У Києві попрощалися із загиблим на фронті художником Давидом Чичканом

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

На церемонію прощання прийшли близькі, друзі, колеги по творчому цеху художника, військові побратими воїна, численні шанувальники митця. Над Майданом майоріли національні жовто-блакитні та чорно-червоні анархістські прапори, чию ідеологію сповідував художник.

Давид Чичкан воював у мінометному розрахунку 241-ї бригади на Запорізькому напрямку й загинув 9 серпня внаслідок дронової атаки ворога. Побратими згадують Давида як сумлінного воїна та щиру людину.

«Він міг присвятити себе мистецтву, але обрав захист Батьківщини. Він ніколи не ховався за спинами побратимів. Він чесно та сумлінно виконував свої обов’язки. Він був щирим до людей і міг знайти підхід до будь-якого побратима. Для нас його смерть стала справжнім шоком. Це велика втрата для нас», – сказав Максим Тютюнник, офіцер військово-цивільного штабу ТРО.

А побратим «Артек», продовжуючи цю думку, зазначив, що хтось краще знає, яким Давид був чоловіком, батьком чи другом, але ніхто краще за них не знає, яким він був побратимом і воїном.

«Від самого початку Давид хотів воювати зі звичайними, як він казав, «мужичними» і сидіти з ними в окопах. Хоча він мав можливість отримати солодке місце в тилу завдяки своєму величезному соціальному капіталу, але він не став його використовувати. Давид ніколи не відмовлявся від складних завдань і таких, які вважаються не дуже престижними, абощо. Він копав укриття працював у розрахунках і ніколи не відмовлявся від цього», – розповів «Артек».

Тим часом, на особливому місці Давида Чичкана у мистецтві наголосила кураторка й мисткиня Оксана Брюховецька.

У Києві попрощалися з військовим та художником Давидом Чичканом / Фото: Євген Котенко, Укрінформ

«Його творчість була не схожа на ту, що здебільшого ми бачили в сучасному мистецтві. І нам ще треба виробити інструменти й підходи, щоб читати це мистецтво та працювати зі спадщиною художника. Він критикував комерціалізацію та пособництво капіталістичним принципам споживацтва. А ще в своїх роботах Давид малював реальних людей і друзів зі своєї спільноти. І в якомусь сенсі це мистецтво є документацією часу, політичних рухів та активізму», – вважає мисткиня.

Давній товариш Давида Чичкана та активіст соціального руху Віталй Дудін вважає суспільну роль і творчість митця прикладом справжньої боротьби за «свободу для всіх».

«Таке враження, що зірка погасла і якась частина твого життя випала. Водночас у глибині душі я відчуваю радість, що така людина з’явилася на світ і прийшла в наше суспільство, щоб зробити його більш егалітарним, вільним і солідарним. Дякую тобі, Давиде, за твою боротьбу. У наш час капіталу, товарно-грошового обміну й цинізму можуть з’явитися такі чисті романтики, які готові життя своє покласти за свободу для всіх», – наголосив Дудін.

Поховали Давида Чичкана у Києві на Байковому цвинтарі. Йому було 39 років.

Давид Чичкан народився у родині київських художників Іллі Чичкана та Тетяни Ілляхової у 1986 році. Його батько Ілля Чичкан – представник Нової хвилі в українському сучасному мистецтві, його дід Аркадій Чичкан – художник-нонконформіст, учасник легендарної «Виставки 13-ти» (1979), яку провели в дусі опору до соцреалізму в мистецтві, його прадід, Леонід Чичкан – український радянський художник-соцреаліст.

Свою творчу діяльність Давид Чичкан розпочав на початку 2000-х, сприймаючи мистецтво як інструмент соціальної та політичної критики. Позиціонував себе як художник-анархіст. Активно підтримував протестні рухи – від рухів ЛГБТ до протестів профспілки працівниць PinchukArtCentre. Давид називав себе не художником, а «рисувальником» – його мистецтво поєднувало графіку, плакат, живопис, стрит-арт, перформанс і текст, він прагнув творити для робітників, а не для елітних галерей.