Удав та їжак у реформі вищої освіти, або як Лісовий підставляє Свириденко

Телеграм-канал «Інсайдер» підозрює міністра освіти Оксена Лісового. Той спочатку наказав приєднати менший за розміром педагогічний університет в Кам'янці-Подільському до більшого аграрного університету. А коли це майже сталося, скасував своє попереднє рішення як таке, що не було виконане. Тепер він наказав: діємо навпаки, приєднуємо більший аграрний до меншого педагогічного. Єдине, підписати пропозицію має прем'єр Юлія Свириденко.

Так, ситуація абсурдна. Простою мовою, удав майже з'їв їжака, залишилася лапка. Але тепер концепція змінилася. Удав його виплюнув взад, і тепер їжак їстиме удава. «Інсайдер» вбачає у цьому ознаки корупції з боку пана Лісового.

Але я дозволю собі виступити на захист міністра освіти. Ситуація є набагато цікавішою. У ній беруть участь не лише Лісовий, а ще й один з віце-прем'єрів, прем'єрка, один депутат, дехто дуже потужний з боку Офісу президента, Володимир Зеленський та президент США Дональд Трамп.

Тож, за внутрішнім складом та інтригою, це такий собі НАБУ-Гейт-2. А коли ви дізнаєтеся подробиці, стане зрозуміло, чому це набагато гірше. Бо ця історія про те, як доурядувалися. До мишей.

Звісно, ніхто з прізвищами Лісового та Свириденко на картонках не стоятиме. Але зрозумійте анекдотичність.

Реформа вищої освіти

Можливо, ви чули, що в Україні триває реформа вищої освіти. Стратегію її проведення Кабмін затвердив на другий день повномасштабного вторгнення (!).

Те, що почалося дивно, продовжилося не менш яскраво. Міносвіти долучило Рахункову палату. Та зробила висновок, що студентів в Україні мало, а вищих навчальних закладів - багато. Так багато «вишів» прогодувати з бюджету неможливо, а самі вони не заробляють. Тож реформа зводиться до того, що університети, інститути та академії об'єднують.

Логічно було уявити, що юридичні виші об'єднають з юридичними, технічні – з технічними, і так далі. Дійсно, у частині випадків сталося саме так. Наприклад, Одеський державний екологічний університет та Фізико-хімічний інститут приєднали до Одеського національного університету імені І.І.Мечникова. Дослідницький Інститут фізичної оптики – до Львівського національного університету імені Івана Франка. Це більш-менш послідовно.

Але зафіксовані також випадки, гідні сюжету «95 кварталу». Міносвіти для об'єднання шукало університети, що співпадають географічно. Ось як сталося, що Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського (педагогічний!) приєднали до Національного університету кораблебудування (!) імені адмірала Макарова. Луганський національний аграрний (!) університет об’єднали з Східноукраїнським національним університетом імені Володимира Даля (технічним!). Українську академію друкарства (!) об’єднали з Національним університетом «Львівська політехніка».

Така логіка трохи нагадує історії про примусові одруження; коли пан вишукував хлопців та дівчат за зростом, після чого високих одружив з високими, а менших на зріст - із меншими на зріст. Якби я не знав, хто є автором реформи, то вважав би, що це продукт мрійників із запаленою уявою (як тих, хто кожні два роки вигадує реформу українського правопису). Сказав би, що ця людина захоплювалася міфологією, тому створила кентаврів, грифонів, сфінксів та хімер. А може, це поціновувач Гарі Потера, тому створив Клювокрила та Єдинорога. За тим самим принципом можна доєднати міські відділки поліції до лікарень, а громадський транспорт – до синагог. Чому ні? Вони ж розташовані поруч.

Але реформа вищої освіти виявилася цілим проектом Світового Банку, на який витрачені мільйони доларів західної допомоги. Звісно, з метою розвитку національної системи розвитку освіти та зміцнення позицій України у світовому освітньому просторі.

Тож отримали гроші – мусимо виконувати те, що кажуть. Навіть якщо ці рішення виглядають анекдотично. Міністр освіти Оксен Лісовий пропонував рішення, якими аграрні виші зливали з інженерними, а юридичні – з медичними. Прем'єр Денис Шмигаль – підписував.

