Прокляття для Європи на кілька поколінь: The Telegraph пояснив небезпеку здачі територій України

Для Трампа перекроювання ліній на карті може виглядати як звичайна угода. Але для багатьох європейців це означає роз'ятрення старих ран найкривавіших конфліктів на континенті, передає 24 Канал із посиланням на The Telegraph.

Чому для Європи небезпечним є "перекроювання" кордонів України?

Зміна кордонів, особливо силою, кидає виклик самій основі повоєнного світопорядку – порядку, що базується на територіальній цілісності, мирному співіснуванні та відмові від війни як інструменту політики.

Історія Німеччини – це наочний приклад того, до чого може призвести зміна кордонів. У XX столітті межі країни неодноразово змінювалися, що щоразу спричиняло великі людські жертви та політичні потрясіння. Після Першої світової війни Німеччина зазнала значних територіальних втрат через Версальський договір. Особливо болючими були втрати на сході: так званий Польський коридор відрізав Східну Пруссію від решти Німеччини, а частини Сілезії та Познані перейшли до новоствореної Польщі. Це викликало глибоке невдоволення в німецькому суспільстві, що сприяло поширенню радикальних ідей і зрештою – приходу до влади Гітлера.

У 1930-х Німеччина знову почала змінювати кордони силою. Все почалося з анексії Австрії та поділу Чехословаччини після Мюнхенської угоди 1938 року, коли меншу країну змусили віддати частину своєї території, щоби "заспокоїти" сильнішого агресора. Така політика лише надихнула нацистів на подальшу експансію, яка завершилася Другою світовою війною.

Після війни кордони знову змінилися. Німеччина втратила частину територій, а Польща перемістилася на захід. Мільйони німців були примусово виселені з тих земель, які відійшли до Польщі та СРСР. Нові кордони стали предметом суперечок як у Східній, так і в Західній Німеччині.

Це ніколи не призводило до нових збройних конфліктів, оскільки, на відміну від України, Німеччина була агресором у війні, яка коштувала їй цих територій. Проте в Західній Німеччині потужні групи вигнанців (Vertriebene) мали певний політичний вплив. Лише з приходом до влади канцлера Віллі Брандта та його політикою Ostpolitik у 1970-х, а згодом – після об'єднання Німеччини у 1990 році, країна остаточно визнала незворотність післявоєнних кордонів.

Модель Німеччини – це не те, чому має підкоритися Україна. Адже вона є не агресором, а його жертвою.

Пропозиція Трампа, щоб Україна віддала частину території Росії задля миру, – це фактичне заперечення фундаментального принципу європейського порядку: кордони не можуть змінюватися силою,
– йдеться у матеріалі видання.

Малі країни, як-от Балтійські держави, покладаються на гарантії безпеки від НАТО, на відміну від України. Однак, через послаблення підтримки з боку США, Росія почувається дедалі впевненіше. Показовим жестом стала поява міністра закордонних справ Сергія Лаврова на саміті у футболці з написом "СССР" – недвозначний символ імперських амбіцій Москви.

Кордони мають значення як символи суверенітету, ідентичності та миру. Зміна їх силою – це повторення того страшного шляху, яким Європа вже проходила.