфу про "народ-жертву".

"У нас є кілька прекрасних маркерів, які нам пояснюють, що ми народ-жертва", - вказує історик.

В приклад він наводить музей Берестецької битви. Там українське військо зазнало поразки, але саме ця битва визначається як народний фестиваль і музей.

"Тобто, звісно, на Берестечці, хто був, там хороший меморіальний комплекс, там були неймовірні розкопки проведені, які дозволяють нам реконструювати образ козака, бо там залишилися в цих болотистих місцевостях і шкіра залишилася, і всі ці накладки, взуття. Але хтось вже зробив, щоб ми з вами святкували поразку", - сказав він.

Або інший приклад — Полтавська битва, яку також українці програли.

"Тобто, ми в Україні зараз тримаємо музей, який нам говорить про Полтавську битву, яка була програна Іваном Мазепою, гетьманом, у союзі з Карло XII проти московських військ. Ще раз, битва, яка насправді глорифікує один епізод з Північної війни, де Карл XII потрапив в поразку з гетьманом Мазепою. І водночас цей музей, наприклад, не є на честь битви прутського походу, де оточили війська Петра, де там надавали їм по щоках, так би мовити", - задається питанням історик.

На думку експерта, вибіркове підкреслення саме невдалих сторінок історії формує у суспільстві викривлене уявлення про минуле.

Герої не жертви, а добровольці

Історик нагадує, що навіть трагічні події насправді мають героїчний вимір.

Через неправильні розуміння фактів читалося, наприклад, День Героїв Крут, як день, коли загинули студенти.

"Це був перший тиждень незалежності, по суті. Але діти, які не знали, що таке Україна від батьків, від дідів, але тоді вже в 1918 році казали, що не плачте за ними, як за жертвами, а плачте за ними, як героями. Бо вони стали героями не через те, що вони жертви, а через те, що вони мали жертовність", - наголошує він.

Справжня основа української державності

На думку історика, українці не були пасивним "миролюбним" народом, як це часто подають. Держава створювалася силою, а не лише дипломатією.

"В основі нашої держави стоїть напад і знищення, оборона, приборкання. Це 9–11 століття, коли ми були імперією. Княжий Київ силою об’єднав племена — Древлян, Сіверян, Тиверців, Уличів, Білих Хорватів, Галичан. Це був наш пасіонарний сплеск, коли ми змогли створити контури сучасної України", — пояснив експерт.

Найбільша перемога українців

Історик переконаний, що головна перемога українців полягає не у виграних битвах, а у подоланні природних і географічних перешкод.

"Ми перемогли те, що зазвичай не перемагається. Ми перемогли географію, бо створили свою державу на дуже непридатних для цього територіях. Тобто річка Дніпро, вона, очевидно, була річкою, яка була кордоном двох якихось держав. Але Дніпро, наприклад, неможливий без обох берегів, адже не дарма у нас географія навіть закликає, що є правий і лівий берег, права і лівобережна Україна. У нас з вами є гори, які не стали нашим кордоном. Ми під них підійшли і перейшли, це Закарпаття. Не тільки Дніпро міг бути кордоном, це велика річка, але кордоном могли бути і географічні, насправді, полоси. Ліс, лісостеп, степ. Ми вперше підтримали болота, ми стали ногами на два моря. І оце найбільша перемога. Народ жертва – це найбільший міф про українців. Нам його зав'язали ті, хто намагалися завжди подати, що ми народ жертва, ми не зможемо бути без старшого брата, який нам завжди допоможе, який протягне руку допомоги, який врятує", — підсумував Алфьоров.

Вам також може бути цікаво: