Стрілянина на Поштовій виявилась зйомками фільму: режисер розповів, що це за кіно і де можна буде подивитися

Стрілянина на Поштовій площі у неділю, 17 серпня, налякала киян та миттєво облетіла соціальні мережі. Пізніше з’ясувалося, що цей інцидент був не більше ніж частиною зйомок нового українського фільму "Кіллхаус" про реальну спецоперацію наших військових.

"Телеграф" поспілкувався з режисером майбутньої стрічки Любомиром Левицьким про те, чому для зйомок обрали центр столиці, як забезпечували безпеку під час роботи зі спецефектами, чим фільм буде відрізнятися від голівудських бойовиків та коли українці зможуть його переглянути.

Серед його робіт — перший український молодіжний трилер "Штольня" (2006), стрічка "Тіні незабутих предків" (2013), одна з найкасовіших українських комедій "Скажене весілля 3" (2021) та документальний фільм "Ми були рекрутами" (2024) про реальні військові події.

"Насправді це не бойовик, а тактичний екшн"

— Чому ви вирішили знімати бойовик у центрі Києва й саме Поштову площу обрали для драматичних сцен? Яке значення має це місце в контексті фільму?

— Насправді це не бойовик. Чомусь так охрестили, але я б назвав це тактичний екшн. Це історія, яка відбулася насправді.

Вона подана у формі документального фільму "Іди за мною", який можна подивитися на YouTube. Це неймовірна й унікальна операція, здійснена українськими військовими.

Саме вона лягла в основу сценарію "Кіллхаус", який далі був доповнений художнім домислом і зрештою переріс у міжнародний формат історії. У фільмі беруть участь три підрозділи: 3-тя штурмова бригада, підрозділ СБУ-ЦСО та підрозділ ГУР.

Уся історія розгортається паралельно в кількох операціях. Одна з них відбувається в центрі Києва, де СБУ запобігає терористичному акту, який міг статися в столиці.

Серед локацій є метро "Кловська", де ми вже проводили зйомки. А вчора ми перезнімали сцену переслідування, де автомобіль із терористом зупиняють просто на набережній біля Поштової площі.

— Тобто акторами є чинні військові?

— Так, 80% акторів у фільмі це справжні чинні військові та ветерани, а 20% — дуже класні українські актори. Вони діляться досвідом із військовими й водночас отримують від них зворотний досвід. У цьому плані проєкт є дуже експериментальним. Але загалом наше завдання — залучити до зйомок якомога більше військових.

По суті, це прецедент у світовому масштабі, коли у фільмі бере участь стільки справжніх військових. Нам доводиться підлаштовувати таймінги, графіки, підбірки, враховувати військові розпорядження. Буває, що вони приїжджають на зйомки між завданнями, і через це процес трохи затягується.

— Наскільки охоче командири відпускають військових на такі зйомки?

— Це складне питання, тому що нам інколи доводиться буквально "боротися" за можливість участі військових. Але всі розуміють контекст фільму, його місію та масштаб, розуміють, наскільки важливо сьогодні показувати нову мілітарі-культуру й створювати нове кіно. Тому командири роблять справжні чудеса, щоб відпускати, якщо є така можливість. А якщо можливості немає — нам доводиться чекати.

Ми мали завершити зйомки ще місяць тому, але саме через очікування військових для деяких сцен процес затягнувся.

"Патрульна поліція контролювала рух, щоб нікого не турбувати"

— Які заходи безпеки були вжиті під час зйомок зі стріляниною в центрі міста?

— Перш за все, це абсолютно кінореквізит. Ми використовуємо аудіовізуальні ефекти, тобто це не справжні постріли, усе робиться безпечно. Крім того, аудіовізуальні засоби ми не залучаємо під час повітряної тривоги — це категорично заборонено і чітко погоджено.

Щоб отримати дозвіл на зйомку цієї сцени, нам довелося протягом двох місяців зібрати 11 погоджень від усіх відповідальних інституцій, які опікуються питаннями безпеки. Це забрало чимало часу. У результаті ми домовилися, що зйомки проїздів проводимо зранку, за мінімального трафіку, щоб нікого не турбувати. На місці працювала патрульна поліція, яка контролювала рух, щоб випадкові перехожі не опинилися занадто близько й не подумали, що події відбуваються насправді.

З нами завжди була знімальна техніка, і з екранів було видно, що це саме кіно. Але все одно могли бути люди, які занепокоїлися. Ми щиро просимо вибачення у тих, кого це налякало. Думаю, таких було небагато, але все ж таки.

