Гряде нове майбутнє — і для медіа теж

Ми живемо у світі, який очікують глибокі зміни. Наші минулі трансформації, такі як революція 1917 року, були ініційовані соціальними протестами — люди призвели до змін соціального порядку, оскільки стара система їх недооцінювала. Вони прагнули щасливішого майбутнього. Перебудова теж мала на меті контроль майбутнього, але вже зроблений згори. Причому нагорі залишалися практично ті ж самі люди, з цієї причини це і була перебудова, а не революція.

Контроль майбутнього не менш важливий, ніж контроль сьогодення, де держава досягла найбільшого успіху, і контроль минулого, яким займаються освіта, література і мистецтво, що несуть нам потрібну картинку «штучної» дійсності, коли ми вже не в змозі перевірити, чи все це було насправді.

Товариш Сталін добре це розумів, весь час займаючись репресивним контролем над суспільством, що розв’язувало йому руки, оскільки альтернативність інтерпретацій не допускалася. Путін, хоча і в більш м’якій формі, зайнятий зараз тим же — побудовою і поліпшенням своєї репресивної системи, яка дасть йому досидіти до кінця. Він будує ту ж модель: почав із «ворогів народу» у вигляді «іноагентів», а зараз узагалі починає карати за не той пошук в інтернеті. Тобто практично запроваджує інтернет-поліцію. Нові часи вимагають нового контролю.

Революція, що відбувається зараз зі штучним інтелектом, призведе взагалі до непотрібності людей. Вони перестають бути головною розумовою силою, штучний інтелект забере у них робочі місця: від журналістів до лікарів. Страх перед майбутнім — не дуже хороший знак.

Російський письменник Олексій Крол пише на своїй фейсбук-сторінці, цитуючи Мо Гавдата: «На відміну від попередніх технологічних революцій, які в основному стосувалися ручної праці, нова хвиля автоматизації, за його словами, вдарить по освічених професіоналах і представниках середнього класу, які складають основу сучасної економіки. Народжений в Єгипті технічний фахівець, який став мільйонером до 29 років, вважає, що масштабне витіснення працівників призведе до небезпечного рівня економічної нерівності. Без належного регулювання ШІ посилить концентрацію багатства і влади у власників технологій, а мільйони людей опиняться позбавленими місця в новій економіці».

Мо Гавдат також нібито серйозно розводить майбутніх людей і можливість працювати: «Нас ніколи не змусять прокидатися щоранку і присвячувати 20 годин на день роботі. Ми не створені для цього. Ми визначили свою мету як роботу. Це капіталістична брехня».

Дивно, але ми все життя мріяли не ходити на роботу, а тепер боїмося настання цього періоду. Суспільству і державі буде дуже складно контролювати слова і поведінку безробітних людей. Пропаганді доведеться досягти небачених висот, щоб домогтися відсутності соціальних потрясінь, що йдуть від людей, які сидять у бездіяльності вдома. До речі, поліції — також. Людина, не обтяжена соціальними умовностями й заборонами, завжди небезпечна для інших. Вона випадає з нав’язуваної масової поведінки.

Крол також підкреслює важливу річ: «Виникає головне питання: а які професії залишаться? Відповідь відома — креативні. Тому що ШІ не здатний нічого творити. Він ефективний компілятор, який погано дає раду з невизначеністю. Тому, коли ми читаємо новини, що нова модель обійшла всіх у математиці, ми не бачимо нормальних бенчмарків за художніми текстами. І як людина, глибоко занурена в це, я розумію: нормальні видавці взагалі не хвилюються. З моменту появи GPT — три роки вже буде в жовтні — в креативній сфері немає жодного кроку вперед. У створенні контенту — відео, наприклад — ШІ вже робить спецефекти, якісь фрагменти. Оператори стають непотрібними. Але з точки зору драматургії — нічого не змінилося. Талановитих сценаріїв, книг більше не стало».

