Між статтею 5 і «дикобразом»: Захід шукає «гарантії» безпеки для України

Після переговорів у Вашингтоні Україна стала трохи ближчою до припинення бойових дій.

 Як і умови замороження збройного протистояння, контури майбутніх гарантій безпеки наразі в тумані. За словами Володимира Зеленського, вони будуть оформлені впродовж семи-десяти днів, водночас США готові надати нашій країні «дуже хороші» гарантії безпеки.

Дональд Трамп подає все так, ніби Росія готова до компромісів. Водночас після переговорів у Анкориджі незрозуміло, на що саме готовий піти Путін. Очікується, що ціною угоди можуть стати територіальні поступки України, які закріплять російську окупацію Донбасу та Криму.

Якщо все розвиватиметься за планом Трампа й Путіна, складеним навесні, який, за інформацією ZN.UA, має закінчитися припиненням вогню, замороженням конфлікту вздовж лінії розмежування та тристороннім підписанням рамкової угоди, то квапитися варто.

Та якщо Трамп піддасться впливу Путіна й захоче саме мирного договору, а не рамкової угоди про припинення вогню та обмін полоненими, тоді все затримається й можливість швидкого завершення бойових дій буде поставлено під сумнів, оскільки договір — це не меморандум. Договір вимагає вирішення питання територій, компенсацій та безлічі інших питань після закінчення війни.

Навряд чи це можна зробити а) швидко; б) встигнути до строку, коли припиняють приймати документи на Нобелівську премію миру; та, зрештою, в) малоймовірно, що Зеленський візьме на себе політично самовбивчу відповідальність підписати цей договір. А судячи з усього, наразі Трамп діє за сценарієм Путіна й Україну хочуть загнати в цейтнот, аби ми припустилися всіх можливих помилок — з урахуванням рівня та якості наших переговірників.

За словами спецпредставника президента США Стіва Віткоффа, в Анкориджі «справді домоглися прогресу в тому, як ми могли б прийти до мирної угоди». Та й сам Трамп уже кілька разів повторив, що тепер ідеться не про угоду щодо припинення вогню, а про всеосяжний мирний договір.

Звісно, за нинішніх дуже складних умов, насамперед на фронті, Зеленському доведеться піти на певні поступки Росії й Америці, зокрема територіальні. Щоб ці поступки не сприймалися як зрада, єдиний вихід — отримати надійні й ефективні гарантії нашої безпеки на майбутнє. В такому пакеті українське суспільство м’якше сприйме гіркоту мирних угод.

Які ж саме гарантії можна вважати надійними й ефективними? І чи готові союзники надати нам такі?

В ідеалі це мають бути гарантії, як їх виклав американцям в ефірі телеканалу CBS News ексміністр оборони Анатолій Гриценко: «В разі загрози агресії — чітка заява Америки: протягом 48 годин на території України, наприклад, під Харковом і Херсоном (або під Вільнюсом, якщо Путін або наступний «путін» зазіхне на Литву), Америка розгортає дві свої найбоєздатніші, наймобільніші та найзагартованіші в боях повітряно-десантні дивізії — 82-гу та 101-шу. Крім того, з американського авіаносця, який зазвичай курсує в Середземному морі або поблизу, Америка бере під контроль повітряний простір над Україною бойовими літаками». Та розгортати американські дивізії насправді, може, й не доведеться, вважає Гриценко: тверда заява Америки про це швидко витверезить Кремль і запобіжить новому вторгненню.

А що буде в реальності? Трамп уже заявив, що поки він залишається на посаді президента США, американських військ в Україні не буде. І тут дуже хочеться навести два приклади з недавньої історії. 2003-го, під час кризи навколо українського острова Тузла, до якого росіяни раптом почали будувати дамбу, американський посол у Москві заявив: якщо Росія продовжить агресивні дії, то Америка стоятиме поруч із Україною. Після цього бульдозери прибрали й будівництво дамби миттєво згорнули. І протилежний приклад: у жовтні 2021-го Байден заявив, що в разі (вже очевидної для Америки) агресії на території України американських солдатів не буде, — і це розв’язало руки Путіну. Це важливо нагадувати й розуміти, адже Трамп сказав, по суті, те саме.

