Огляд Warhammer 40,000: Dawn of War — Definitive Edition. Повернення легенди чи епітафія жанру RTS?

Ремастери — річ підступна: іноді вони дарують друге життя класиці, як у випадку з The Elder Scrolls IV: Oblivion, а іноді викликають більше питань, ніж захоплення, як із перевиданням Neverwinter Nights 2. Тим часом Obsidian не лише оживлює минуле, а й будує майбутнє — з амбітним Avowed та очікуваним The Outer Worlds 2, які мають довести, що студія ще не втратила драйву. Але сьогодні ми говоритимемо саме про повернення у темні світи Warhammer 40,000 — де ремастер намагається довести, що класика все ще здатна звучати на повну силу — в ім’я Імператора! Чи вдалося це? Нумо розбиратися у нашому огляді.

Warhammer vs. StarCraft vs. Warcraft

Якщо говорити про жанр RTS, то Warhammer 40,000: Dawn of War, StarCraft і Warcraft були трьома “китами” 2000-х, але кожен йшов власним шляхом. Warhammer не копіював формулу Blizzard, роблячи ставку на похмурий всесвіт і тактичну складову: тут важливий контроль території, а не будівництво “економічних пірамід”.

StarCraft став чемпіоном кіберспорту завдяки ідеальному балансу трьох рас, що вивчався як шахи. У порівнянні з ним Warhammer виглядав менш витонченим, але більш видовищним і брутальним: замість мікроконтролю й макроекономіки — боротьба за позиції та стратегічні точки. Це вже не шахи, а гладіаторська арена.

Warcraft III, зі свого боку, ввів “геройську RTS”, де персонажі росли та отримували предмети, — фактично народивши жанр MOBA. У Dawn of War герої-загонівці були лише підтримкою, а не центром гри. Це робило акцент на армію, а не на одного персонажа.

StarCraft подавав охайну наукову фантастику, Warcraft — яскраве мультяшне фентезі, а Warhammer — готику в космосі, сталеві храми та нескінченну війну. Це відлякувало казуальних гравців, але приваблювало тих, хто хотів відчути справжню жорсткість.

Баланс у Warhammer був слабшим: Relic часто відставали з патчами, і у мультиплеєрі фракції були дисбалансними. StarCraft став спортом, Warcraft III — кібераренами, а Dawn of War залишився радше грою для своїх.

У підсумку, Warcraft породив MOBA, StarCraft став синонімом кіберспортивної RTS, а Warhammer лишився нішевим, але культовим. Сьогодні це виглядає навіть сучасніше. Новим гравцям важко пояснити, навіщо копати мінерали чи рубати дерева, але ідея “захопи точку і втримай” інтуїтивно зрозуміла навіть шутерним фанатам. У цьому сенсі Dawn of War справді випередив час.

Що входить у Warhammer 40,000: Dawn of War — Definitive Edition

Після виходу оригінальної Warhammer 40,000: Dawn of War у 2004 році гра одразу привернула увагу фанатів стратегії та всесвіту Warhammer своїм унікальним підходом до RTS та бойових механік. Доповнення почали виходити майже одразу, кожне додаючи нові фракції, кампанії та юніти, які робили всесвіт ще більш насиченим.

Перше доповнення, Winter Assault (2005), принесло нову фракцію — Imperial Guard, яка відрізнялася від класичних Space Marines швидкістю виробництва та тактичними можливостями. Кампанія розповідала про боротьбу за контроль над холодними світилами, додаючи атмосферу війни в суворих умовах.

Winter Assault також додало нові карти та юніти для всіх фракцій оригінальної гри, включно з новими видами зброї і унікальними навичками для героїв. Це значно урізноманітнило стратегії.

Наступне доповнення, Dark Crusade (2006), стало повністю самостійним продуктом. Воно принесло масштабні кампанії з контролем територій, що нагадували 4X-механіку, і дозволяло гравцеві обирати одну з семи фракцій для проходження глобальної карти.

Dark Crusade також ввело нові раси, які кардинально змінювали підхід до бою завдяки своїй витривалості та особливим здібностям. Кампанія була нелінійною, і вибір фракції впливав на розвиток подій, що додавало реіграбельності.

Третє доповнення, Soulstorm (2008), завершило цикл класичних DLC і принесло ще дві нові раси. Soulstorm зробило акцент на повітряних боях та мобільності, додавши літаючі юніти для всіх нових фракцій, що значно урізноманітнило тактичні підходи.

Soulstorm також розширило сюжетні лінії, розкриваючи конфлікти між новими расами і класичними фракціями. Багато місій були орієнтовані на масштабні бої з акцентом на контроль стратегічних точок.