Час тепер летить занадто швидко. З цієї причини настають нові війни й нові землетруси, які будуть змінювати і життя, і суспільство. А ми завжди слабко готові до нових змін. СРСР серйозно відставав, намагаючись зберегти старі методи управління. Це були як репресії, так і література-мистецтво-кіно, які дивним чином об’єднали як інтереси творців, так і інтереси держави. Люди хотіли щастя і веселощів, які дарувало їм кіно як замінник життя.

Сталін любив кіно, мабуть, бачачи в ньому головного пропагандиста, оскільки кіно поєднує потрібну інформацію та розважальність. Є приклад, коли він просив записати йому слова пісні з екрана. Сьогодні таку ж пару «інформація + розважальність» створюють соцмережі, керовані ніби алгоритмами, але їх налаштовують люди, які підвищують емоційність таких потоків.

Раніше боролися не з тими думками різними варіантами репресивної політики. Є лист Леніна до Дзержинського, датований 19 травня 1922 року. Там є такі слова: «Всі вони явні контрреволюціонери, пособники Антанти, організація її слуг і шпигунів та розбещувачів учнівської молоді. Треба поставити справу так, щоб цих “військових шпигунів” виловлювати — і виловлювати постійно й систематично та вислати за кордон. Прошу показати це таємно, не розмножуючи, членам Політбюро, з поверненням Вам і мені, й повідомити мені їхні відгуки та Ваш висновок». Отже, Сталін реально пішов далі ленінським шляхом.

При цьому вже в післясталінський час навіть Лаврентій Берія, коли він три місяці був головним у країні, виступив із планом реформ, тобто планами перебудови, що знижували рівень боротьби. Все це Берія намагався розгорнути за три місяці між смертю Сталіна й арештом його самого. Нездійснена перебудова містила такі тези:

• «Доцільно переглянути кадрову політику і висувати в керівні партійні та відомчі органи місцеві кадри, а не російських працівників. Крім того, необхідно переглянути мовне питання. Діловодство в республіках вести місцевими мовами і, можливо, навіть перейти на них у навчальних закладах. Співробітників партійного апарату, які не володіють місцевими мовами, рекомендувалося повертати до РРФСР. Берія також наполягав на забороні призначення других секретарів республіканських компартій із представників нетитульних національностей. Першою ластівкою стала Україна. Старий соратник Берії Павло Мешик був призначений главою МВС і особисто продемонстрував у Києві “новий курс”, почавши вести наради українською мовою. Далі — більше: Берія змістив керівника Української компартії Леоніда Мельникова, замінивши на Олексія Кириченка».
• «Символом закінчення холодної війни стали виведення радянських військ із НДР і подальше об’єднання Німеччини. Однак воно могло відбутися майже на чотири десятиліття раніше. Берія серйозно замислювався над тим, щоб згорнути економічну допомогу НДР і розпочати з західними країнами переговори про об’єднання двох Німеччин. За умови гарантій її нейтрального статусу і солідної грошової компенсації для потреб народного господарства».
• «Однак варто зазначити, що ідея об’єднання двох Німеччин у єдину нейтральну державу спочатку належала самому Сталіну. За рік до смерті генсек висунув відповідну ініціативу, яка отримала назву “нота Сталіна”. Тож у цьому випадку Берія дійсно проявив себе скоріше як спадкоємець покійного глави держави. З тією лише різницею, що Сталін загалом заохочував форсоване будівництво соціалізму, а Берія був противником таких темпів».

Нове майбутнє особливо важливе для медіа, оскільки, як вважається, штучний інтелект витіснить тих, хто працює. Але це не торкнеться творчих професій, які все одно залишаються за людьми. Вони слабко піддаються алгоритмізації. А журналістика — це також творча професія, оскільки там створюється те, чого не було до цього. Звичайно, це не письменницьке ремесло, де все і завжди має бути новим, але все одно творче.

Майбутнє завжди здається кращим, інакше б до нього не прагнули. Правда, потім це може виявитися не так, але буде вже пізно. Зараз ми опинилися в складній ситуації, оскільки йде війна, але позитивне майбутнє завжди є на горизонті, проте ми все одно до нього рухаємося.

Ілюстрація згенерована штучним інтелектом Gemini