Узаконення конопель - чинник нової аграрної політики

Цієї весни українські фермери уперше після тривалих заборон і застою вільно, без лазівок і прикриттів засіяли поля коноплями. Як у давнину. Користі для держви ми наразі вирахувати точно не зможемо, лише скласти дані з попереднього досвіду. Тож уже минув рік, як набув чинності закон, що пом'якшив надмірно зарегульовані дозвільні процедури на вирощування та переробку конопель промислового призначення і встановив чіткі правила культивування цієї культури для медичних потреб. Нагадаємо, тема легалізації вирощування конопель загострилась у 2023 році, коли у Верховній Раді завис законопроєкт, що зрештою і дав нове життя конопляній галузі. Водночас коноплі стали темою політико-опозиційних баталій.Отже вирощувати та переробляти промислові коноплі із вмістом тетрагідроканабінолу (ТГК) до 0,2% (а з 2027 року — до 0,3%) тепер стало простіше.ТГК вважається наркотичною речовиною, але у відповідних дозах вона має лікувальні властивості. Останній фактор актуальний і важливий для нас через війну та велику кількість поранених, котрим ця речовина може допомогти."У нас людям забили голови, в тому числі й політики, що посіяні на полі коноплі – це наркота. І це вже кримінал. Це все міфи, не заради держави, а проти держави та її розвитку, - стверджує голова Ради директорів "Асоціації розвитку льонарства й коноплярства України Віра Ульянченко. - Коноплі – це рослина, що відома в світі 5 000 років. А шістдесят років тому вона потрапила під заборону ООН. І однією із причин заборони було те, що її вважають наркотичною речовиною, яка негативно впливає на людину, на націю, на молодь і т.д. Дійсно, коноплі мають певний вміст наркотичних речовин. Однак, це була формальна причина. Справжня заборона конопель сталась через те, що в той час крупні виробники нафти й газу зрозуміли, що з відходів їхньої продукції можна прекрасно виготовляти тканини, розвивати бізнес, але для цього потрібно "поховати" основного конкурента – органічні природні волокна шляхом законодавчих репресій. От вони, знайшовши "аргументи" для ООН, запустили у виробництво нейлон, кримплен та інші синтетичні тканини, в яких колись модничали ми й наші мами. Звісно, це давало нафтогазовим магнатам величезні прибутки й до того ж не вимагало додаткових трат на вирощування та увесь ланцюг технологічного обробітку екологічних тканин рослинного походження. Отже, всі ці компанії, зокрема, "Дюпон", лобіювали впровадження виключно своїх інтересів. Тоді ж, до речі, було винайдено й поліетилен: оці пакетики, що ми їх прали й сушили на балконах, що заполонили увесь світ, а тепер цей світ має океани "кульків", а від них - забруднення. А головне - ніхто не несе за це відповідальність".Отже коноплі постраждали дійсно як рослина, яка містить у собі наркотичні речовини. Але цю рослину завжди використовували як медичну, з неї виробляли раніше, виробляють і сьогодні чимало ліків.Водночас, Європа для себе відкрила коноплі. Потроху їх почали реабілітовувати наприкінці 90-х років. І тепер у багатьох країнах легалізовані й медичні коноплі. Їх використовують і в медицині, і в косметології. Адже це натуральний, екологічний продукт. Технічні коноплі називають культурою XXI століття. Ще у 1916 році міністерство сільського господарства США визнало цю рослину найрентабельнішою сільськогосподарською культурою. На коноплях сільське господарство Сполучених Штатів Америки у 1950-роках заробило понад один мільярд доларів.Колишні республіки СРСР контролювали левову долю світового виробництва технічної коноплі, яке приносило прибутки ідентичні від видобування нафти та газу. До 1991 року вирощувалось 680 тис. га конопель та працювало близько 150 заводів їх первинної переробки.Високий попит та висока рентабельність продукції десятиліттями спонукала і українських виробників серйозно звернути свою увагу на цю культуру і повернутись до нашого ж досвіду. Але, незважаючи на перспективність напрямку, його розвиток стримують відсутність переробних заводів, налагоджених ринків збуту, культури споживання, а в основі цього - законодавчі обмеження.Сучасний стан коноплярства в Україні зовсім не відповідав справжньому потенціалу галузі. Зрозуміло, що основна проблема полягала у відсутності тривалий час чіткої державної політики, яка б спонукала фермерів вирощувати коноплі, а бізнесменів і виробників — створювати кластерні об'єднання. Адже транспортувати зібрану сировину задля переробки далі ніж на 50–70 кілометрів, нерентабельно. Саме тому й напрошується ініціатива кооперації, кластеризації, інакше кажучи, об'єднання процесів у одній місцевості. Досі в нас були лише точкові ініціативи на місцях. Тепер, коли почало діяти нове законодавство, розмежовані медичні й промислові коноплі та умови їх культивування і переробки, все може змінитись.Тепер, за повідомленням agroportal.ua, технічні сорти конопель будуть і надалі вирощуватися на відкритих площах як сільгосппродукція, а от медичні сорти — в теплицях.Загалом, сьогодні зʼявилась можливість створити нову аграрну політику. І Україна може стати державою із перспективною спеціалізацією – країною екопродукції. Тим більше, маючи в центрі Європи такий банк різної землі, - а коноплі не надто вибагливі до ґрунту, - ми можемо вирощувати елітне насіння і забезпечити світ насіннєвим фондом.Отже, коноплі — це культура, яка чітко вписується в українську сівозміну, потребує мінімального застосування пестицидів, тому вона придатна для екологічно збалансованого природокористування.У нас є унікальний досвід беззмінного вирощування конопель на одному полі вже понад 90 років. Культура при нормальному живленні щорічно може давати близько 10 т сухої біомаси з 1 га.До того ж коноплі – це продукт з довгим ланцюгом доданої вартості. Вона вигідна, бо при переробці використовуються всі її складові частини: стебла, листя, насіння, і навіть коріння.Якщо включити в переробку ще й виробництво волокна, то грошові надходження вираховуються також у розмірі від 3 млн грн.А якщо піти ще далі, в глибоку переробку, як, скажімо, олії, то можна отримати десятки мільйонів гривень доходу.Шкода, що Україна втрачала такий сегмент бізнесу, податки котрого є чималою складовою відновлення економіки під час війни.