«Людина повертається з війни й бачить багалан…» Київський та харківський театри готують виставу-кабаре

У Київському академічному театрі «Золоті ворота» тривають репетиції вистави харківської режисерки Оксани Дмітрієвої та художника-постановника Михайла Ніколаєва з робочою назвою «Брехт. Кабаре». Постановка – колаборація театру «Золоті ворота» та Харківського державного академічного театру ляльок імені Віктора Афанасьєва. Проєкт, який включатиме покази в Києві й Харкові, здійснюється за підтримки Українського культурного фонду.

Текст для вистави створив Андрій Бондаренко, об’єднавши кілька творів німецького драматурга, засновника епічного театру Бертольда Брехта. Переклад віршів Брехта, які звучатимуть у виставі, здійснив харківський літератор, військовослужбовець Сергій Жадан.

Центральним твором постановки став «Барабани вночі», написаний Брехтом після Першої світової. У центрі сюжету – солдат, який повертається додому після того, як довгий час вважається загиблим. Повернення героя видається невчасним, недоречним і створює ряд психологічних та економічних проблем тим людям, які мали би радіти «воскресінню» солдата.

Прем’єра запланована на 13-14 вересня – Київ, 19 вересня – Харків.

У виставі задіяні: Віталіна Біблів, Богдан Буйлук, Роман Кучерявенко, Ян Корнєв, Христя Люба, Вікторія Міщенко (Харків), Лілія Осєйчук (Харків), Андрій Поліщук, Антон Соловей.

Чому Бертольд Брехт

Твір Бертольда Брехта «Барабани вночі» режисерка називає «безжальним для нашої сюрреалістичної реальності».

«Мені взагалі здається, що Брехт зараз звучить. Оскільки саме в «Барабанах…» найактуальніша історія: герой «воскресає» і бачить, що всі навколо живуть своє мирне життя. Це стає шоком. І головний шок, що його близька людина не дочекалася», – пояснює Оксана Дмітрієва.

Про що буде київська прем’єра

За словами режисерки, вистава підкреслить ряд проблем, які роз’їдають суспільство держави, у якій триває війна, а також поставить ряд незручних запитань «до себе і до світу».

«Вистава буде трошки про те, як може бачити зараз світ людина, яка повернулася з «нуля». Коли воїн приходить додому і зустрічає тут балаган і карнавал. Так само актуальними мені здаються персонажі, які вербалізують: «Наша фабрика снарядних ящиків скоро може прогоріти». Саме в цей час, заробляючи на війні, ці «хтось» обов'язково після війни перероблять свої фабрики для снарядів на щось більш прибуткове. А надважливою для мене є фраза: що буде з нами, якщо цей солдат перестане воскресати?», – коментує Оксана Дмітрієва.

Серед актуальних тем, яке підніматиме вистава, режисерка називає зміни особистості у війну.

Форма кабаре

Кабаретна форма, у якій створюється вистава, спала авторам на думку після того, як Харківський театр, яким керує Оксана Дмітрієва, домовився про співпрацю з «Золотими воротами».

«У «Золотих воротах» є саме такий простір, є підвал. Цікаво було фантазувати про перші кабаре у Німеччині. Коли у режисерів ввечері були вистави у великому драматичному театрі, а потім усі спускалися в підвал і давали виставу-пародію на свої ж постановки. Тому захотілося поекспериментувати з формою. Уявити, що це така собі хуліганська територія, де матеріал звучатиме гостро, і соціально», – каже Оксана Дмітрієва.

Додає, що в процесі перших репетицій почала звучати зовсім несподівано тема любові.

«І це важливо. Багато любові в цій історії. У цьому балагані починає звучати така світла туга. І це, можливо, і є туга за цим нормальним відчуттям. Ми стібемося з цивільних самих себе, по суті. При цьому ми сумуємо, оскільки «нормальністю» наше життя теж ніяк не назвеш. Мені би хотілося, щоб у нас вийшло все це показати», – ділиться режисерка. Про саму колаборацію двох театрів вона додає, що ідея дуже крута.

«По-перше, ми провітрюємо простір, розгерметизуємо його. По-друге, це така дійсна рука допомоги. І це енергія новизни. Взагалі, мені б хотілося потім, щоби був якийсь постійний місточок між містами. Щоб ми могли мати базу, наприклад, в Харкові, і базу у Києві. І це теж якісь дуже дієві речі», – підсумовує Оксана Дмітрієва.

Хто така Оксана Дмітрієва

Оксана Дмітрієва – українська режисерка, головна режисерка Харківського державного академічного театру ляльок імені Віктора Афанасьєва, заслужена артистка Автономної республіки Крим, лауреатка премії імені Леся Курбаса та премії Women in Arts. The Resistance (2024).

Народилася у Краматорську. Навчалася в Дніпропетровському театрально-художньому коледжі, Харківському інституті мистецтв та КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого. Працювала в Кримському театрі ляльок, з 2007 року – у Харківському театрі ляльок, де стала однією з ключових фігур оновлення театру.

Її творчість вирізняється поєднанням експерименту, психологізму й соціальної критики. У своїх виставах Дмітрієва досліджує теми війни, втрати, тілесності, болю, абсурду та людяності.

Серед останніх постановок – «Вертеп. Музичний перфоманс» (копродукція із Львівським обласним академічним театром ляльок; «Отелло» (Театр на лівому березі, Київ); «Буря» (за трагікомедією Шекспіра.

Копродукція: Національний театр імені Марії Заньковецької, Харківський театр ляльок, Київський театр драми і комедії); «Медея» (Франківський драмтеатр).

Під час повномасштабного вторгнення театр, у якому працює Оксана Дмітрієва, грав у метро, організовував волонтерську допомогу, й згодом повернувся на сцену.

Після прем’єри в соцмережах з’явилися численні негативні відгуки про виставу. У них користувачі критикують театр за те, що долучив до вистави вірші зазначеної поетеси. Зокрема, Зятєву звинувачують у цькуванні військових та їхніх рідних, а також у просуванні російських наративів через свою поезію. Так, у віршах поетеси, за словами критиків, зустрічаються такі тези: «військові, вам доведеться пристосуватися до цивільних», «по вам видно, що ви хворі», «припиніть нам казати, що воювати будуть всі, я от особисто сховаюся за тином».