The Economist: Для Путіна нескінченні переговори — це просто ще одна частина його військових планів

16 серпня, на наступний день після саміту з президентом США Дональдом Трампом, російський диктатор Владімір Путін скликав своїх “вельмож” до Зали ордена Святої Катерини в Кремлі. Побудована в царські часи для демонстрації слави Російської імперії, зала стала місцем, де Путін розповів про свої досягнення під час візиту на Аляску — колишню імперську власність. Він похвалив “щирість” Трампа і його намагання зупинити війну.

Саме в цій залі три з половиною роки тому Путін зібрав своїх переляканих придворних і наказав їм, одному за одним, виступити за визнання “суверенітету” незаконних збройних формувань “ДНР” та “ЛНР”. Це дивне шоу виявилося сигналом до початку повномасштабного вторгнення в Україну. Зустріч у Кремлі після саміту на Алясці була ознакою того, що війна може закінчитися — звичайно, на умовах Росії. Це повідомлення одночасно відображає як виснаження від війни, так і впевненість Путіна в перемозі або через бойові дії, або через вигідні переговори. Його мирні ініціативи та військові дії спрямовані на одну мету: більше влади, пише The Economist.

Тон Путіна був пом'якшувальним.

“Ми поважаємо позицію адміністрації США, яка хоче, щоб бойові дії припинилися якомога швидше. Ми теж цього хочемо”, — заявив російський диктатор.

Одним із тих, хто, здається, сприймає слова Путіна за чисту монету, є Трамп, який протягом останніх місяців демонстрував майже клінічну залежність від глави Кремля і щоразу відступав, коли Україна та її європейські союзники закликали чинити тиск на Путіна.

Під час наступного саміту у Вашингтоні з президентом України Володимиром Зеленським та сімома європейськими лідерами Трамп сказав французькому президенту Еммануелю Макрону: “Я думаю, він [Путін] хоче укласти угоду для мене …Як би божевільно це не звучало”. Трамп, попри попередні обіцянки, не запроваджував санкцій проти РФ і більше не вимагає припинення вогню як передумови для мирних переговорів.

Путіна навряд чи турбують посмішки, поплескування по плечу та запевнення у підтримці України на саміті в Білому домі. На думку Москви, зустріч у Вашингтоні дала не більше ніж загальні розмови про гарантії безпеки — і вони будуть застосовуватися лише в тому випадку, якщо Путін погодиться на мир. Дзвінок Трампа російському диктатору, зроблений посеред його зустрічі з європейськими лідерами, запевнив главу Кремля: Трамп не зробить нічого стосовно України без консультацій з Росією.

З іншого боку, саміт Путіна з Трампом був значно успішнішим. Путін, якого попередник Трампа називав убивцею, отримав прийом з червоною доріжкою та оплески від Трампа, який поклав край дипломатичній ізоляції російського диктатора та повернув Путіну статус впливового гравця в Європі.

“Я вітаю нас усіх із чудовою зустріччю. Вона була грандіозною. Виграти все і не втратити нічого — це міг зробити тільки Олександр III”, — захоплено висловився, російський філософ і прихильник війни Алєксандр Дугін, згадавши одного з улюблених імператорів Путіна. Досі незрозуміло, про що домовилися учасники саміту, але Путін поїхав на Аляску не для переговорів, а щоб похизуватися. Аудиторією цього шоу, поспішно організованого на прохання глави Кремля, був не тільки Трамп, а й еліта та громадяни Росії.

Згідно з новими опитуваннями, 70% росіян вважають, що їхня країна досягла успіху на полі бою. Водночас 60% підтримують мирні переговори. Страх поразки давно минув, але бажання продовжувати бойові дії не дуже велике. 

“Нікому не цікаво, як це закінчиться, аби тільки закінчилося. Путін може продати будь-що як перемогу”, — сказав виданню один із російських бізнесменів, описавши позицію російської еліти.

Однак, як мінімум, Путін хоче, щоб завершення війни включало визнання, принаймні з боку Америки, Криму російським, ніякого вступу Києва до НАТО та президентські вибори в Україні. 

“Угода малоймовірна, поки Зеленський перебуває при владі”, — заявив один російський інсайдер.

Новий “дипломатичний ентузіазм” Путіна відображає проблеми глави Кремля. Російська економіка вступає в рецесію; за перші сім місяців цього року дефіцит бюджету перевищив ціль на весь 2025 рік, що не дивно, враховуючи 20% збільшення державних витрат за ці сім місяців. За даними віденського аналітичного центру Re:Russia, щонайменше 5% усіх державних витрат РФ зараз йде на утримання контрактної армії, яка переважно воює проти України. Нестача робочої сили означає, що цивільна промисловість переживає складні часи.

Це не означає, однак, що Путін збирається зупинитися. Російський диктатор усе ще сподівається, що в найближчі два місяці вдасться досягти прориву в Україні, яка страждає від нестачі людських ресурсів і високого рівня дезертирства. Путін відкриває дипломатичні двері як запасний варіант на випадок, якщо його наступ не дасть бажаного ефекту, казали російські оглядачі.

Для Путіна нескінченні переговори — це просто ще одна частина його військових планів. Вони тримають Трампа на боці глави Кремля і допомагають у досягненні ширшої мети — посіяти розбрат на Заході та всередині України. Як висловився один російський блогер, “головне, що потрібно зрозуміти, — це те, що війна не припинилася. Наш президент розгляне [дипломатичні] варіанти, а тим часом військові продовжують свою роботу”. Вимога Путіна, щоб Україна передала території на Донбасі, які російські війська не завоювали на полі бою, покликана спровокувати внутрішню політичну кризу в Україні. Путін знає, що Зеленський пообіцяв не віддавати ні сантиметра землі, але президент України може втратити підтримку Трампа, якщо не погодиться.

Щоб досягти своєї стратегічної мети — зруйнувати безпековий порядок, встановлений після холодної війни, Путін хоче розколоти Україну політично, витіснити Америку з Європи та підірвати європейську підтримку Києва. Він ще не досягнув жодної з цих цілей. Але навіть якщо активна фаза війни припиниться, боротьба за руйнування західної єдності триватиме.

На думку оглядача WP Макса Бута, навіть якщо Зеленський і Путін все-таки зустрінуться найближчим часом, немає підстав очікувати “прориву”: щоб оцінити наміри Путіна, варто дивитися на його жорстокі дії, а не на оманливі слова російського диктатора. Усунувши, принаймні на цей момент, загрозу посилення санкцій з боку США, “дипломатичний наступ” Путіна лише створює перепочинок для його армії, щоб вона могла продовжувати свою агресивну війну. 

Politico з посиланням на дипломатів повідомляло, що європейські лідери не вірять у готовність Путіна до справжнього миру. Їхня стратегія полягає в тому, щоб підтримувати Трампа в його “мирних зусиллях”, поки президент США нарешті не дійде такого ж висновку й не зрозуміє, що потрібно посилити тиск на Кремль: Європа вважає, що мирні переговори Трампа проваляться, але підтримує їх, аби викрити блеф Путіна.