Понад 82% українців хочуть будувати своє подальше життя в рідній країні

Відповідні дані соцопитування оприлюднили під час пресконференції в Укрінформі «День Незалежності: завершення війни та майбутнє України очима громадян України» в.о. виконавчого директора Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Тарас Жовтенко, директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко і аналітикиня Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Поліна Бондаренко.

Зокрема, у результатах опитування йдеться, що 82,7% респондентів надали ствердну відповідь на запитання, чи хотіли б вони будувати своє подальше життя в Україні. У минулому році ствердну відповідь надали 85,9% опитаних. На початку повномасштабного вторгнення 88,4% респондентів хотіли залишитися в Україні. У 2020 році таких громадян було 69,9%.

При цьому соціологи не відмічають значущої гендерної різниці серед респондентів у бажанні будувати своє майбутнє життя в Україні: 80% серед чоловіків та 85% серед жінок хотіли б будувати своє майбутнє життя в Україні. Не хотіли б будувати своє майбутнє життя в Україні 12% чоловіків та 10% жінок.

Чим старші респонденти, тим частіше вони повідомляли про бажання будувати своє майбутнє життя в Україні. Якщо серед молоді віком 18–29 років залишитися в країні хочуть 71%, то у групі 40–49 років цей показник становить 82,5%, а серед людей віком 60 і старше – вже 91%.

Водночас саме серед молоді, порівняно з іншими віковими категоріями, частка тих, хто не хотів би будувати своє майбутнє життя в Україні, найвища – 19%. Серед респондентів віком 40–49 років таких 11%, а серед респондентів віком 60 років і старше лише 5% не бажають будувати своє майбутнє життя в Україні.

Регіональний розподіл демонструє, що найбільша частка респондентів, які хотіли б будувати своє майбутнє життя в Україні, проживає у центральних (85%) і західних (85%) областях, а найнижча – у південних (78%) і східних (77%) областях. На відміну від решти макрорегіонів, де частка респондентів, які не хотіли б будувати своє майбутнє життя в Україні, коливається на рівні 9–10%, у східних областях вона досягає 19%.

Рівень добробуту респондентів практично не вплинув на їхнє бажання будувати своє майбутнє в Україні.

Домінуючими почуттями серед респондентів, коли вони думають про майбутнє України, є надія (58%), тривога (43%) і оптимізм (28%).

Порівняно з початком повномасштабного вторгнення, респонденти рідше почали повідомляти про почуття оптимізму (-12 відсоткових пункти) і надії (-7 відсоткових пунктів) та частіше – про розгубленість (+12 відсоткових пунктів), тривогу (+12 відсоткових пунктів) і страх (+8 відсоткових пунктів), коли думають про майбутнє України.

Водночас, якщо порівнювати з даними до повномасштабного вторгнення, то п’ять років тому частка респондентів, які відчувають оптимізм і розгубленість, коли думають про майбутнє України, була такою самою, як і сьогодні, але зросла частка респондентів, які відчувають надію (+15 відсоткових пунктів), тривогу (+15 відсоткових пунктів) і страх (+12,5 відсоткових пункта).

Загальнонаціональне опитування провів Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно із соціологічною службою Центру Разумкова з 8 по 20 серпня 2025 року. Методом face-to-face було опитано 2002 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.