Саме з цього переліку випадок у Кам'янці-Подільского, через який Телеграм-канал вбачає корупційність у діях міністра освіти.

Два протилежні рішення

Місто Кам'янець-Подільський є історичним освітнім центром, де здавна існували кілька вищих навчальних закладів. Аж ось до них долетів вітер реформ.

Виконуючи Стратегію Світового банку, Міносвіти вирішило доєднати Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка до Подільського державного університету. Перший – педагогічний, другий – аграрний.

Так, об'єднання виглядає дивним з точки зору навчального процесу. Але ця історія – про іншу логіку.

Рішення про два університети прийняте у червні 2025 року. Воно затверджене розпорядженням Кабміну від 11 червня 2025 року № 709 «Про реорганізацію Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка».

Умовний удав почав поїдати умовного їжака. Cталося кілька важливих подій. Була створена комісія з реорганізації, почалася ліквідація педагогічного університету. Він отримав статус установи, що припиняє діяльність. Це дуже схоже на останню стадію банкрутства, коли перебіг подій став незворотнім. Принаймні, з точки зору чинного законодавства.

Аж ось 19 серпня відбулося дещо протилежне. Міністр освіти Оксен Лісовий подав на розгляд Кабміну проект нового розпорядження. У ньому запропоноване: доєднати «Подільський державний університет» до Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Тобто, аграрний до педагогічного. Попереднє рішення міністр запропонував скасувати як таке, що не реалізоване.

Інтрига №1.Чи є корупційна складова?

Тут починається перша інтрига.

Від'єднання та нове приєднання не може статися рішенням міністра освіти. Воно має бути візоване прем'єр-міністром.

За даними моїх джерел, 20 серпня пан Лісовий спробував віддати його на підпис прем'єр-міністру Юлії Свириденко, але йому не вдалося. Можливо, розрахунок був такий: рішення виглядає пересічним, тож голова уряду просто підпише разом з іншими паперами. Можливо, ставка була навіть зроблена на те, що пані Свириденко перевантажена у перші дні роботи, і тому може підписати, не дивлячись.

Напевно, що пані прем'єрці пощастило. Вона не знає про тонкощі, які дозволяють побачити у цій справі певну корупційну складову.

Справа у тому, що аграрний університет має певну виробничу базу. Зокрема, це земельний банк на 17,8 тис гектарів сільськогосподарських земель. Він закріплений на правах постійного користування за підрозділами аграрного університету:

• ЗВО «ПДУ» – 242.1557 га
• ВСП «Камʼянець-Подільський фаховий коледж» - 278,9226 га
• ВСП «Новоушицький фаховий коледж» - 243,5928 га
• ВСП «Снятинський фаховий коледж» - 350,3978 га
• ВСП «Бучацький фаховий коледж» - 516,29 га
• ВСП «Кіцманський фаховий коледж» - 150,3032 га
• ВСП «Хотинський фаховий коледж» - 3,1651 га
• ВСП «Шепетівський фаховий коледж» - 1,7483 га.

Якщо доєднувати педагогічний університет до аграрного, жодних ризиків немає. А ось якщо доєднати аграрний до педагогічного, право постійного користування втрачається. Припускаю, що 17,8 тис гектарів виходять у певного роду вільний обіг, і їх зможе отримати дехто інший. Подібне відбувається не вперше, зокрема відомим є кейс земель Аграрної академії наук: 135 тис гектарів земель НААН (40% її фонду) були передані державному підприємству «Резерв», де ними «прозоро управляють». Тож історія навколо аграрного університету містить не лише можливу корупційну складову, а і наводить на підозру у рейдерському захопленні земель.

Сільськогосподарські землі – не єдине, що може зацікавити сторони процесу. Якщо доєднувати аграрний університет до педу, автоматично припиниться право користування земельною ділянкою розміром 5,8 га, що розташована у центрі міста Камʼянець-Подільський. Простіше, це Ботанічний сад поряд із історичними баштами. Ці землі не аграрні, а  природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Щойно права на них втратить аграрний університет, ділянка повернеться до місцевої громади. Далі місцеві депутати вирішуватимуть, кому її передати.