— Ви згадали про 11 інстанцій — хто саме входив до цього списку?

— Це і КМВА, і поліція, і СБУ, і ГУР, і різні громадські безпекові організації, і служби, що відповідають за дорожній рух. Я навіть не пригадаю всіх наших партнерів, які були залучені до цього процесу.

— Чи очікували ви, що сцени викличуть паніку серед киян? Чому не проінформували жителів перед тим?

— Річ у тім, що повідомлення було, але воно вийшло із затримкою. У мерії були всі документи, вони знали, що ми будемо проводити зйомки з аудіовізуальними ефектами, і мали зробити оголошення завчасно.

Воно дійсно з’явилося, але вже трохи пізніше — ближче до обіду. А зйомки у нас проходили зранку. Думаю, це було пов’язано саме з вихідним днем.

— Чи вважаєте ви, що ця історія зі "стріляниною на Поштовій" допомогла зробити фільм більш впізнаваним?

— Чесно кажучи, мені дуже складно оцінити, наскільки багато людей про це почули.

Але я знаю, що ряд телеграм-пабліків (як офіційних, так і тих, що займаються перепостами) поширювали цю новину. Здебільшого йшлося про те, що відбулася стрілянина під час зйомок фільму. Проте я не бачив багато постів з назвою самого фільму.

Я не вважаю, що ці пости працювали як реклама кіно. Єдине, що вони заспокоювали людей, пояснюючи, що це була саме зйомка фільму. Іноді називали це "зйомкою бойовика".

"Я вирішив не давати ворогу говорити українською"

— Якою ви бачите місію цього фільму: розважити, надихнути чи зафіксувати історію?

— Ми хочемо підняти тему викрадених дітей в Україні, тому що історія про дівчинку, викрадену росіянами, — це ключова і дипломатична місія фільму.

Друге — показати, як змінилися сили оборони та українські спецслужби. Це вже практично одні з найкращих спецслужб у світі, і ми хочемо це зафіксувати. Мілітарна культура, яка з’явилася в Україні, неймовірна та потужна. Її дуже важливо зафіксувати саме зараз. Якщо Голлівуд зніме фільм про нас першим, це буде не наше кіно. Ми маємо робити це самі, бо сьогодні особливо не вистачає висвітлення наших досягнень.

Більшість моїх друзів і знайомих зараз — військові. І значний відсоток із них відчуває дефіцит цінності своїх дій. Вони повертаються на ротацію, з бойової техніки до міста, бачать, що місто живе, бізнес працює, все добре… Але люди не завжди розуміють, що вони роблять і якою ціною.

Якщо ми не покажемо їхню сміливість, винахідливість та професіоналізм, то це не відобразиться у суспільстві. Голлівуд прославив американську армію — чому б нам не зробити те саме для наших військових? Саме зараз є час показати це.

Ми використовуємо справжніх військових, справжніх людей, які грають самих себе. Серед цікавих фактів про фільм — реальні позивні залишаються без змін. А ще у фільмі грає американська журналістка Одрі МакАлпайн, що працює в United24. Щобільше, це один з перших фільмів у історії, де використовуються реальні бойові FPV-дрони. Стрічка включає багато унікальних елементів, яких немає в інших проєктах.

Головна історія проста — об’єднання сім’ї, роз’єднаної війною. Це метафора України, яку ми хочемо "з’єднати" в кінці фільму. Це емоційна і красива історія, яка не є бойовиком, а динамічною й напруженою історією, що надихає і цивільних, і військових.

Ми прагнемо донести цю історію всьому світу через глобальні платформи — Netflix, Apple TV та інші. Це не просто розважальне кіно. Від початку повномасштабної війни кіно для мене перестало бути цікавим просто як мистецтво. Воно має бути інструментом впливу на суспільство.

Саме тому ми проводимо багато консультацій із військовими службами та міжнародними експертами, щоб усе було максимально достовірно та змістовно.

— Які міжнародні фестивалі чи прокатні платформи розглядаєте?

— Я не впевнений, що це кіно буде фестивальним форматом. Воно все-таки розраховане на широку аудиторію.

Мені бачиться його більше як блокбастер. Я режисер, який вкладає складні сенси у прості форми. Мені подобається давати людям "гірку пігулку, загорнуту в солодкий шоколад", щоб вони змогли "смакувати" історію, але водночас дістатися до основного сенсу та зрозуміти, що це працює.

Подивимося, чи будуть фестивалі доречні для цього проєкту.

— Цей фільм буде з англійськими субтитрами?

