Чотириденний робочий тиждень: учені здивували новими висновками

Нове масштабне дослідження, результати якого опубліковані в журналі Nature Human Behaviour, показало, що скорочення робочого тижня до чотирьох днів значно покращує самопочуття працівників, при цьому не знижуючи продуктивності та прибутків компаній. Про це пише «Главком» із посиланням на BBC.

Дослідники з Бостонського коледжу відстежували чотири ключові показники – вигорання, задоволеність роботою, фізичне та психічне здоров’я –  у 141 компанії у США, Великій Британії, Австралії, Канаді, Ірландії та Новій Зеландії.

«Ми виявили значне покращення самопочуття працівників, – говорить провідний автор дослідження Вень Фань. – Компанії також відзначили зростання продуктивності та доходів. Тепер, коли випробувальний період закінчився, 90% учасників вирішили продовжити чотириденний робочий тиждень».

Чому ми все ще не працюємо менше?

Попри очевидну користь, чотириденний робочий тиждень не є поширеною практикою. Автори дослідження пояснюють це стійкою культурою понаднормової роботи в багатьох країнах, де тривалий робочий день вважається приводом для гордості.

Китай відомий своєю культурою «996», коли співробітники працюють з 9 ранку до 9 вечора 6 днів на тиждень.
У Японії неоплачувані понаднормові настільки поширені, що для позначення смерті від перевтоми існує окреме слово – каросі.

«У Японії робота – це не просто робота, це майже соціальний ритуал, – каже Хіроші Оно, експерт з ринку праці та культури праці в Японії. – Люди рано приходять і засиджуються допізна, навіть якщо немає реальної роботи, просто щоб показати свою відданість. Це свого роду уявлення. Як у бойових мистецтвах, є певний спосіб, як це робити». Він пояснює, що такий підхід підживлюється колективістською культурою Японії: «Якщо одна людина починає брати у п'ятницю вихідний, інші думають: чому вона може прогуляти роботу сьогодні?».

Багатьом може здатися дивним, що навіть законні пільги, такі як відпустка для догляду за дитиною, японці часто не використовують.

На початку цього року в Токіо розпочали пілотний проєкт із запровадження чотириденного робочого тижня для державних службовців. Дубай нещодавно запустив аналогічну літню ініціативу для своїх держслужбовців. З жовтня 2025 року 67 південнокорейських компаній почнуть експериментувати з 4,5-денним робочим тижнем.

В Індії працівники технологічного та фінансового секторів постійно відчувають тиск, що змушує їх працювати понаднормово, аби задовольнити світовий попит.

Експерти стверджують, що в таких країнах, як США та Велика Британія, понаднормова робота вважається ознакою відданості. Однак, за словами Карен Лоу, генерального директора організації 4 Day Week Global, це помилкова ідея.

«Головне не в тому, щоб втиснути п’ять днів у чотири, а в тому, щоб скоротити витрати. А тепер, коли багато завдань автоматизовано за допомогою ШІ, ми можемо легше виявляти ці неефективні завдання», – говорить Карен Лоу.

Ісландія, Південна Африка та інші країни: експерименти, які змінили все

Вже сьогодні у світі є успішні приклади впровадження нового графіку. В Ісландії близько 90% людей зараз працюють за скороченим графіком, а експеримент з переходом на чотириденний робочий тиждень визнаний «приголомшливо успішним».

У Південній Африці директор консультаційного центру Університету Стелленбос Чарл Девідс ввів чотириденний робочий тиждень для своєї команди, яка була на межі вигорання. В результаті кількість лікарняних скоротилася з 51 до чотирьох за пів року, а якість роботи покращилася.

Проте такі зміни неможливо застосовувати повсюдно. Низькокваліфіковану фізичну працю складніше реструктурувати, і роботодавці у цих секторах часто прагнуть збільшити прибуток, а не переглядати графіки, каже Лоу.

Експерти вважають, що рушійною силою цих змін є молоде покоління, яке вперше в історії ставить баланс між роботою та особистим життям вище за рівень зарплати. Глобальне опитування, проведене у 2025 році, показало, що вперше в історії баланс між роботою та особистим життям перевершив зарплату у списку пріоритетів. У Південній Кореї багато молодих працівників заявляють, що погодилися б на скорочення зарплати в обмін на більш короткий робочий тиждень.

До слова, частина міленіалів (покоління, до якого зазвичай відносять людей, які народилися приблизно з початку 1980-х до середини 1990-х років) беруть «тихі відпустки»: їдуть відпочивати, не повідомляючи про це керівництво.