Вчені виявили гарячі канали, які з’єднують Сонячну систему з іншими зорями

Космос здається безкрайнім порожнім простором, проте нові дослідження доводять: він зовсім не є порожнім. Міжнародна група науковців із Інституту Макса Планка оголосила про відкриття унікального явища — своєрідних «міжзоряних тунелів», які з’єднують нашу Сонячну систему з віддаленими зоряними регіонами.

Про це пише видання Daily Mail.

Сонце — у центрі гарячої «бульбашки»

Завдяки телескопу eROSITA, запущеному 2019 року, астрономи зібрали тисячі вимірювань рентгенівського випромінювання. Вони підтвердили, що Сонячна система перебуває в особливій області космосу — так званій Локальній гарячій бульбашці діаметром близько 300 світлових років. Це зона низької щільності, утворена вибухами наднових зір приблизно 10–20 мільйонів років тому. Слідом за цими катастрофічними подіями залишився простір, заповнений розрідженою гарячою плазмою.

Але найцікавіше полягає в тому, що з цієї бульбашки виходять два гігантські канали, які нагадують тунелі. Один з них простягається у напрямку сузір’я Центавра, інший — до Великого Пса. Вчені вважають, що це частина більшої мережі міжзоряних шляхів, що з’єднують області активного зоряного народження.

«Тунелі» у космосі

Астрономи описують ці утворення як канали гарячої плазми, що прорізають холодніші міжзоряні регіони. Це відкриття стало можливим завдяки поєднанню даних eROSITA та старішого телескопа ROSAT, який працював ще у 1990-х роках. Разом вони дозволили створити найдетальнішу мапу рентгенівського випромінювання у Всесвіті.

«Ми знали, що Сонце перебуває у гарячій бульбашці, створеній серією вибухів наднових. Але ми вперше виявили чіткі докази існування гарячого каналу, який прорізає холодний міжзоряний простір у напрямку Центавра», — пояснює астрофізик доктор Міхаель Фрейберг з Інституту Макса Планка.

Інший канал — у бік сузір’я Великого Пса — давно підозрювали, проте тепер отримали його найточніше підтвердження. Він, імовірно, тягнеться аж до туманності Гума, на відстані близько 1500 світлових років від Землі.

«Космічна мережа» між зірками

Дослідники припускають, що ці канали є частинами розгалуженої міжзоряної мережі, утвореної під час вибухів масивних зір. Коли наднова вибухає, ударні хвилі відкидають газ і пил, створюючи порожнини. На їхніх межах утворюються нові зоряні скупчення. Згодом молоді зірки викидають струмені гарячого газу й радіації, які «проштовхують» ці канали далі, з’єднуючи між собою зоряні «бульбашки».

Цей процес отримав назву «зоряний фідбек» — ланцюгова реакція, яка не лише формує умови для появи нових світил, а й визначає структуру нашої галактики.

Цікаво, що за словами співавтора дослідження доктора Габріеле Понті, Сонце не сформувалося всередині цієї гарячої порожнини. Воно лише «випадково» опинилося у ній кілька мільйонів років тому, коли рухалося Чумацьким Шляхом. З огляду на вік нашої зірки — 4,6 мільярда років — це зовсім недавня подія.

«Це збіг обставин, що Сонце займає нині центральне місце в Локальній гарячій бульбашці. Ми просто мандруємо крізь галактику, перетинаючи її структури», — зазначає Понті.

Чому це важливо

Відкриття таких «міжзоряних тунелів» допомагає краще зрозуміти, як улаштована галактика і які механізми формують космічний простір. Ці знання можуть стати основою для майбутніх міжзоряних місій, адже тунелі потенційно вказують на області меншої щільності, де рухатися крізь міжзоряний газ легше.

Дослідження опубліковано у журналі Astronomy & Astrophysics і вже викликало великий інтерес у наукової спільноти. Фахівці вважають, що це лише початок — адже «мережа космічних тунелів» може виявитися значно масштабнішою і пов’язувати величезні ділянки Чумацького Шляху.