Можу уявити, що педагогічний виш міста не має такого унікального земельного фонду. І загалом, педуніверситет Кам'янця-Подільського є суттєво меншим і за кількістю студентів, і за вартістю майна. У аграрному, для прикладу, є 234 об'єкти нерухомості на 185 тисяч квадратних метрів.

Це вже дуже суттєво, якщо дивитися з українських реалій. Це не якесь там зміцнення позицій України у світовому освітньому просторі. Це - майно. Чи не переділ майна був справжньою метою проведення реформи вищої освіти? Питання риторичне.

Тож підпис під банальним документом вже має матеріальну цінність. Це не пересічний документ «ми хотіли так, але передумали». Це рішення, яке може тягнути правові наслідки. Зокрема, підписавши документ, ризикуватиме вже Юлія Свириденко, а не Оксен Лісовий. А ось вигоду напевно отримають треті особи, про яких ми не знаємо.

Я не кажу про юридичний бік питання. Яким же сміливим треба бути, аби рекомендувати прем'єру взяти на себе відповідальність за скасування попереднього рішення на етапі, коли воно фактично майже закінчене. У документі міністр освіти пише, що попереднє рішення не реалізоване. Але це неправда. Воно могло бути не реалізоване, якби не було ліквідаційної комісії, аби не почали приймати вимоги кредиторів, тощо. Але міністр власним наказом створював ліквідаційну комісію. До держреєстру вже внесені певні записи. Не можна просто так, скасувавши попереднє рішення, просто змінити все, бо вже є матеріальні наслідки, напевно що на мільйони гривень. Майже гарантовано будуть запити з боку правоохоронних органів з проханням пояснити збитки, які вже нанесені державі. Доволі легко знайти ознаки корупційного зловживання, а можливо, навіть кримінального.

Іншими словами, міністр вводить в оману прем'єрку, пропонуючи прийняти карколомне рішення. Ще простіше, фарш вже почали провертати, і перетворити його взад на шматок м'яса – це дуже хибне рішення.

Інтрига №2. Великі гравці

З попереднього епізоду лишилося незрозумілим, хто ж є справжнім інтересантом у цьому питанні. Чи це Оксен Лісовий? Чи дехто інший?

Дозвольте розповісти вам майже політичний підтекст. Він починається з того, що Дональд Трамп вирішив закінчити війну в Україні.

Як ми бачимо вже зараз, це буде низка дуже важких рішень: і НАТО, і кордони, і території, і ще багато чого. Під тиском Трампа та європейських партнерів, українському президенту доведеться приймати цілу купу непопулярних рішень. Але Володимир Зеленський не є абсолютним монархом, це не може бути його одноосібне рішення. У питанні миру на перший план виходить парламент. Саме Верховна Рада юридично репрезентує народ України, і саме вона повинна буде ратифікувати мирну угоду та усі супутні рішення.

Чи є для цього голоси? Ніт.

Влада має списочників зі «Слуги народу». Якщо ті відмовляться голосувати «за», їх зможуть виключити зі списку, що майже автоматично означатиме припинення депутатських повноважень. На місце небажаючого «слуги народу» прийде бажаючий. До них додамо голоси колишнього ОПЗЖ - над кожним з цих добродіїв висять кримінальні справи, на кожного можна натиснути через СБУ. Припускаю також, що голосуватиме «за» партія Юлії Тимошенко, яка традиційно отримає за свої голоси життєві блага від влади. Але усього цього – замало.

Тут на передній план виходять мажоритарники зі «Слуги народу». Впродовж п'яти років про них забували, аж ось вони стали важливі. Мажоритарники хоча і обиралися під брендом президента, але нічим не ризикують, натискаючи червону кнопку. Тим більше, що рішення будуть дійсно непопулярні. Тож навіть якщо над ними висять кримінальні справи, мажоритарники матимуть свободу вибору. Саме через це, за моїми даними, Офіс президента вже певний час тому почав перемовини з мажоритарниками від «Слуги народу». Кожного з них спитали: а чого депутат/депутаткиня власне хоче?

