Динамо Київ та Шахтар розриваються на два фронти, Полісся — на це не вистачає, а Кривбас таки щось задумав. Підсумки 3-го туру УПЛ

Українська Прем’єр-ліга в цьому сезоні тішить нас нововведеннями, і тому після третього туру національної першості ми не будемо спостерігати за матчами чемпіонату трохи більше півтора тижні. Бо наступними вихідними гратимуть матчі ранньої стадії Кубка України. Тож цей вікенд став фактично водорозділом, який відокремив для команд стартовий відтинок змагань. Дивимось, що вони там награли.

Тріо єврокубкових "лузерів" повернулись на внутрішню арену, але впорались лише двоє

Київське Динамо, донецький Шахтар та житомирське Полісся посеред тижня так чи інакше поступились у своїх єврокубкових протистояннях, нехай "гірники" зробили це лише в серії пенальті, а "вовки" все одно вийшли до наступного раунду. Очок у скарбничку країни такими темпами ми точно не назбираємо, тож є привід командам над цим замислитись. Але наразі нас це не бентежить — було цікаво, як це тріо буде відходити від чергових виїздів у, як передбачалось, важких матчах чемпіонату, і все це за кілька днів до початку плей-оф кваліфікації Ліги Європи та Ліги конференцій УЄФА.

Динамо традиційно грало першим, бо першим і відстрілялось (чи що там робила команда Олександра Шовковського на Кіпрі) посеред тижня. Суперником був кам’янець-подільський Епіцентр, який дуже якісно зарекомендував себе в першому турі в матчі проти Шахтаря (0:1), але потім мав ніяковий виїзд до ЛНЗ у Черкаси (0:1). І зрештою "біло-сині" приїхали у Тернопіль на Шухевича… і спокійно резервним складом обіграли підопічних Сергія Нагорняка.

Нарешті за Динамо в чемпіонаті зумів відзначитись голом Едуардо Герреро. Міг і дублем, і навіть хет-триком, бо суперники дозволяли це робити, але наразі обмежився лише одним голом. Та й загалом кияни явно не побачили навпроти себе тієї ешелонованої та більш-менш надійної оборони від Епіцентру, якій тривалий час удавалось стримувати Шахтар. Проте свій гол новачки "еліти" таки знайшли, і він став для них першим на цьому рівні. Олександр Климець таким чином увійде в історію клубу, але навряд чи це є суттєвою розрадою для команди з "нулем" залікових балів.

І якщо Динамо грало надвечір у суботу, то донецький Шахтар долучався до розвитку подій уже посеред недільної ігрової програми. "Гірники" поїхали до Рівного, де їм останніми роками дуже непросто даються матчі проти місцевого Вереса, що зрештою призводить до непотрібних для них утрат очок. Ризик існував і цього разу — просто жахлива кадрова ситуація для Арди Турана, яка в підсумку ризикує ще погіршитись, бо Аліссон і перший тайм не подужав, а Конопля з м’язовим пошкодженням залишив поле посеред другого. Такими темпами й заявки не буде набиратись без залучення "молодіжки".

Що ж до самої гри, то "вау"-ефект від виступів команди Олега Шандрука зразка минулого сезону потрохи перетворюється на даність. Як тільки в попередній кампанії "червоно-чорні" відчули, що не вилетять, то їхній запальний футбол згас. А цього літа команду залишили лідери накшталт Гайдучика та Степанюка, і що робити в оновленому складі атаки рівненці наразі вигадати не можуть. Момент Ндукве в першому таймі міг поставити Шахтар у скрутне становище, бо команда Турана грала без номінального форварда й мала проблеми з подоланням восьмимісного автобусу Вереса, але треба забивати, щоб потім на щось претендувати.

У грі проти Динамо, до речі, у команди Шандрука була та сама історія. "Гірники" з часом таки зробили свою справу, обидва їхніх правих захисники відзначились голами, але наразі видно, що форсування підготовки тривалістю в три тижні на дистанції може вилізти боком, тож цей відпочинок від матчів Кубку буде дуже доречним саме донеччанам.