Бестіарій Warhammer 40,000: Dawn of War — Definitive Edition

Всесвіт Warhammer 40,000 завжди вирізнявся похмурістю й деталізацією, і Definitive Edition зберігає цю атмосферу повною мірою. Події відбуваються у 41-му тисячолітті — епоху нескінченних війн, де Імперія Людей веде боротьбу з чужими расами та зрадниками зсередини. Кампанії і аддони не лише розширюють сюжет, а й поступово відкривають нові фракції, кожна з яких має власний характер і тактичний почерк.

У центрі завжди стоять Космічні десантники — безстрашні воїни Імператора. Їхня універсальність, важка броня та дисципліна роблять їх ідеальною стартовою фракцією. Вони уособлюють порядок і силу, але потребують уважного мікроконтролю та грамотного використання лідерів загонів.

Хаос — темне віддзеркалення десантників. Їхні юніти спотворені варпом, сильні, але часто нестабільні. Гравець відчуває постійне протиставлення: організована військова машина Імператора проти руйнівної сили демонів і культистів.

Орки — стихія маси та анархії. Вони воюють заради самої війни, а їхня тактика — це натиск чисельністю та абсурдні, але ефективні машини. Вони здаються смішними, але під правильним керівництвом орди зеленошкірих стають неконтрольованою лавиною.

Ельдари діють інакше: швидкість, хитрість і технології, що виглядають як магія. Вони уникають прямого зіткнення, роблячи ставку на точність і маневри. Ідеальний вибір для тих, хто цінує тактичну гнучкість.

З аддоном Winter Assault прийшла Імперська гвардія — прості люди серед космічних монстрів. Їхня сила не в індивідуальних бійцях, а у координації, важкій техніці та артилерії. Це фракція оборони і дисципліни, яка контрастує з елітарними десантниками.

У Dark Crusade дебютували дві нові сторони. Некрони — майже невмирущі машини, що підіймаються після падіння, втілення космічного жаху й невблаганного маршу вперед. Тау ж, навпаки, представляють молоду расу з чистою естетикою високих технологій та акцентом на дальньому бою. Це був контраст між мертвим минулим і технологічним майбутнім.

Soulstorm додав ще дві унікальні армії. Сестри Битви, фанатично віддані Імператору, поєднують релігійний запал із вогнеметами й екзоскелетами. Вони нагадують, що у Warhammer віра — така ж зброя, як болтер. Темні ельдари — садистські пірати, які живуть за рахунок страждань ворогів. Їхня мобільність і хижа тактика роблять їх смертельно небезпечними.

Хоча офіційно у серії Тираніди не з’являлися, фанатські моди заповнили цю прогалину. Біологічна навала, яка пожирає планети цілими роями, стала майже неофіційним каноном для гравців Dawn of War, підкреслюючи масштабність загроз у 40K.

Хто хоче ще глибше зануритися у всесвіт Warhammer 40,000, після проходження ремастера варто звернутися до літературної серії “Ультрамарини” Ґрема Мак-Нілла — там епічні космічні битви й моральні дилеми, які чудово доповнюють атмосферу.

Ігролад Warhammer 40,000: Dawn of War — Definitive Edition

Геймплей Dawn of War завжди вирізнявся серед RTS своєї епохи. Якщо у StarCraft чи Command & Conquer головним був таймінг розвитку бази, то Dawn of War зробила акцент на контролі території. Це просте, але геніальне рішення, яке робило матчі динамічними й змушувало гравців постійно діяти, а не сидіти за стінами бази. У Definitive Edition ця концепція, звичайно, збережена.

Фракційний баланс — те, чим серія завжди славилась. У грі доступні основні армії: Імперські Космодесантники, Хаос, Орки, Ельдари. Кожна має унікальний стиль, юнітів і стратегії. Космодесантники залишаються універсальними, Хаос робить ставку на демонічну силу, Орки виграють кількістю і дешевизною юнітів, а Елдари — хитрістю й швидкістю.

Також відчувається робота з героями та їхніми здібностями. У оригіналі вони вже були сильними, але часом ставали надто вирішальним фактором. Тепер їхні навички вписані в загальну стратегію більш гармонійно. Герої можуть переломити хід бою, але не перетворюються на ультимативний чіт. Це робить ігровий процес чеснішим і цікавішим.

У 2004 році Dawn of War не те, щоб славилася AI, але він міг дати бій навіть досвідченим гравцям. У Definitive Edition він залишився без змін. І хоча досвідчені фанати все одно зможуть його переграти, але новачкам точно буде непросто.

Кампанія також залишилася на місці. Це не переосмислення сюжету, а реставрація, що дозволяє знову пережити шлях Космодесантників у боротьбі проти хаосу та ксеноворогів. Для новачків — це відмінна нагода познайомитися зі світом Warhammer 40k, для ветеранів — привід для ностальгії.