У США цілком усвідомлюють усі складнощі з наданням і виконанням гарантій безпеки Україні.

Як пише Axios, гарантії безпеки стали головною темою переговорів у Вашингтоні. За даними джерела ZN.UA, під час переговорів у Білому домі за участю лідерів європейських держав і Зеленського віцепрезидент Джей Ді Венс намагався систематизувати підходи до основних варіантів надання гарантій. Він озвучив два варіанти дій.

Перший: США та європейські країни надають Україні щось схоже на статтю 5 Вашингтонського договору. Але тоді кожна країна має провести через свої парламенти ратифікацію договору про надання Україні військової допомоги. Крім того, мають бути затверджені сценарії, в яких буде розписано, хто, що та коли надає Україні. Це означає, що всі, хто бере на себе таку відповідальність, тим самим зобов’язуються постачати не тільки зброю, а й військову силу.

За словами джерела ZN.UA, після цих слів настрій у всіх одразу погіршився, оскільки союзники нині до такого явно не готові.

Другий варіант: посилення української армії, яка має бути злагодженою та потужною: йдеться про те, щоб чисельність ЗСУ становила 350–400 тисяч осіб. Але Венс одразу ж попередив, що США не братимуть участі у фінансуванні української армії, проте Сполучені Штати можуть продавати зброю європейським державам, якщо Європа готова утримувати ЗСУ. Поінформований співрозмовник ZN.UA зазначив, що й ці слова Венса засмутили присутніх на зустрічі, які уявили суму витрат.

Окрім того, Венс повідомив, що необхідно продумати всі можливі сценарії, розписати, як реагувати та шукати компроміси в різних кризових ситуаціях у межах двох зазначених вище варіантів гарантій. Наприклад, у разі реалізації гібридного сценарію: Росія безпосередньо не нападає, але в Україні з’являється умовна «Харківська народна республіка», яка повідомляє про бажання возз’єднатися з РФ. Що в цій ситуації мають робити країни-гаранти? Втручатися чи ні в український «внутрішньополітичний громадянський конфлікт»?

Нині учасники переговорів публічно заявляють, що обговорюють гарантії безпеки на кшталт статті 5 Вашингтонського договору. Цю ідею вперше озвучила італійська прем’єрка Джорджа Мелоні. Але в чому саме полягатимуть ці гарантії? І чому українці мають бути впевнені, що західні уряди, які не готові були відправляти війська до України тоді, коли їхні країни потужно підтримували жертву агресії, зроблять це за рік чи десять років, коли Росія знову нападе на нас?

Водночас, усупереч поширеній думці, стаття 5 не передбачає автоматичного вступу у війну союзників. Хоча всі члени НАТО зобов’язані надати допомогу жертві агресії, допомога не конче має бути військовою: сприяння союзнику залишається на розсуд кожного члена Альянсу.

Слова про аналог статті 5 більше нагадують маніпуляції фокусника, які відвертають увагу глядачів. Нашу з вами увагу: такими заколисувальними обіцянками Захід не руки Путіну зв’язує, а нам очі замилює. Але Україна сита по зав’язку гарантіями на кшталт Будапештського меморандуму. Іноді для того, щоби сторона «підписалася», достатньо й простого рукостискання, а проігнорувати зобов’язання не завадить і ратифікований усіма парламентами світу документ.

 За словами генсека НАТО Марка Рютте, гарантії безпеки для України вже кілька місяців розробляють 30 країн. Цікаво: а що сталося з рекомендаціями щодо гарантій безпеки, які восени 2022 року спільно підготували та презентували співголови робочої групи з питань міжнародних гарантій безпеки для України ексгенсек НАТО Андерс Фог Расмуссен (чиї послуги обійшлися досить недешево) та голова ОП Андрій Єрмак? Де ці пропозиції? Та головне — якою є доля публічно та гучно розрекламованих і вже підписаних на найвищому рівні «гарантій безпеки» (так-так, саме так їх нам подавали через «марафон») із майже трьома десятками країн? Ті угоди й досі щось гарантують? Чи вже не гарантують і нині припадають пилом в архіві МЗС разом із такими самими гучними презентаціями саміту миру та Стратегії незламності?