Останніми серед наших європейських бійців за часом брались до справи гравці житомирського Полісся. І тут Руслан Ротань також не обійшовся без ротації, але це в підсумку знову коштувало його команді результату. Як і в матчі проти Колоса тиждень тому (0:1), "вовки" мали значні проблеми в побудові атак, і зрештою навіть після появи на полі гравців "основи" не тільки краще не заграли, а й змучились настільки, що пропустили другий м’яч.

Із іншого боку, очевидною стає робота Віталія Пономарьова над покращенням гри ЛНЗ. Раніше це була команда, у якої неначе полярна зірка в небі виблискує Яшарі, а решта футболістів просто намагається триматись поблизу. Так от — Яшарі у Житомирі не було взагалі через якесь неназване пошкодження, але чи постраждала від того команда гра ЛНЗ? Ні. Скоріше навпаки — кожен виконав свою роль, що зрештою принесло команді перемогу.

А ще Пономарьов за ці протистояння проти Руслана Ротаня в якості тренера спочатку Руху, а тепер і ЛНЗ, став для колеги за цехом справжнім нічним кошмаром — лише одна перемога на боці нинішнього тренера Полісся, та й та — у Кубку.

Найбільш яскравий матч туру був у понеділок, найменш яскравого — не було взагалі

Хвилю "зради" від німецьких уболівальників на адресу їхнього футбольного керівництва країни свого часу ми можемо зрозуміти в контексті того, що матчі по понеділках — річ нікому з глядачів непотрібна, бо втрачається сенс самого поняття "футбольного вікенду". Утім, хай йому грець, наразі не ті часи, щоб жалітись на те, що можна подивитись кожен матч УПЛ окремо один від одного.

Тим паче, коли йдеться про гру такого рівня, як продемонстрували луганська Зоря та криворізький Кривбас на стадіоні Динамо ім. В. Лобановського. Передусім, подякувати треба команді Патріка ван Леувена — її провокація з грою високою лінією захисту вдалась на славу. Це спочатку змусило колектив Віктора Скрипника припускатись результативних помилок у захисті, а потім думати над своєю грою, що далеко не кожен суперник у нашому чемпіонаті може забезпечити.

Як наслідок, Зоря вчилась грати проти такого непересічно агресивного футболу просто нальоту, і таки навчилась, бо за рахунок дубля від Пилипа Будківського "мужикам" удавалось бути постійно десь поблизу порятунку результату гри. Але через шалений внесок у порятунок власних воріт голкіпера Кривбасу Кемкіна ми так і не побачили камбек Зорі, який би точно не був би менше цікавим, аніж Карпати — Шахтар тижневої давнини. Щоправда, тоді на стадіоні України був аншлаг (у межах дозволеного), а тут був понеділок, і тренери могли хоч у "Міста" грати поміж технічними зонами — їм би ніхто не заважав.

Верес та Епіцентр згубив календар, Олександрію — вага "срібла"

За підсумком третього туру ми маємо три команди, які не здобули ще жодного залікового балу в новому розіграші УПЛ. При цьому вимагати фантастичних результатів від Вереса та Епіцентру могли б лише справжні лихварі, бо коли в тебе серед трьох суперників двоє — це Динамо та Шахтар, то доводиться або творити дива, або змиритись із долею. Див ми так і не побачили.

Але до останньої команди з цієї трійки питань назбиралось уже занадто багато. Олександрія минулого року здобула "срібло" — беззаперечно історичний успіх для клубу, але те, що відбувалось із цим "срібним" колективом потім, інакше, окрім як розкладання, не назвати. Наслідки ми бачимо вже в цьому сезоні: виліт із єврокубкової кваліфікації вже на першому супернику, а також жахливий старт у чемпіонаті.

Три матчі — три поразки — два забитих м’ячі. При цьому нерви здали в захисника Кампуша, тому він відпочиватиме ще три наступні матчі, а також перед матчем проти Металіста 1925 з’ясувалось, що капітана Кирила Ковальця відсторони від роботи з командою після вилучення в тому ж таки матчі проти Кудрівки (1:3), де червону отримав і португалець. Можна собі лише уявити, що відбувається в роздягальні колективу Кирила Нестеренка перед грою.