Дрібні новації все ж є. Працюють гарячі клавіші як класичному, так і у сучасному стилі — можна налаштовувати під себе. Є навіть швидкі тактичні схеми: наприклад, вибір стандартної формації юнітів одним кліком. Ці дрібниці не змінюють фундаменту, але роблять процес комфортнішим.

Цікаво й те, як гра відчувається у мультиплеєрі. Старі добрі баталії “2 на 2” чи “4 на 4” граються з тією ж інтенсивністю, але тепер без проблем зі з’єднанням і лагами. Зручний матчмейкінг і сервери дозволяють швидко знаходити суперників. Для тих, хто пам’ятає часи Games for Windows Live, це справжнє полегшення.

Графіка та технічний стан Warhammer 40,000: Dawn of War — Definitive Edition

Warhammer 40,000: Dawn of War – Definitive Edition, попри свою приналежність до стратегії початку 2000-х, отримала технічний апгрейд. Розробники не пішли шляхом радикального рімейку, а сфокусувались на покращенні рушія, текстур, тіней та сумісності з актуальними системами.

У 2004-му рушій гри видавав дивні просідання навіть на топових тодішніх машинах, а тепер Definitive Edition демонструє стабільний FPS навіть у масштабних сутичках з сотнями юнітів.

Системні вимоги ремастера лишилися доволі помірними. Мінімально вам знадобиться Windows 10 64-bit, чотириядерний Intel i5 6-го покоління або AMD Ryzen із частотою близько 3 ГГц, 8 ГБ оперативної пам’яті та відеокарта рівня NVIDIA GTX 950 або AMD Radeon R9 370. DirectX 9.0c і 25 ГБ вільного місця на диску забезпечать, що гра запуститься без драм.

Є підтримка ультрашироких дисплеїв, інтерфейс та іконки виглядають адекватно, чого так не вистачало у 2000-х.

Графічні покращення торкнулися насамперед моделей юнітів. Космодесантники, орки чи ельдари тепер виглядають деталізованішими: чіткіші бронепластини, впізнавані символи легіонів, ефекти світла на зброї.

Тіні стали динамічними, з’явилися сучасні шейдери для плазмових пострілів і вибухів. Так, це не рівень сучасного AAA RTS (якщо такі взагалі лишилися), але для гри, яка фактично є переосмисленою класикою, цього може і вистачити. Спойлер: ні.

У старій версії рух юнітів часом виглядав як ковзання по карті, а тепер додані дрібні жести, реалістичні удари, плавніші повороти, а також помітно покращився pathfinding — юніти рідше застрягають у перешкодах і більш розумно обходять складні ландшафти.

Музика Джеремі Соулла в Dawn of War – Definitive Edition зберегла свій оригінальний стиль. Саундтрек допомагає зануренню у світ Вахи, а звукові ефекти юнітів та оточення були оновлені, роблячи бої більш динамічними та переконливими. Definitive Edition передає атмосферу війни навіть новим гравцям, не втрачаючи ностальгічного шарму оригіналу. Граючи у навушниках, занурення стає максимальним, адже кожен постріл, крик і марш звучать об’ємно та деталізовано.

Не обійшлося й без ложки дьогтю. Попри всі апгрейди, іноді проскакують старі анімаційні артефакти — юніти можуть застрягати у текстурах або повертатися дивними кутами. Це спадщина рушія, від якої позбутися не вдалося.

У цілому технічна реалізація Dawn of War – Definitive Edition вийшла трохи лінивою. Це не рімейк рівня Resident Evil 4 чи Command & Conquer Remastered, але все ж оновлений продукт, який нарешті дозволяє грати в легенду без болю у 2025 році. Головний плюс — стабільність і сумісність, головний мінус — неможливість повністю сховати вік 20-річної гри.

Ціни Warhammer 40,000: Dawn of War — Definitive Edition

Ціноутворення у випадку Dawn of War: Definitive Edition виглядає досить контрастним. В Україні у Steam гра коштує зі знижкою — 521 гривню, що приблизно відповідає 13 доларам за повний пакет класики з усіма доповненнями. Це якраз той випадок, коли старий хіт продається за більш-менш прийнятні гроші й може зацікавити як олдскульних фанатів, так і новачків, які пропустили часи розквіту RTS.

А от у західних регіонах ситуація виглядає куди менш логічною. У США Dawn of War: Definitive Edition оцінили у 29,99 долара, а в Європі — у 25,64 євро. Для гри 2004 року це явно завищений прайс.

Маємо типову історію з регіональним ціноутворенням: для локального ринку пропозиція виглядає адекватною, тоді як для західних геймерів це майже неадекватний цінник, що створює відчуття, ніби Relic намагаються продати ностальгію дорожче, ніж вона реально того варта.