Освіта майбутнього: чому гаджети не замінять учителя

Сучасні технології стають невід’ємною частиною системи освіти. Це, наприклад, системи управління дистанційним навчанням (LMS-системи), які дають змогу створювати й організовувати навчання онлайн із бібліотекою курсів. Також активно використовуються платформи й застосунки для самостійного навчання, які в багатьох країнах слугують інструментом оптимізації навчального процесу, його персоналізації та гейміфікації. І це працює не лише з дітьми: дорослі використовують застосунки на кшталт Duolingo чи Promova для вивчення іноземних мов, а Headway чи Quizlet — для запамʼятовування інформації. Крім того, сьогодні великі мовні моделі (Large Language Models — LLM), що використовуються для роботи з текстами, дають чудові можливості для персоналізованого навчання. Про це заявляє Open AI (Chat GPT), а в Google навіть створили власний спеціалізований ресурс із ШІ для структурування та вивчення великих масивів даних — Notebook LM. І все це починають імплементувати на рівні держав: Сингапур та Обʼєднані Арабські Емірати включають ШІ до шкільної програми; в новому застосунку «Мрія», який буде доступний для українських школярів, анонсують використання ШІ; інші українські платформи, такі як Edmaps, уже використовують його для аналітики, персональних освітніх траєкторій і створення контенту для учнів. А в США навіть створили школу, в якій основне навчання відбувається за допомогою ШІ-асистентів.

Багато хто стверджує, що нові технології зроблять освіту доступною та якісною для кожного, в кого є Інтернет. Бо ще ніколи навчання не було таким приємним, поширеним і персоналізованим, як сьогодні. Щоразу, коли на горизонті з’являється нова технологія, ми чуємо знайому обіцянку: тепер усе стане доступним для всіх.

Радіо й телебачення мали «вбити» театр. YouTube — поховати кіно й телебачення. TikTok — витіснити все, що триває довше за хвилину. Але реальність є геть іншою. Старий формат не зникає, він стає дорожчим, елітарнішим і… ще бажанішим. Театр не помер після появи кіно. Він просто перестав бути масовим. Середня ціна квитка на Бродвей — 339 дол., а преміум-місця можуть сягати 799 дол. (дані The Washington Post, 2025). Похід у кіно в США обійдеться в середньому у 10–11 дол., підписка на Netflix — у 7–8 дол. на місяць. Різниця не лише в ціні. Театр — це подія у форматі «тут і зараз» із живими людьми перед тобою. Її неможливо поставити на паузу чи переглянути в записі. І саме це є цінним, бо це схоже на справжнє життя.

Тут є чітка паралель із живим навчанням: його теж не можна «перемотати», й воно так само людиноцентричне. Як актор формує враження від вистави, так і вчитель — від уроку. І саме тому воно коштуватиме дорожче, бо людина — це не технологія.

Міф про «доступність для всіх»

Коли з’явилися масові онлайн-курси (MOOCs) — Coursera, edX, Udacity — у це справді хотілося вірити. Лекції професорів Гарварду чи MIT стали відкритими для будь-кого. Здавалося, що тепер ми зітремо освітню нерівність: один клік — і ти слухаєш найкращих.

Але цифри розвіяли ілюзії:

• 3–10% — середній відсоток завершення MOOCs (дані досліджень Katy Jordan, Open Praxis);
• у Duke University із 12 725 зареєстрованих курс закінчили лише 313 людей — і 80% із них уже мали вищу освіту;
• навіть серед тих, хто оплатив сертифікат, курс завершили лише 46% (Inside Higher Ed, 2019).

Тобто замість того, щоб вирівняти шанси, ми отримали ще більше розшарування: мотивовані й освічені стали ще освіченішими, решта — залишилися там, де були.