Хоча що там уявляти — достатньо подивитись на гру команди в домашньому матчі проти харківського Металіста 1925. Купа помилок у обороні та відсутність морально-вольових якостей під час гри перед власними вболівальниками, які, виходить, прийшли подивитись радше на тріо колишніх гравців власної команди в складі суперників, аніж на нинішніх виконавців. А колектив Младена Бартуловича тим часом опинився в потрібному місці й нарешті не просто забив у ворота суперників перші м’ячі після повернення до "еліти", а й уперше переміг.

Колос хоча б призупинили лише з третьої спроби

Ковалівський Колос продовжує приємно тішити своєю грою в новому сезоні. І немає сумнівів у тому, що якби не вилучення Арінальдо Ррапая вже на 32 хвилині матчу проти львівських Карпат, "колоскам" удалось би зробити те, що за тиждень до цього не зумів зробити Шахтар із трьох спроб — утримати переможний результат.

Бо от рівно настільки добре грає команда Руслана Костишина, наскільки про неї пишуть/говорять. Гумор про Колос, який добре вміє грати "на нуль", — тепер просто частина історії. Ця команда не просто гостро вміє атакувати, а й контролює хід подій та вміє нав’язувати свій футбол опонентам. Але для цього, як ми мали нагоду пересвідчитись, потрібні всі 11 гравців на полі. Якщо забрати одного з них, та ще й головного виконавця стандартів та мозок у центральній ланці, то одразу будуть проблеми. Карпати дотиснули суперників. Але лише до нічиєї, тож команда Владислава Лупашка й досі без перемог у новому сезоні.

Оболонь несподівано високо, а Кудрівка успішно грає в "свій" футбол

Ще однією командою, яку мало хто очікував побачити у верхній частині турнірної таблиці, бо вона банально нас до цього не привчила за останні роки, є київська Оболонь. При цьому раніше "пивовари" могли похизуватись хіба що вдалими матчами на власному полі, де їх підтримує весь житловий масив на півночі столиці. Але на початку сезону команда Олександра Антоненка вже двічі побувала у відрядженнях, але на її результати це навіть позитивно вплинуло.

Цього разу "пивовари" в стартовому матчі туру здолали львівський Рух на виїзді (2:1). При цьому зробили це в грі, де команди, як здалось, не знають інших методів відзначатись голами, окрім успішного виконання стандартів. Можливо, воно й на краще — ми одразу назбирали собі претендентів на звання автора найкрасивішого гола за вікенд, а Оболонь у підсумку здобула три очки. Команді Івана Федика тим часом є, про що замислитись, бо коли в соціальних мережах виринають такі коментарі від близького оточення керівництва щодо ситуації в клубі, які ми побачили після цього матчу, то постає занадто багато незручних запитань.

Також цього туру мала місце непересічна подія в розрізі початку цього сезону — уперше два з чотирьох новачків перетнулись поміж собою. Сенсаційна після першого туру Кудрівка відходила від поразки Зорі на другому ігровому тижні (1:2), а СК Полтава навпаки тішився від перемоги над Вересом (1:0), тоді як спочатку програв Руху (1:2).

І цього разу команда Павла Матвійченка та Ігоря Тимченка також забила у воротах суперників, але лише наприкінці гри, коли за спиною Восконяна вже побували три м’ячі. Так, два з них Кудрівка провела з пенальті зусиллями досвідченого Шаповала, а от гол Козака наприкінці першого тайму був результатом того, що ще не одній команді УПЛ на шляху колективу з Чернігівщини буде дошкуляти — контратаки. І начебто й клуб із невеличкого населеного пункту, а ще трохи, і відвідуваність на Оболонь-Арені буде вищою саме в новачків, а не в її власників.

Гол туру

Ростислав Лях (Рух)

Сергій Суханов (Оболонь)

Рамік Гаджиєв – другий гол (Металіст 1925)

Вінісіус Тобіас (Шахтар)

Карлос Парако (Кривбас)

Повага туру

Найкращий гравець туру — Олександр Кемкін (Кривбас).

Найкращий тренер туру — Патрік ван Леувен (Кривбас).