Ось де виник з небуття мажоритарний депутат від «Слуги народу» від Кам'янця-Подільського Ігор Марчук. Чули про такого? Я теж ні. А він є.

За даними моїх джерел, саме Ігор Марчук поставив вимогу: припинити доєднання педагогічного до аграрного, а замість цього доєднати аграрний до педагогічного. Бюрократичною мовою, він схотів доєднати «Подільський державний університет» до Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.

Заради справедливості, пан Марчук і раніше казав, що він проти доєднання педагогічного універу до аграрного. Але його ніхто не слухав буквально до тієї миті, коли Дональд Трамп та Володимир Зеленський вирішили припинити війну.

Цікавий факт: пан Марчук свого часу закінчив Подільську державну аграрно-технічну академію – це колишня назва Подільського державного університету. Дуже цікаво, чому тоді він вимагає ліквідувати свою alma mater.

Не знаю, з ким власне спілкувався Марчук, але припускаю, що це дуже впливова особа з Офісу президента. Важливо, що влада почала виконувати вимогу. Зокрема, з питанням двох університетів почав ходити один з віце-прем'єрів. Так, це виглядає дивно: де він, а де землі аграрного університету? Але факт:  міністру освіти «спустили» вимогу створити документ, який згодом Лісовий покладе на підпис Юлії Свириденко.  Напевно, що з цього приводу може бути проведене розслідування, бо  все виглядає доволі просто. Є двигун протизаконної дії – є виконавець, якого змусили. Є майбутня потерпіла, яка візьме на себе відповідальність за усіх, - Свириденко. А ще є бенефіціар усього цього.

Чи прем'єр-міністриня в курсі «рішення нагорі»? Чи вона просто має підписати всліпу? Не знаю. Чи готова вона наражатися на корупційне розслідування, яке є майже неминучим у разі підписання нового рішення? Теж не знаю, найближчим часом побачимо. Чи її підставляють? Напевно, що так.

Звісно, це все зі слів моїх джерел. Але я схильний дуже довіряти цим словам, бо з власного досвіду бачив саме такі ситуації.

Загалом, це звісно анекдот. Мені все одно, який виш доєднають до якого. Але сам факт, що простий мажоритарник може крутити навколо себе цілий Кабінет міністрів, а з його забаганками бігає цілий віце-прем'єр, – дуже показовий. А таких мажоритарників в «Слуги народу» - 130! Сто тридцять! Уявіть, що побажання кожного з них зараз виконує Кабінет міністрів.

Доурядувалися до мишей. На мій погляд, це навіть гірше, ніж НАБУ-Гейт. Чому?

Подивіться на ситуацію ще раз. Якщо інформація моїх джерел є вірною, то є дуже простий висновок: через рішення уряду хтось когось мотивує до чогось. Роздають дарунки. Тобто, за лояльність народного депутата сьогодні можна заплатити ось таким рішенням. Я не стверджую, що все це так, лише припускаю доволі високу ймовірність. Але виглядає як та сама корупція на найвищому рівні владі, про яку так багато писали на картонках.

Мені дійсно цікаво, чи долучиться до процесу НАБУ. Напевно, що вони прослуховують владу та дивляться повідомлення. Напевно, що вони мають фактичне уявлення про практичні факти корупції. Рукописи, як відомо, не горять. Напевно, що не горять також електронні сліди діяльності чиновників. Тож влада дуже ризикує, коли уявляє собі, що переговори з мажоритарниками є чимось непомітним та прихованим. Варто потягнути за один кінець, і величезне павутиння потенційно корупційних зв'язків почне розпадатися.

Давайте підіб'ємо підсумки:

1. Відбувається реформа освіти, дуже суперечлива за своїм змістом.
2. Суто процесуально, міністр освіти Оксен Лісовий припустився порушення законодавчих процедур.
3. Лісовий, а також прем'єр Юлія Свидиренко ризикують отримати антикорупційні провадження.
4. Усе це – аби задовольнити забаганки мажоритарника з Кам'янця-Подільського, бо став потрібен його голос під мирною угодою з РФ.
5. Загалом, маємо дуже ганебну ситуацію у врядуванні. Це гірше, ніж НАБУ-Гейт, це суцільний політичний анекдот.