Заочне правосуддя: як Україна карає зрадників з окупованого Криму

Українські суди дедалі частіше розглядають справи про державну зраду та колабораціонізм без присутності обвинувачених. З 2014 року прокуратура АР Крим розслідує сотні проваджень проти тих, хто перейшов на бік окупаційної влади, однак більшість підозрюваних переховується на тимчасово окупованій території чи за кордоном. Тому вироки виносять заочно, а виконати їх можна лише після затримання підсудних або їх добровільної явки.

Шансів на добровільну явку майже немає, а міжнародний розшук через Інтерпол майже не працює. Чому так і що з цим робити — Суспільне Крим розповідають прокурори та правозахисники.

Керівник прокуратури Автономної Республіки Крим і міста Севастополя Ігор Поночовний повідомив, що після повномасштабного вторгнення кількість вироків зросла у рази.

“До повномасштабного вторгнення справи до суду направлялись, але, на жаль, вироки ми отримували досить рідко. За державну зраду, наприклад, до повномасштабного вторгнення було лише декілька вироків. Після повномасштабного вторгнення ми вже маємо 230 вироків за державну зраду, 60 вироків за колабораційну діяльність і 11 вироків щодо 12-ти воєнних злочинців”, — сказав він.

За словами прокурора, від 2014 року відомство розслідує понад 800 кримінальних проваджень у справах про держзраду. Це одна з категорій, де дозволено розгляд без присутності підозрюваних. П’ятеро людей отримали реальні вироки, ще 230 — заочно.

“Механізмів всього два. Або з’явлення особи добровільно до правоохоронних органів або до суду, або затримання цієї особи. Шансів і очікувань, що ці особи добровільно з’являться — досить мало. Тобто розрахунок йде на те, що їх можуть затримати або в Україні, або за межами України”, — зазначив Поночовний.

Для міжнародного розшуку Україна подає дані таких обвинувачених до Інтерполу. Однак, як пояснює колишній заступник міністра юстиції Іван Ліщина, цей механізм малоефективний.

“У них прямо в статуті прописано, що вони не займаються політичними, воєнними чи військовими справами. З одного боку це дратує, бо насправді ось цей механізм ми не можемо використати проти російських воєнних злочинців. А з іншого боку — це захищає наших воєнних, бо росіяни таким же самим чином дзеркально відкривають кримінальні справи і вони також є учасниками Інтерполу”, — пояснив Ліщина.

Правозахисники вважають, що дієвішими могли б бути двосторонні угоди між Україною та іншими державами.

“Якщо якась держава на двосторонній основі зобов’яжеться виконувати всі ордери на арешт, про які отримує інформацію з України, то в разі перебування на її території такої особи — це може спрацювати.. Але для цього мають бути створені відповідні умови. Поки що цього немає”, — сказав виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко.

Справи розглядають за процедурою in absentia — без участі обвинуваченого. Повідомлення про відкриття кримінального провадження публікують на сайті Офісу Генпрокурора, у газеті “Урядовий кур’єр” та через мобільний зв’язок. Але, за словами Ліщини, Європейський суд з прав людини визнає такі вироки лише за умови підтвердження, що особа була особисто поінформована і добровільно відмовилась від участі.

“Європейський суд вважає загальним правилом: особа має постати перед судом. Інше правило — особа може відмовитись від цього права. Але має бути підтвердження, що відбулось особисте повідомлення, і що особа погодилась не бути присутньою у процесі”, — пояснив адвокат.

Правозахисники підкреслюють, що заочні вироки радше є заявою про намір покарати, ніж реальним покаранням.

“Ми їх не караємо в результаті таких вироків. Це скоріш заяви про намір покарати. Має відкриватися кримінальна справа, мають розшукувати тих, хто є злочинцями, чекати на можливості їх потрапляння в юрисдикцію України”, — наголосив Павліченко.

Поночовний додав, що Україна проходить унікальний досвід, адже розслідує злочини без доступу до територій, де вони скоюються.

“У світі немає країни, де б відбувались подібні збройні конфлікти, як в Україні, починаючи з 2014 року. Тому і здобути якусь практику, або перейняти чийсь досвід немає можливості”, — сказав він.

На думку прокурора, для більшої ефективності варто розширити перелік статей, які дозволяють заочне розслідування.

“Оскільки в Криму діяла “самооборона Криму”, “самооборона Севастополя”, якими прикривались російські військові, ми можемо скеровувати їх до суду в порядку спецрозслідування тільки за умови, що їхні дії підпадають під статті про держзраду або посягання на територіальну цілісність. Наприклад, стаття 260 — участь у незаконних збройних формуваннях — наразі не підпадає під цю процедуру”, — пояснив Поночовний.

За словами експертів, якщо обвинуваченого важко затримати, його можна обмежити в правах, зокрема майнових, через санкції. Для цього прокуратура АР Крим співпрацює з Міністерством юстиції.