Причина проста. Онлайн-курс не запитає, чому ти зник. Не подивиться в очі, коли ти відстаєш. Не створить відчуття, що комусь справді важливо, чи вивчив ти тему. Ба більше, онлайн можна робити вигляд, що ти вчишся. Вмикати курс і готувати їжу чи їхати в авто. Ніби здобуваєш знання, а насправді — ні, бо фокус деінде.

EdTech і «смерть» репетиторів, якої не сталося

Із появою перших навчальних застосунків прогнозували: репетитори зникнуть. Логіка була простою: навіщо платити за людину, якщо можна отримати дешевший персоналізований застосунок?

Минуло кілька років — і ми бачимо інше: репетитори не тільки не зникли, а й почали використовувати EdTech як інструмент. Платформи замінили підручники, автоматизували перевірку завдань, дали інтерактивні вправи. Але ключове — пояснити, мотивувати, контролювати — лишилося за людиною.

Тепер те саме кажуть про штучний інтелект. Великі мовні моделі (LLM) можуть пояснити тему, адаптувати завдання, скласти план навчання. Але:

• Дослідження Harvard та Khan Academy (2024) показали, що гібридний формат «ШІ + учитель» дає кращі результати, ніж ШІ або вчитель окремо.
• ШІ-репетитор у тестах перевищував ефективність звичайного навчання, але людина залишалася кращою в довгостроковому запам’ятовуванні (дані IEEE).
• ШІ не створює відчуття відповідальності. Він не дивиться на тебе «тим самим» поглядом, який змушує сісти й зробити. Йому важко підібрати потрібну емоцію чи промовити саме ту фразу, яка може змінити людину.

Дві площини майбутньої освіти

Ми рухаємося до моделі, де будуть дві нерівні площини:

1. Масова дешева автоматизована освіта — на базі ШІ та EdTech, доступна кожному, але без живого контакту.
2. Елітне живе навчання — дорожче, менш доступне, але набагато бажаніше. Як приклад можна подивитися ціни на приватні школи в Британії, де навчання відбувається тільки офлайн. Окрім високої вартості навчання, вони мають обмежену кількість місць, тож якщо хочете, щоб ваша дитина навчалася в такій школі, варто готуватися до значних витрат.

Класного актора не можна клонувати. Чудового вчителя — так само. І як у випадку з театром, люди платитимуть більше саме за «живу» версію професійного педагога.

Що працює найкраще?

У Unicorn School ми бачимо на практиці, що найкращі результати в дистанційці дає поєднання: сильна EdTech-платформа з ШI та живі уроки з викладачами у малих групах.

Діти системно працюють, краще засвоюють матеріал і зберігають мотивацію. Бо платформа дає структуру, інтерактивність, персоналізацію. А вчитель додає головне — пояснення, підтримку, контроль, соціалізацію і той самий людський контакт.

І ще одне: вчитель, який працює з ШІ та EdTech, ефективніший, ніж той, хто цього не робить. Технології забирають рутину — перевірку, підбір завдань — і звільняють час для найважливішого: роботи з дитиною.

Таким самим шляхом рухаються інші освітні проєкти. В Unbound Academy зі США вчителі фокусуються на розвитку soft skills у дітей, а викладання предметів та організаційну рутину перебирає на себе ШІ. Нова школа Alpha в Остіні, Техас, використовує ШІ замість учителів-предметників і надає лише дві години академічного навчання. Вона зосереджує увагу на підприємництві та публічних виступах — ці навички краще розвиваються у взаємодії з живими людьми.

Освіта — це більше, ніж технології

Світ рухається до двошарової освіти: масової (дешевої й автоматизованої) та елітної (живої й дорогої). Першу може здобути кожен, другу — лише ті, в кого є ресурси. Якщо Україна хоче, щоб учителі й університетські викладачі залишалися не розкішшю, а нормою, про це треба дбати вже сьогодні: інвестувати в педагогів, підтримувати змішане навчання, забезпечувати доступ до якісних технологій для всіх. Технології справді здешевлюють освіту, але тільки людина здатна зробити її цінною.