Ці трибуни бачили багато чого: як виглядав легендарний стадіон у центрі Києва 100, 50 та 15 років тому

У центрі сучасного Києва стоїть один із найзнаковіших спортивних об’єктів України — Національний спортивний комплекс "Олімпійський". За свою вікову історію цей стадіон пережив революції та війни, бачив тріумфи та поразки, неодноразово змінював назви та образ.

Від скромного "Червоного стадіону" з дерев’яними лавами до сучасної арени класу "Еліт" — це історія не просто спортивної споруди, а літопис українського спорту та архітектури XX-XXI століть. "Телеграф" розповість його історію докладніше.

Народження легенди: "Червоний стадіон" 1923 року

Історія розпочалася 12 серпня 1923 року, коли на схилі Черепанової гори відкрився перший сучасний стадіон Києва. Тоді він називався "Червоний стадіон" і став першою повноцінною спортивною ареною столиці.

Проєкт реалізували завдяки ініціативі угорського політичного діяча Лайоша Гавро та інженерного таланту Л.І. Пільвінського. Будівельники виявили винахідливість: трибуни звели на природному схилі гори, доповнивши їх насипами з уламків будівель. Довгі дерев’яні лавки могли вмістити 14 тисяч глядачів — на той час значна цифра.

Урочисте відкриття ознаменувалося проведенням змагань першої Олімпіади Київщини. Вже 1924 року стадіон модернізували: перебудували футбольне поле, додали бігові доріжки, роздягальні та душові.

До появи стадіону "Динамо" 1933 року саме "Червоний" був головною футбольною ареною Києва. Тут формувався київський спортивний дух, проходили не лише футбольні матчі, а й масштабні змагання з легкої атлетики.

Амбіції республіканського масштабу

Коли 1934 року Київ отримав статус столиці УРСР, виникла потреба у грандіознішій спортивній арені. 1935 року оголосили конкурс на реконструкцію "Червоного стадіону", переможцем якого став архітектор М.І. Гречина.

Проєкт "Українського республіканського стадіону" вражав масштабами: 50 тисяч місць, прилегла широка територія з широкими алеями. Це стало фундаментом майбутнього "Республіканського стадіону".

Будівництво стартувало 1936 року. Східні трибуни органічно вписалися в рельєф Черепанової гори, а західні збудували штучно, розмістивши там адміністративний комплекс з урядовою трибуною, готелем та спортивними залами. Передбачили систему освітлення та радіофікації.

Головною архітектурною домінантою стала грандіозна колонада з 22 колон коринфського ордера біля головного входу. Хоча до війни її не встигли добудувати, колонада стала візитівкою комплексу.

Випробування війною та відновлення

Доля внесла жорстокі корективи: урочисте відкриття нової арени було призначено 22 червня 1941 року, яке так і не відбулося. Але під час окупації стадіон продовжував працювати як спортивна арена.

Однак після звільнення Києва у 1943 році вимагав серйозного відновлення. Вже у червні 1944 року провели перші відновлювальні роботи. Післявоєнна реконструкція включала завершення знаменитої колонади, спорудження огорожі, нову систему освітлення з потужними прожекторами, встановлення табло та облаштування сучасних майданчиків для тенісу, волейболу, баскетболу та містечок.

Епоха масштабних перетворень

У 1962 році стадіон перейменували на "Центральний", а до 1966 року почалася грандіозна реконструкція. Встановили другий ярус трибун, що дозволило вмістити до 100 тисяч глядачів – стадіон став одним із найбільших у Європі. Оновили табло, з’явилися нові журналістські ложі та навіть трамплін для стрибків на лижах.

Стадіон мав прийняти матчі футбольного турніру XXII Олімпійських ігор, а 1975 року на його полі київське "Динамо" святкувало перемогу у Кубку володарів Кубків УЄФА. Підготовка до Олімпійських ігор 1980 року принесла нову хвилю модернізації: покращили дренаж поля, збудували чашу для олімпійського вогню, замінили щогли освітлення, забезпечивши можливість проведення вечірніх матчів.

Сучасна ера НСК "Олімпійський"

1996 року стадіон отримав нинішню назву — Національний спортивний комплекс "Олімпійський". Реконструкція кінця 90-х включала встановлення індивідуальних сидінь (що знизило місткість до 83 тисяч осіб) та оновлення покриттів бігових доріжок та футбольного поля.

Найбільша сучасна реконструкція стартувала у 2008 році у межах підготовки до чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Німецька компанія GMP покращила арену до класу "Еліт" із сучасними системами безпеки та відеоспостереження.

Повністю перебудували нижній ярус трибун, встановили навіс із напівпрозорої мембрани, створили скляний фасад чаші стадіону, реконструювали VIP-зони. Арена отримала всі необхідні зручності для проведення міжнародних турнірів найвищого рівня.

Тріумфальне відродження

Урочисте відкриття оновленого стадіону відбулось 8 жовтня 2011 року. Грандіозне театралізоване шоу за участю двох тисяч артистів стало справжнім святом для всієї країни.

Перший матч на новій арені відбувся 11 листопада 2011 року між збірними України та Німеччини. Яскрава нічия 3:3 стала гідним дебютом для оновленого стадіону.