Нині сторони намагаються домовитися про умови гарантій і чітку роль кожної країни. За інформацією The Wall Street Journal і Axios, держсекретар США Марко Рубіо очолив групу радників із національної безпеки з України та інших європейських країн, яка розроблятиме гарантії безпеки для нашої країни. Судячи з усього, з нашої країни робитимуть «дикобраза», який своїми «голками» завдасть серйозної шкоди майбутньому агресору, зробивши ціну вторгнення для нього зависокою.

За даними The Wall Street Journal, гарантії складатимуться з чотирьох компонентів.

Перший — розміщення союзних військ в Україні.

Другий — забезпечення протиповітряної оборони, що включатиме системи ППО для захисту критичної інфраструктури та цивільних об’єктів.

Третій — постачання сучасного озброєння, включно з високоточними ракетами.

Четвертий — механізми контролю над дотриманням режиму припинення вогню.

Описуючи українське бачення гарантій, президент Зеленський розділив його на два складники — фінансово-матеріальний і зобов’язання щодо безпеки. За інформацією The Financial Times, український план, зокрема, передбачає закупівлю американського озброєння на 100 млрд дол. за рахунок фінансування з боку Європи в межах угоди про гарантії безпеки США. А Штати, своєю чергою, укладуть угоду з українськими компаніями на 50 млрд дол. із виробництва дронів.

За словами Зеленського, в Києві не очікують, що всі учасники «коаліції рішучих» надішлють до України контингент у межах гарантій безпеки. Але хто ж тоді увійде до цього контингенту «сил стримування»? Нагадаємо: Трамп уже заявив, що американських солдатів до України не відправить. Німеччина? Але міністр закордонних справ Йоганн Вадефуль заявив днями, що Німеччина не розміщуватиме військового контингенту в Україні. Наразі зрозуміло, що, крім Британії та Франції, своїх солдатів готова відправити Литва. Однак позиції цих наших відданих партнерів теж постійно змінюються. Наприклад, британський прем’єр Стармер говорив кілька днів тому, що від теми розгортання військ перейшли до «реалістичнішого варіанта» тренування наших солдатів, посилення логістики. Президент Макрон від 60 і 30 тисяч загальної чисельності французького контингенту публічно «з’їхав» до кількох батальйонів, і то розміщених або під Львовом, або взагалі в Польщі… Литва каже про можливе відправлення лише близько двох сотень солдатів, але в них справді невелика армія…

А хто ще? Втім, за інформацією Bloomberg, близько 10 країн готові відправити війська до України.

The Guardian пише, що Велика Британія готова направити збройні сили для захисту повітряного та морського простору України, однак виключає присутність своїх військових поблизу лінії розмежування з Росією. (Тиждень тому The Times писала, що Лондон скасував план щодо введення 30 тисяч військових до України для охорони міст і портів.) А прессекретар Білого дому Керолайн Лівітт повідомила, що хоча США не відправлять солдатів до України, проте Штати не виключають інших військових варіантів гарантій, зокрема підтримки з повітря та «координування» дій українських сил.

Зі свого боку, Bloomberg повідомляє, що план відправлення іноземних військ до України передбачає підтримку з боку США, яка включатиме обмін розвідданими, спостереження за кордонами та постачання озброєнь, зокрема засобів протиповітряної оборони. Та хоча європейські країни й готуються до розгортання «сил стримування», наразі все йде до того, що гарантії безпеки Києва можуть бути зосереджені на зміцненні українських Збройних сил.

… Напередодні переговорів у Вашингтоні росіяни обстріляли Харків. Загинула дворічна дитина, яка народилася під час війни й не дожила до її кінця…

Українцям, та й європейцям, потрібні такі гарантії, які могли б убезпечити Україну та Європу на тривалий час. Але після переговорного марафону ці гарантії можуть виявитися зовсім не тим, чим сьогодні намагаються представити їх наші західні партнери.

Тож якщо українська влада не хоче соціального вибуху, прагне уникнути нового розчарування українців і появи нових протестів із картонками або вже чимось іншим, їй уже сьогодні необхідно почати чесно говорити з українським суспільством, попереджаючи про ймовірні ризики та загрози для нашої країни й дохідливо пояснюючи, що захист України — це справа кожного українця.