— Ми будемо робити дубляж за потреби: якщо буде міжнародна дистрибуція, фільм отримає англійську озвучку. В Україні він виходитиме в оригіналі українською, із дублюванням англійськими акторами.

У фільмі використовується три мови: українська, англійська та російська. За законом про дубляж, фрази російською не можуть перевищувати 10% від загальної кількості діалогів. Тож мені довелося обирати: залишати російську або англійську. Я вирішив не давати ворогу "говорити" українською — чесно кажучи, мені це не хотілося.

Діалогів російською небагато, але їх достатньо для сюжету.

"Бюджет фільму — близько 800 тисяч доларів, це абсолютно приватний проєкт"

— Який бюджет фільму та хто є інвесторами проекту? Чи отримуєте ви підтримку від Держкіно або інших державних інституцій?

— Бюджет фільму складає близько 800 тисяч доларів. Це абсолютно приватний проєкт.

Я є генеральним продюсером та ініціатором. У нас є офіційні партнери — кілька великих українських брендів: Карпатська джерельна, WorkUA, компанія Дарниця, Adaptis та ще ряд інших компаній.

Наша фінансова модель базується на спонсорських внесках і приватних інвестиціях бізнесу. Ми сподіваємося повернути ці кошти через прокат фільму.

Я мав можливість отримати державне фінансування, але відмовився. На мою думку, наразі це було недоречно.

— Як воєнний стан впливає на процес кіновиробництва в Україні загалом?

Я чула, що зараз знімається значно менше фільмів, ніж раніше. Більшість тих, що виходять, були зняті ще до повномасштабного вторгнення.

— Так і є. Насправді все це пов’язано з фінансуванням. Раніше більшість кіноіндустрії фінансувалася державою — десь на 90%.

Зараз лише кілька великих студій знімають кіно під час війни. Наприклад, FilmUA знімає хорори та комедії, недорогі фільми до 500 тисяч доларів. Також є невеликі продюсерські компанії, які працюють із блогерським кіно, де маркетинг будується на блогерах-мільйонниках. Це теж недорогі проєкти, але вони окупаються внаслідок такої маркетингової моделі.

Наш фільм — інший. Він фактично мав би коштувати близько 3 мільйонів доларів, якби ми робили його у стандартному кіновиробництві. Ми багато в чому йдемо на жертви, щоб реалізувати проєкт із тією командою та підходом, який у нас є. За наявний бюджет ми робимо все можливе і навіть трохи більше, ніж можна було б очікувати.

— Щодо зйомок на Поштовій площі — перекриття доріг, мабуть, коштує чималих грошей?

— Ми не перекривали дорогу повністю, бо це реально дуже дорого. Це хороший приклад того, як ми працюємо.

Зазвичай перекриття дороги включає патрульні автомобілі, які направляють трафік в об’їзд. У такому випадку місто повинно б заплатити дуже великі кошти, адже залучено багато служб — поліція, сервіс, інші міські служби.

Ми ж працюємо інакше: патрульні автомобілі на момент зйомки кадру лише трохи сповільнюють трафік на одну хвилину, не зупиняючи його. Це дозволяє нам отримати "чисту дорогу" для зйомки, наприклад, на 2 кілометри. Ми знімаємо кадри, передаємо апаратуру далі, і рух продовжується.

Тобто ми не створюємо незручностей для міста чи людей. Кадр триває 30–40 секунд і майже не впливає на трафік.

І це при тому, що ми офіційно сплачуємо лише за послуги поліції.

— Коли вийде фільм і чи зможуть українці подивитися його безплатно на легальних платформах?

— Фільм у листопаді вийде в кінотеатрах, і, я думаю, буде показаний у повному кіноформаті. Наша велика аудиторія — це військові, і всі вони хочуть дивитися кіно на великих екранах із хорошим звуком. Ми сподіваємося, що кінотеатрам сподобається фільм, і вони покажуть його протягом двох місяців, щоб він "пожив" у прокаті.

Після цього фільм з’явиться на офіційних платформах. Ми плануємо вести переговори з Netflix, але маємо на увазі міжнародний Netflix, а не український, який обмежений територією України. Їхнє рішення залежить від успіху фільму в кінотеатрах та від того, наскільки зрозумілою буде історія для світової аудиторії.

Фільм не буде доступний у піратських версіях. Ми вже давно працюємо з компаніями, які блокують незаконне поширення контенту, і цей процес ефективно працює вже понад десять років.

Через приблизно пів року після релізу планується прем’єра на міжнародній платформі.